Конституційний HollyСуд і Верховна Рада. Чому на захист нацбезпеки треба кликати Джонні Деппа?
Велика палата Конституційного суду самоусунулася від вирішення питання, яке стосується нацбезпеки і закрила провадження у резонансній справі. Понад 5 років півсотні парламентарів доводили, що Верховна Рада порушила Конституцію, скасувавши перелік об’єктів, які не можна приватизувати. Наявність такого переліку – пряма вимога Основного закону і це відповідальність парламенту.
Колись до такого переліку чомусь не потрапило “МоторСіч” і стратегічне оборонне підприємство опинилося в руках В’ячеслава Богуслаєва, якого зараз судять за державну зраду. Коли ж перелік зник остаточно, то під загрозою приватизації опинилася низка інших стратегічних підприємств.
Двоє суддів Конституційного суду написали окрему думку – один нагадав колегам про президентський указ щодо воєнного стану, а другий навіть зацитував героя Джонні Деппа. Але ні те, ні інше не допомогло. Відтак ніхто не вказав парламенту на те, що у війну нацбезпека опинилася без захисту і це суперечить Основному закону.
Але загроза масштабується. На розгляд парламенту до другого читання готується проєкт спікера Руслана Стефанчука (6013). Якщо його підтримають, державний і комунальний сектор можуть перейти у “приватні руки” без будь-якої приватизації.
Конституційний суд зазначив, що відсутність переліку є лише упущенням законодавця, який не реалізував свої конституційні повноваження, та не може бути перевірено на конституційність.
Уривок з ухвали Великої палати Конституційного Суду від 01 жовтня 2024 року
Народний депутат Сергій Власенко (“Батьківщина”) – один з тих, хто подавав звернення до Конституційного суду, – називає те, що написали судді в рішенні, “юридичною абракадаброю”:
Сергій Власенко
народний депутат (“Батьківщина”)
Все значно гірше. Вони зробили низку процесуальних дій протягом п’яти років і з надуманих підстав просто закрили справу. Підстава абсолютно ідіотська, що їм хтось щось там не довів і вони за нас вирішили, що ми щось інше мали на увазі. А що можна мати на увазі, коли Конституція передбачає наявність переліку стратегічного майна, яке має захистити держава? Двоє суддів правильно написали в окремій думці, що Верховна Рада не мала права скасовувати перелік. Це питання нацбезпеки.
З усієї Великої Палати Конституційного Суду було лише два судді, які намагалися захистити національну безпеку. Це судді Віктор Городовенко (доповідач) та суддя Олег Первомайський, але колеги їхні аргументи не почули.
Фото Pravo.ua , Суддя Конституційного Суду Віктор Городовенко
Суддя Городовенко у своїй окремій думці прямо зазначив:
Віктор Городовенко
суддя Великої Палати Конституційного Суду
Об’єкти права держвласності, що не підлягають приватизації, забезпечують нацбезпеку України, а їхня приватизація створює суттєві ризики для безпеки держави. Це зумовлює потребу в забезпеченні посиленої охорони, збереженні та належному функціонуванні вказаних об’єктів як стратегічно важливих складників безпеки держави, захисту її суверенітету і територіальної цілісності. До того ж в Україні відповідно до Указу Президента “Про введення воєнного стану” від 24 лютого 2022 року… а отже, на сьогодні надзвичайно важливим питанням є всебічна охорона, захист та збереження об’єктів права державної власності, що забезпечують економічну та інформаційну безпеку, розширюють оборонні можливості держави, посилюють захист суверенітету і територіальної цілісності України.
Інший суддя, Первомайський вирішив пояснити колегам, які не усвідомлюють зміст Основного закону, як тепер виглядає ситуація, посилаючись на слова кіногероя, якого зіграв Джонні Депп:
Олег Первомайський
суддя Великої Палати Конституційного Суду
В одному відомому голлівудському фільмі майже на його завершенні один кіногерой, якого грав Джонні Депп…, сказав іншому у виконанні Орландо Блума…: "Якщо ти чекав слушного моменту, то це був він". Був у тому розумінні, що ти його щойно безповоротно втратив. Конституційний Суд уникаючи ухвалення непростих рішень, ризикує втратити авторитет, довіру та сенс свого існування.
