Знакові рішення

Проєкт Цивільного кодексу спікер парламенту Руслан Стефанчук подав на початку квітня 2025 року. Дев’яту книгу розкритикував навіть Мін’юст і у попередній версії проєкту рекомендував її зняти з розгляду, але її залишили і корупційні ризики збереглися. В оновленій версії Цивільного кодексу (проєкт №15150) криється спроба підмінити реальність цифровою підробкою: інформація про пам’ятки повинна бути в реєстрі, інакше їх фактично не існує. Реєстр має об’єднати дані про обмеження у використанні земель та взаємодіяти з іншими державними базами. Водночас навіть на його наповнення відводиться два роки, що свідчить про критичний стан даних.

Через хронічну неспроможність Мінкульту, місцевих рад і Держгеокадастру синхронізувати дані, величезна кількість курганів, замковищ, пам’яток та історичних ареалів де-юре залишаються порожнім місцем. Тобто жоден реєстратор чи нотаріус не побачить перешкод для виведення таких об’єктів із державної чи комунальної власності. За даними Мінкульту, в Україні понад 65 000 пам’яток археології, а в кадастрі зафіксовано лише 5 000. Решта 60 000 юридично вразливі: у кадастрі ці землі значаться як сільськогосподарські або під забудову. Якщо народні депутати підтримають те, що написано в дев’ятій книзі, то держава ризикує втратити низку об’єктів, які пілягають охороні і не внесені ще в реєстри.

На цих ризиках наголошувала під час виступу народна депутатка з “Голосу” Наталія Піпа, яка разом з колегою Інною Совсун голосувала проти проєкту Цивільного кодексу в першому читанні. Інна Совсун наголосила на неприйнятності формулювань, які стосуються розірвання шлюбу.

Документ, який впливає на життя кожного громадянина і має обсяг 803 сторінки, парламент розглянув менше, ніж за місяць з моменту реєстрації і з порушенням Регламенту. Наталія Піпа зареєструвала альтернативний законопроєкт.

Законопроєкт щодо забезпечення законності і прозорості діяльності органів місцевого самоврядування #14048 позиціонувався як такий, прийняття якого вимагають партнери. Насправді закон став імітацією продовження реформи децентралізації. Зокрема скандальною стала правка #728, яку народний депутат Роман Лозинський виніс на підтвердження для того, щоб усунути її із законопроєкту як шкідливу.

Ця правка виводить з-під нагляду за законністю рішення місцевих рад, видані на виконання власних (самоврядних) повноважень, а це зокрема, земельні, бюджетні, кадрові питання тощо. Механізми нагляду за законністю можуть застосовуватись лише до рішень на виконання повноважень, делегованих іншими органами влади. Водночас подібне регулювання, контроль за делегованими повноваженнями, діє вже зараз (Постанова КМУ №339 від 09.03.1999 р.). 

Такі зміни в законопроєкті про нагляд за законністю рішень місцевих рад були ухвалені за наполяганням Асоціації міст України. До 2024 року всі ключові асоціації місцевого самоврядування підтримували нагляд як за власними, так і за делегованими повноваженнями — як це і передбачено Європейською хартією місцевого самоврядування. 

Внаслідок підтримки правки №728 депутати вивели з-під нагляду за законністю більшість рішень місцевих рад. Таким чином, у громадян та у держави не зʼявилось механізму реагувати на відверті і очевидні порушення законодавства, як “туалетні схеми”, сумнівні детальні плани територій та інші. 

Фракція “Голос” єдина голосувала проти, окрім народної депутатки Таміли Ташевої.

На ризиках цього закону наголошує “Дзеркало тижня” та “Голка”.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Навесні 2025 року Верховна Рада попри застереження громадського сектору, експертів підтримала “закон Ігоря Мазепи” (проєкт №12089), який де-факто узаконював земельні дерибани, що відбулися за часів Януковича і раніше. А якщо 10 років з моменту дерибану не пройшло, то держава чи міські ради могли відстояти своє майно в суді, але за однієї умови. З бюджету на рахунок суду треба внести кошти у розмірі ринкової (!) вартості майна. Згодом на ризиках цього закону наголосив Європарламент, який зазначив, що це по суті легалізація краденого в держави, а Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду, з огляду на те, що на думку Пленуму Верховного Суду, закон містить норми, що порушують Конституцію.

