Іонушас Сергій Костянтинович

Життєпис

Сергій Іонушас – народний депутат України IX скликання, обраний у 2019 році від партії “Слуга народу” (#38 у списку). У Верховній Раді обраний головою Комітету з питань правоохоронної діяльності.

Після виборів його кандидатуру розглядали як кандидата на посаду Генерального прокурораІгоря Рябошапки, а згодом він сам підтверджував, що може стати Генпрокурором, але президент Володимир Зеленський так її і не затвердив, хоча, як повідомляла “Українська правда”, кандидатуру Іонушаса підтримували і Давид Арахамія, і Олександр Корнієнко. Після скандального голосування за законопроєкт щодо ліквідації незалежності Спеціальної антикорупційної прокуратури та НАБУ брав участь у формуванні інформаційного поля і переконував суспільство, що повноваження генпрокурора не змінилися. Це при тому, що сам він не був на засіданні комітету і перебував у відрядженні.

Іонушас до обрання у парламент був юристом студії “95 квартал” та каналу “1+1” олігарха Ігоря Коломойського.

Хронологія подій

У 2025 році підтримав антиконституційний проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. 

Підтримав скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону.

Підтримав за так званий “закон Ігоря Мазепи” (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту потрапляння у приватні руки пройшло 10 років. 

Був одним зі співавторів і підтримав законопроєкт про притягнення до адмінвідповідальності журналістів та активістів, які ототожнюють клієнтів та їх адвокатів (#12320). Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

У 2024 році не голосував за закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема РПЦ (#8371). Представник ЄС Олексій Гончаренко написав, що стався технічний збій і Іонушас подав заяву, щоб зарахували його голос.

У тому ж році підтримав законопроєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову (#9627), який за оцінками експертів містить значні корупційні ризики і дає можливість за відсутності містобудівної документації протягом воєнного стану та п’яти років після його скасування змінювати цільове призначення земельних ділянок, передусім сільгосппризначення, за межами населених пунктів для будівництва промислових об’єктів. 

Лише після скандалу з голосуванням на комітеті в режимі on-line проросійського нардепа-втікача Артема Дмитрука, голова комітету Іонушас повідомив, що ініціювали його виключення з лав правоохоронного комітету.

У 2023 році підтримав законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457), який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу.

У тому ж році підтримав законопроєкт про деколонізацію (#7253), який забороняє пропаганду імперської політики росії та деколонізує місцеві назви. 

Став співавтором проєкту, який гостро розкритикував громадський сектор (#10242). Законодавча ініціатива передбачаєдля влади нові можливості для переслідування та покарання журналістів та їхніх джерел. Зокрема дозволить присудити джерелам журналістів, які надають інформацію на кшталт даних про поїздки Татарова до Москви, покарання у вигляді 8 років вʼязниці.   

У 2022 році голосував за містобудівну “реформу” (#5655), авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2021 році обраний головою Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності.

У 2020 році призначений головою Комісії з питань правової реформи при Президентові України.

У тому ж році увійшов до Національної Ради з питань антикорупційної політики. Його називали одним з кандидатів на посаду Генерального прокурора.

У 2019 році обраний народним депутатом України від партії “Слуга народу” (#38 у списку). У Верховній Раді став заступником голови Комітету з питань правоохоронної діяльності. До обрання депутатом керував юридичною фірмою “Гелеон”, яка представляла інтереси студії “Квартал 95”. Був патентним повіреним Володимира Зеленського.

У тому ж році був довіреною особою Володимира Зеленського на президентських виборах. У “ЗеКоманді” відповідав за сферу правосуддя.

Під час виборів один з громадян, якого обурило те, що Зеленський роздавав квитки на дебати просто так, подав позов. Іонушас як довірена особа заявив, що позов не є обґрунтованим.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена, на вашу думку, неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.