Уривок з окремої думки судді Конституційного суду Олега Первомайського
Щодо судді Первомайського, то він не вперше займає принципову позицію при чому навіть тоді, коли справа стосується безпосередньо суддів. Так, коли постало питання кримінальної відповідальності суддів за завідомо неправосудні рішення, він теж писав окрему думку і зазначив що це не суперечить основному закону та практиці інших країн. Ну, а щоб судова реформа відбулася – треба час. Первомайський тут згадав Біблію і те, що Мойсей водив 40 років людей по пустелі.
Суддя Конституційного суду Олег Первомайський
Склад Великої Палати, яка не побачила загрози нацбезпеці під час розгляду цього питання: Віктор Кривенко (головуючий), Оксана Грищук, Віктор Кричун, Віктор Колісник, Василь Лемак, Володимир Мойсик, Алла Олійник, Олександр Петришин, Сергій Різник, Петро Філюк, Галина Юровська.
Коли мова йде про сенс існування Конституційного Суду – то це питання інституційної спроможності цієї структури захищати під час війни Основний Закон, який чітко окреслив питання нацбезпеки.
Нардеп Власенко наголошує, що можна подати ще одне подання:
Сергій Власенко
народний депутат (“Батьківщина”)
І, можливо, ми це і зробимо. Але якщо Конституційний суд перестав бути арбітром в конституційній юстиції – це буде буча за онучу! Самі судді написали, що таке рішення підриває довіру до суду в окремих думках.
Варто зауважити, що Конституційний Суд прийняв це скандальне рішення після того, як Велика Палата Верховного Суду наголосила, що Державні акціонерні компанії, такі як “Нафтогаз”, “Надра України” та “Укрпошта” не можуть на власний розсуд продавати майно, що передано державою в їхній статутний фонд. Про це раніше писала громадська ініціатива “Голка”.
Тобто Велика Палата по суті судовою практикою захистила стратегічне майно держави тоді, коли не спрацювала законодавча та виконавча гілка влади і коли їхні колеги з Конституційного суду просто бездіяли. Але цей захист має свій строк дії і захищає такі стратегічні підприємства тільки до квітня цього року. Саме тоді законотворці внесли зміни закону “Про управління об’єктами державної власності” (ст. 11).
Навіть до цих законодавчих змін з майном акціонерних товариств, де частка майна у держави 100%, були серйозні проблеми через управління “талановитих менеджерів на високих зарплатах”. Так, “Укрпошта” розпродує майно, зокрема головпоштамт у Кривому Розі, окрім цього тривають дискусії щодо продажу головпоштамту на Хрещатику. Акціонерне товариство не відповідає на запит громадського сектору, скільки воно отримало від продажу майна коштів й на що їх витратило. Очільник “Укрпошти” Ігор Смілянський пояснює, що це – “комерційна таємниця”.
Уряд, який має контролювати діяльність акціонерних товариств, де частка статутного капіталу держави складає 100%, теж не зміг надати громадській ініціативі “Голка” відповіді на ці питання і переадресував звернення “Укрпошті”. І так вони пересилають від одне одного по колу. Тобто зрештою держава, як головний акціонер “Укрпошти” може опинитися власником логотипу, а акції будуть просто папірцями і їх не буде підкріплювати, як колись, майно.
І тут варто нагадати, що наразі це доволі загрозлива тенденція, коли всі державні підприємства згодом стають акціонерними товариствами або товариства з обмеженою відповідальністю, а за цим слідує приватизація. Варто зазначити, що у своїй постанові уряд передбачив, що держпідприємство “Ліси України” має стати акціонерним, і за аналогією можуть створити і підприємство “Вода України”. А це означає, що держава може втратити особливо цінні ресурси, доступ до яких держава має гарантувати громадянам.
За відсутності законодавчо визначеного переліку майна, що не можна приватизовувати, на захисті майна залишається лише Закон України “Про приватизацію державного і комунального майна” (ст. 4), який визначає, що приватизації не підлягають казенні підприємства та об’єкти, необхідні для виконання державою своїх основних функцій, для забезпечення обороноздатності держави, та об’єкти права власності Українського народу, майно, що становить матеріальну основу суверенітету України. Однак і тут не все так добре, з огляду на нові законодавчі ініціативи у ВРУ та те, що все майно, що захищалося законом, передається на приватизацію.