Кабмін зважив на те, що надлишкових коштів у віну в держбюджеті немає, вирішив відтермінувати дію закону в часі завдяки державному бюджету на 2026 рік. Це був політичний крок, який дозволяв заблокувати дію “закону Ігоря Мазепи”. Але голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія разом з двома депутатами “групи Коломойського” – Ігорем Фрісом (“Слуга народу”) та Тарасом Батенком (“За майбутнє”) внесли три правки, які мали б перешкодити урядовій ініціативі. Одна з них – правка №899 (проєкт 14000), яка стосувалася внесення бюджетних коштів на депозит (окрім того були правки правка №903 та №906).

Правка №899 під час розгляду бюджету на 2026 рік в першому читання провалилася завдяки тому, що низка громадських організацій провели адвокаційну кампанію – “Українська природоохоронна група”, “Голка”, Free Svydovets, “Екологія-Право-Людина”, тощо. Але дві інші правки, які передбачали подачу документів до суду, які підтверджували, що з бюджету внесли кошти на депозит, парламент підтримав.

Таким чином ті депутати, які голосували за ці правки, зокрема за правку №899, були належним чином проінформовані, які ризики це матиме для фінансової спроможності держави в часи війни, як і про те, що це інтерес “групи Коломойського”.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

У Карпатах на полонинах відбувається будівництво вітряків. До цього причетний зокрема ексрегіонал та колишній народний депутат Максим Єфімов, який пов’язаний із компанією “Вітропарки Україна”. У законопроєкт, який стосувався захисту прав на землю власників нерухомого майна, яку було зруйновано в наслідок бойових дій  (проєкт 13174) внесли правку, яка може сприяти інтересам цього бізнесу. Її лобіювали дві народні депутатки – колишня колега Єфімова – Антоніна Славицька (обрана від забороненої партії ОПЗЖ) та голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк.

У той час, як відбувався розгляд правки, у Карпатах на полонині Руна розпочали будівництво вітряків, зокрема заклали фундаменти під вітряки. Незважаючи на зупинену процедуру оцінки впливу на довкілля, публічний розголос, кримінальні справи за вирубку пралісів – роботи не припинили. Прийняття скандальної правки фактично дозволило б  перейти до встановлення турбін для вітряків.

Проти цієї правки виступила низка громадських організацій, зокрема “Українська природоохоронна група” та “Голка”. Під час розгляду законодавчої ініціативи народна депутатка Наталія Піпа поставила правку на підтвердження і вона отримала 225 голосів. По суті забракло одного голосу, щоб вона пройшла.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

У порядку денному Верховної Ради з’явився законопроєкт 12414, де першим автором значився Максим Павлюк (“Слуга народу”). До цього проєкту скандальні правки вніс народний депутат Максим Бужанський. Відтак документ передбачав, що Генпрокурор стає керівником прокурорів Спеціалізована антикорупційна прокуратура — це фактично підпорядковує САП і впливає на справи Національного антикорупційного бюро України. Генпрокурор отримає право забирати провадження НАБУ і передавати іншим прокурорам та скасовується заборона на передачу справ з НАБУ іншим органам.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура зробила заяву у якій йшлося: “Генеральний прокурор фактично стає безпосереднім керівником САП із повноваженнями надавати прокурорам САП будь-які вказівки. Крім того, Генеральний прокурор наділяється виключними повноваженнями закривати справи щодо найвищих посадових осіб держави”. Таким чином нищаться всі здобутки антикорупційних реформ, бо у Генпрокуратурі можуть загубитися потрібні центральній владі справи. Про те, що антикорупційні інституції планують нищити попереджало у своїй заяві видання “Дзеркало тижня” за тиждень до голосування. Цьому передувало вручення підозри з боку антикорупційних органів НАБУ та САП колишньому очільнику Міннацєдності Олексію Чернишову, якого розслідувачі “Української правди” вважають наближеним до Володимира Зеленського.

Проти цього законопроєкту виступив громадський сектор: Лабораторія законодавчих ініціатив, “Голка”, ЦПК, Центр політико-правових реформ та інші організації.

