Життєпис

Руслан Стефанчук – народний депутат України IX скликання, обраний від партії “Слуга народу” (#2 у списку). Перед виборами політик подавався на посаду судді Касаційного цивільного суду і Вища кваліфікаційна комісія визнала його здатність здійснювати правосуддя. Однак зрештою він пішов у Верховну Раду, куди балотувався разом зі своїм братом Миколою Стефанчуком. Але якщо Руслан Стефанчук був другим номером у списку, то брат балотувався на одному з мажоритарних округів Хмельниччини, що охоплює частину міста Хмельницького.

Під час президентської кампанії 2019 року координував роботу експертних груп, був однією з ключових фігур команди “Слуги народу” та одним із ідеологів партії. Його позиціонували як експерта з реформування державних правових інститутів. Став радником Президента України і представником президента у Верховній Раді. Згодом став віцеспікером. Координував підготовку і розгляд у парламентських комітетах та у сесійній залі президентських ініціатив. 

У 2021 році після того, як у Дмитра Разумкова з Банковою виник конфлікт, Стефанчук став Головою Верховної Ради, хоча до того переконував медіа, що не має таких амбіцій. 

Переконував громадян у тому, що у Верховній Раді не було необхідного мінімуму – 226 голосів – для прийняття рішення щодо заборони московської “церкви”. Зрештою це виявилося неправдою і закон прийняли. Як голова Верховної Ради ініціював скасування Господарського кодексу, який дозволяє перехід у приватні руки державних і комунальних підприємств без приватизації. На цей момент парламент не затвердив перелік підприємств, які заборонені для приватизації, відтак така ініціатива несе загрози нацбезпеці. Згодом Стефанчук ініціював зміни до Цивільного кодексу, які гостро розкритикувала журналістська спільнота через те, що вони можуть негативно вплинути на свободу слова. 

Голова Хмельницького МСЕК Тетяна Крупа, яка отримала підозру і звинувачення у хабарництві, отримала грамоту від Стефанчука. До речі, журналісти ЖАР.INFO дослілиди статки родини Стефанчуків і виявили там зокрема проблеми із вартістю активів.

До приходу у Верховну Раду Стефанчук був відомим правознавцем, професором у низці юридичних вишів, член-кореспондентом Національної академії правових наук України, де академіком був і Віктор Медведчук. Примітно, що ця спільнота академіків не ініціювала у 2022 році питання про позбавлення Медведчука звання академіка.

Руслан Стефанчук працював у Хмельницькому університеті управління та права (раніше — Хмельницьким інститутом регіонального управління та права). Там він обіймав посади від асистента кафедри до проректора з наукової роботи. Після завершення аспірантури продовжив викладати в цьому університеті

Але у політичній системі він працював і раніше – був радником віцепрем’єр-міністра в Уряді Гройсмана Степана Кубіва. А політичну кар’єру намагався розпочати на Хмельниччині, де він навчався. Балотувався до Хмельницької міської ради від партії “Собор”. На той час був помічником народного депутата з “Нашої України” Анатолія Матвієнка.

Під час навчання виступав за хмельницьку команду КВН “Три товстуни”, кістяком якої були представники Хмельницькому університеті управління та права. Тут Стефанчук познайомився з Володимиром Зеленським. 

Хронологія подій 

У 2026 році донька Стефанчука – Злата подала документи в Міністерство закордонних справ, щоб посісти посаду третього секретаря відділу аналізу та моніторингу реалізації застосованих санкцій та їх ефективності УСП.

У 2025 році підтримав і як голова парламенту підписав антиконституційний проєкт #9549, який початково був спрямований на вирішення проблеми зі швидким відновленням та розбудовою цифрової інфраструктури в умовах війни. Проте, у документ до другого читання із порушенням регламенту додали низку норм, найбільш негативною став спеціальний порядок примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області. Додані норми створили ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості по ціні в 3-3,6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето, але, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували.

Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. Попри те, що нардепи не набрали достатньої кількості голосів, аби подолати вето Президента, голова парламенту цей факт знівелював, поставив свій підпис та направив проєкт гаранту Конституції на підпис. 

Був ініціатором скандального законопроєкту, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт, оскільки цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації. Примітно, що законопроєкт підтримував Олексій Кот – очільник Інституту правотворчості та науково-правових експертиз НАН України, чия мати була членкинею громадської організації “Рада представників  юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ”, яку створив Сергій Ківалов і Андрій Портнов.

Підтримав так званий “закон Ігоря Мазепи” (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту потрапляння у приватні руки пройшло 10 років. 

Голосував за законодавчу ініціативу, яка обмежила доступ журналістам-розслідувачам до реєстрів (проєкт 11533) і шкодить боротьбі з корупцією, розвитку демократії та довіри міжнародних партнерів.