Так от зараз через те, що Конституційний суд самоусунувся, переліку держава не має, а парламент змінив закон, під час війни оборонні та стратегічні підприємства Фонд держмайна виставляє на продаж. А Верховна Рада так і не надає перелік тих підприємств, які держава вважає важливими.
Об’єднану гірничо-хімічна компанію, яка є найбільшим в Україні підприємством з видобування та збагачення титанових руд, вже продали цього місяця.
Президент “Центру “Стратегія XXI” Михайло Гончар зазначає, що результатом такої приватизації стане “формування нового ланцюжка постачання української титанової сировини для ворога, тобто для провідного холдингу російського ВПК “Ростех”, який виробляє усю ту смертоносну машинерію, яка летить на українські міста, промислову інфраструктуру і позиції Сил оборони України”.
Також на свій продаж очікує державне акціонерне підприємство “Смоли”. Це те майно, яке раніше було в переліку заборонених до приватизації.
Поки країна не має переліку, який захищає стратегічне майно, є ті, хто вирішив скористатися ситуацією і її ще більше погіршити. І тут слід звернути увагу на законопроєкт № 6013, який має піти найближчим часом на розгляд Верховної Ради. Це законодавча ініціатива спікера парламенту Руслана Стефанчука, яку підтримали кілька десятків нардепів (6013). Якщо його підтримають, то за декілька років всі державні та комунальні підприємства будуть приватною власністю.
Докторка юридичних наук та професорка Олена Беляневич вважає, що наслідком буде найбільш масштабний за період незалежності України перерозподіл державної власності поза приватизацією:
Олена Беляневич
докторка юридичних наук та професорка
Почнеться рейдерське захоплення підприємств в умовах воєнного часу з використанням інструментів корпоративного управління. Буде широкомасштабна дестабілізація соціально-економічної та правової системи України. В умовах війни ризики додадуться ще й серйозні корупційні ризики. Але будь-яка дестабілізація правової системи в умовах війни та така нічим не обгрунтована “реформа” – це послаблення обороноздатності держави.
Головне науково-експертне управління Верховної Ради наголошує, що держава може втратити контроль над підприємствами, приватизація яких заборонена.
Знімок екрану з висновком ГНЕУ
Таким чином, всі підприємства державної та комунальної форм власності мають перетворять у господарські товариства чи ліквідують. Це попри те, що вказані підприємства згадуються у Конституції України.
Під загрозою космічна галузь, критична інфраструктура (порти, залізниці та інше), галузь оборони, важливі соціальні обʼєкти тощо, діяльність яких направлена на безпеку та виконання соціальних гарантій держави”.
Член комітету з питань правової політики Роман Бабій (обраний від партії “Слуга народу”) зазначає, що проєкт, який зареєстрували в 2021 році, у першому читанні підтримали нардепи лише рік тому:
Роман Бабій
Член комітету з питань правової політики (обраний від партії “Слуга народу”)
Під час війни ці зміни створять на порядок більше проблем, ніж ми їх маємо за нинішнього правового регулювання. Після численних спорів, обговорень, дискусій з колегами-депутатами, з представниками наукової спільноти, суддями, іншими фахівцями, я прийшов до висновку, що зміни потрібні. Але не такі і не в такому вигляді. Не варто огульно відміняти Господарський кодекс, бо кодифікований акт, який регулює економічні (комерційні) відносини радше потрібен, про що свідчить і європейський досвід А запропоновані в проєкті 6013 точкові зміни в сотню інших законів на заміну Господарському кодексу лише поглиблять проблематику. Говорив про це на IV Форумі громадської підтримки проєвропейських правових реформ. Буде сформована резолюція про неприпустимість прийняття проекту…
Така державна політика щодо відчуження майна може нести загрозу й зі сторони як росіі так і Китаю, який теж використовує свою економічну силу для набуття права власності на різні стратегічні об’єкти в інших країнах, роблячи їх з часом залежними від китайських грошей.
Цьому підтвердження дослідження Інституту стратегічних досліджень при РНБОУ та провідних європейських держав. Європейський Союз визнав необхідним досягти чіткого визначення позицій щодо вироблення єдиної політики та формату взаємодії з КНР, ураховуючи очевидні наміри Китаю розширити сферу свого впливу на держави-учасниці завдяки використанню економічних важелів.
Спеціально для “Лівого берега”