Через те, що проєкт зареєстрували ще 16 січня, його громадський сектор порівняв з диктаторськими законами 16 січня 2014 року, які суттєво звужували права громадян. Але тоді представники “Партії регіонів” голосували руками і лише так вдалося зафіксувати 235 голосів “за”. У цьому ж випадку з використанням системи Рада і персональним голосуванням, за ліквідацію незалежних антикорупційних органів проголосували 263 нардепи. Директор НАБУ закликав Володимира Зеленського ветувати закон. Важливо, що появі змін до закону передували слідчі дії з боку Служби безпеки України щодо працівників НАБУ. Міжнародні партнери з G7 висловили своє занепокоєння такою діяльністю.

Примітно, що саме Бужанський вніс пропозицію доручити спікеру невідкладно підписати документ і більшість народних депутатів це підтримала. Руслан Стефанчук ставив на голосування проєкт та підписав його з порушеннями Конституції, про які писала громадська ініціатива “Голка”. Зеленський підписав закон того ж дня попри вуличні протести. Через тиждень парламент під тиском вуличних акцій та міжнародних партнерів підтримав президентський законопроєкт, який нівелював дію цього закону (проєкт 12414).

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Народний депутат Григорій Мамка, який був обраний від нині забороненої партії ОПЗЖ, подав законопроєкт, який забороняє журналістам та громадським активістам повідомляти суспільству, хто був клієнтом адвоката. З такою ініціативою зверталася до парламенту Національна асоціація адвокатів України , яку упродовж останніх 12 років незмінно очолює соратниця Віктора Медведчука – Лідія Ізовітова. Таким чином за те, що журналісти напишуть суспільству, що спікер Асоціації Олексій Шевчук, який раніше балотувався до Київради, був адвокатом держзрадника Іллі Киви, доведеться платити штраф.  Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

Після голосування за законопроєкт в другому читанні народний депутат Сергій Власенко (“Батьківщина”) вніс пропозицію звернутися з вимогою до спікера, аби цей закон підписали невідкладно. Його пропозицію  депутатська більшість підтримала. Після цього народна депутатка Анастасія Радіна (“Слуга народу”), яка очолює комітет з питань антикорупційної політики, заявила, що готується блокуюча постанова, аби зупинити підписання проєкту. Вона наголосила на тому, що, якщо проєкт підпишуть, то за фразу на кшталт “Віктор Сердюк – адвокат Віктора Януковича”, журналіст буде покараний штрафом від 1700 грн до 3400 грн, а якщо це “порушення” відбудеться повторно впродовж року — то від 6800 грн до 10200 грн. Ініціюватимуть штрафи самі адвокати. Голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин(“Голос”) назвав цей проєкт наступом на свободу слова.

Це законодавча ініціатива #12089 відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, де публічно ключовим лобістом був забудовник Ігор Мазепа. Саме тому в ЗМІ закон називають законом Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що можуть узаконити усі дерибани, які відбулися за часів президентства Януковича і раніше. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на рахунок суду депозит – ринкову вартість майна, яке треба повернути.

Десятки громадських організацій підписали звернення до президента з вимогою ветувати проєкт (ГО “Українська природоохоронна група”, “Екологія – Право – Людина”, “Екосфера”, ГО “ANTS”, “Рух ЧЕСНО, “Ціна держави” та інші). Петиція  на сайті Офісу президента із вимогою ветувати проєкт набрала понад 25 000 голосів менше, ніж за 2 тижні. У той самий час лобісти інтересів забудовників подали контр-петицію і намагалися зібрати під нею голоси за допомогою реклами, але їм це не вдалося. Президент Володимир Зеленський не зважив на петицію з вимогою вето, яка набрала 25 000 голосів, і підписав закон. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру у місті Києві, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Згодом Європарламент у своїй Резолюції наголосив на ризиках цього закону і зазначив, що держава може не повернути своє майно і таким чином узаконюється те, що в держави по суті вкрали.

Закопроєкт 9549 початково був направлений на вирішення проблеми зі швидким відновленням та розбудовою цифрової інфраструктури в умовах війни. Проте, до другого читання із Порушенням регламенту в нього додали низку норм, найбільш негативною став спеціальний порядок примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області. Додані норми створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості по ціні в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето.

Проте, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. Попри те, що нардепи не набрали достатньої кількості голосів, аби подолати вето Президента, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук його підписав і передав на підпис Президенту.