Підтримав законопроєкт про притягнення до адмінвідповідальності журналістів та активістів, які ототожнюють клієнтів та їх адвокатів (#12320). Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

Підтримав і того ж дня як голова парламенту підписав законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (#12414). На думку низки громадських організацій, він становить пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів, створеного за підтримки міжнародних партнерів як інституцію, захищену від політичного впливу. Після протестних мітингів та заяв міжнародних партнерів про неприпустимість згортання боротьби з корупцією, президент подав до парламенту новий законопроєкт, який був проголосований і повернув всі повноваження антикорупційним органам. 

Національна академія Наук відмовила Стефанчуку у званні члена-кореспондента.

У 2024 році парламент підтримав закон Стефанчука про скасування переведення часу з зимового на літній (проєкт 4201), що викликало значний суспільний резонанс. Петиція до президента з вимогою ветувати закон набрала понад 25 000 голосів. На петицію Володимир Зеленський не відповів, але і закон не підписав.

У тому ж році депутат голосував за закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема Російської православної церкви (#8371). 

Цього року низка ЗМІ писали з посиланням на джерела про те, що Стефанчук може піти з посади спікера і очолити Конституційний суд. Але цього не сталося.

У 2023 році висловив сумніви, що у парламенті буде достатньо голосів за заборону діяльності московського патріархату. Після цієї заяви народним депутатам Юлія Сірко (“Голос”) та Олександр Аліксійчук (“Слуга народу”) довелося збирати понад 226 “мокрих” підписів народних депутатів, щоб зрештою питання, яке впливає на національну безпеку, потрапило до сесійної зали і урядовий законопроєкт став (#8371) законом.

Підтримав законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457), який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу.

У 2022 році голосував за містобудівну “реформу” (#5655), авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та медіа розкритикували цю законодавчу ініціативу, Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Підтримав законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), так званого “вовчого суду”.

Голосував за законопроєкт про заборону проросійських партій (#7172-1).

У 2021 році під час розгляду законопроєкту про деолігархізацію (#5599) мав конфлікт з Головою Верховної Ради Дмитром Разумковим, який був в опозиції до його прийняття. Законопроєкт був ухвалений у другому читанні під час головування віцеспікера Стефанчука, який поставив на голосування не всі 1270 правок окремо, а пакетним голосуванням вирішальні з них. Голови опозиційних фракцій звинувачували Стефанчука у порушенні регламенту, їх підтримав Разумков, який відмовлявся підписати цей закон, що стало однією з причин його відставки з посади Голови Верховної Ради.

Стефанчука обрано Головою Верховної Ради України після відстаставки Дмитра Разумкова. Призначення підтримав 261 депутат. Раніше Стефанчук, який був віцеспікером переконував, що посада голови Верховної Ради його не цікавить.

У 2020 році обраний дійсним членом Національної академії правових наук України.

У 2019 році призначений радником Президента України та представником Президента України у Верховній Раді України. Був ідеологом президентської кампанії Володимира Зеленського, координував роботу експертних груп.

У тому ж році обраний народним депутатом України від партії “Слуга народу” (#2 у списку). У Верховній Раді став першим заступником Голови.

Був ініціатором законопроєкту про забезпечення особистого голосування народними депутатами України (про криміналізацію кнопкодавства, #2148).

У 2018 році працював заступником директора “Національного офісу інтелектуальної власності”. За даними декларації він проживав у квартирі матері дружини і після обрання депутатом отримував компенсацію за житло. Згодом Арахамія повідомив, що Стефанчук повернув державі компенсацію, хоч і має на неї законне право, оскільки не має власного житла у Києві. 

Подав документи на конкурс, щоб стати суддею Касаційного цивільного суду і Вища кваліфікаційна комісія суддів підтвердила його здатність здійснювати правосуддя.

У 2016 році став проректором з наукової роботи вищої школи адвокатури Національної асоціації адвокатів України.

У тому ж році був радником віцепрем’єр-міністра в Уряді Гройсмана Степана Кубіва.

У 2013–2016 роках був завідувачем кафедри цивільно-правових дисциплін, згодом проректор з наукової роботи Національної академії прокуратури України.

У 2011–2013 роках був завідуючим відділом проблем розвитку національного законодавства Інституту законодавства Верховної Ради України. 

У 2009 році обраний членом-кореспондентом Академії правових наук України.

У 2008 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук на тему: “Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві”, присвоєно вчене звання професор.

У 2006 році балотувався до Хмельницької міської ради від партії “Собор”, був помічником народного депутата фракції “Наша Україна – Народна Самооборона” Анатолія Матвієнка.

У 2005–2011 роках був проректором з наукової роботи Хмельницького університету управління та права. 

У 2000 році захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему: “Цивільно-правовий захист честі, гідності та репутації”, почав працювати у Хмельницькому університеті управління та права на посадах старшого викладача, завідувача кафедри, доцента, професора кафедри цивільно-правових дисциплін. 

У 1997 році закінчив Хмельницький інститут регіонального управління та права. У тому ж році вступив до до аспірантури Інституту держави і права ім. В. М. Корецького НАН України. Під час навчання виступав за хмельницьку команду КВН “Три товстуни”, де познайомився з Володимиром Зеленським. 

До створення профайлу долучилася редакція онлайн-медіа “ЖАР.INFO”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.