Конституція на паузі. Хто і як сприяв порушенням процедури під час скандального голосування за проєкт 12414

В історії з законопроєктом 12414 зазвичай згадують наслідки позбавлення незалежності антикорупційних органів або розповідають за чиєю вказівкою це робилося. Проте, незалежність антикорорганів – це не самоціль вимог наших західних партнерів, а лише один із кроків в реалізації глобальної вимоги розбудови правової демократичної держави. І в цьому аспекті як його приймали не менш важливо, ніж чому.

Прийняття 22 липня закону в резонансній редакції – це результат щонайменше п’яти принципових порушень Регламенту як Верховною Радою загалом так і особисто її головою Русланом Стефанчуком. І кожне це порушення Регламенту одночасно є порушенням щонайменше трьох вимог Конституції.

Свідомі чисельні порушення законодавства Парламентом при прийняття законів в інтересах окремих осіб – це корупція на найвищому рівні. Вони свідчать про відмову у розбудові правової держави не менше, ніж скандальні норми проєкту 12414, і давно не є чимось унікальним в роботі ВР нинішнього скликання.

Приймати закони – це виключне повноваження Верховної Ради. І якщо закон набрав необхідну кількість голосів нардепів – він вважається прийнятим. Але це зовсім не означає, що ВР має право це робити, як міліціонер в старому анекдоті – “дали пістолет і крутись, як хочеш”.

Окрім загального принципу правової держави (ст. 1), Конституція містить ряд конкретних вимог до дій ВР. Стаття 6 визначає, що орган законодавчої влади здійснює свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. Стаття 19 встановлює, що органи державної влади і їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А стаття 83 додає, що порядок роботи ВР встановлюється Конституцією та Регламентом.

Закон “Про правовий режим воєнного стану” (ч. 1 ст. 9) ще і додатково закріплює, що в умовах воєнного стану Президент та ВР діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами. Тож дотримання Регламенту у своїй діяльності – такий саме конституційний обов’язок ВР, як і обов’язок громадян захищати незалежність та територіальну цілісність України.

Законодавча процедура визначена Розділом IV Регламенту і її дотримання є обов’язковим в силу згаданих вище норм. А частина третя ст. 50 Регламенту визначає, що з питань законодавчої процедури прийняття рішення про одноразове відхилення (ad hoc) від процедур допускається лише щодо чітко встановленого переліку питань (перенесення розгляду законопроектів, продовження чи скорочення строків внесення альтернативних законопроектів, пропозицій та поправок до законопроектів, скорочення строків надання законопроектів народним депутатам та строків розгляду законопроектів у комітетах).

Законодавча процедура – це не просто формальність. При всіх своїх недоліках, її дотримання дозволяє забезпечити певний мінімальний рівень як антикорупційного, так і громадського контролю за діяльністю ВР. І законопроєкт 12414 з нормами для знищення незалежності НАБУ та САП взагалі не міг бути прийнятий у разі, якби при його розгляді не було кількох порушень Регламенту.

1. Правки по НАБУ і САП за змістом не могли включатися у законопроєкт при підготовці до другого читання

Відповідно до ст. 116 Регламенту, пропозиції і поправки до законопроекту, який готується до другого читання, можуть вноситися лише до того тексту законопроекту (розділів, глав, статей, їх частин, пунктів, підпунктів, абзаців, речень), який прийнятий за основу.

Можливе виключення у разі необхідності виправлень, уточнень, усунення помилок та/або суперечностей у тексті законопроєкту. Але за двох умов:

1) ВР проголосувала за це при розгляді в першому читанні;

2) такі пропозиції і поправки повинні відповідати предмету правового регулювання законопроекту.

В ситуації з законопроєктом 12414, ВР не приймала відповідного рішення, а правки по НАБУ і САП не мають відношення до початкового законопроєкту щодо особливостей досудового розслідування кримінальних правопорушень, пов’язаних із зникненням осіб безвісти за особливих обставин в умовах воєнного стану.

І депутати свідомо йшли на порушення Регламенту віддаючи 22 липня свій голос “За”. Адже про порушення ст. 116 Регламенту було вказано у висновку Головного юруправління і двічі наголошував у своїх виступах нардеп Ярослав Железняк (стенограма засідання).

Зауваження Головного юруправління до законопроєкту 12414

Дотримання згаданих вимог ст. 116 Регламенту є вкрай важливим у законотворчому процесі. Це дозволяє уникати як махінацій на кшталт даної ситуації, так і звичайних помилок, адже встановлена Регламентом процедура передбачає проведення ряду процедур (антикорекспертиза профільним Комітетом, науково-експертний аналіз тощо) лише редакції до першого читання.

Але порушення цих вимог стало буденністю і постійно відбувається як для протягування різноманітних корупціогенних змін в законодавство, так і в ролі хабарів окремим групам задля збору голосів на підтримку законопроектів.

2. Правки по НАБУ і САП було подано з порушенням встановлених строків

Та саме ст. 116 Регламенту визначає, що пропозиції і поправки до законопроекту, який готується до другого читання, вносяться в 14-денний строк після дня прийняття законопроекту за основу. ВР мала право продовжити цей строк, але не робила цього.

Дотримання цієї норми є важливим, щоб уникнути як блокування підготовки законопроєктів безкінечним спамом поправок і пропозицій, так і для уникнення корупційних махінацій з додаванням нових норм в останній момент.

Законопроєкт 12414 було прийнято за основу 29 квітня, а пропозиції про НАБУ і САП було подано нардепом Максимом Бужанським майже через 4 місяці – 22 липня. Головну відповідальність за порушення при їх розгляді і додавання в фінальну редакцію несе Комітет з питань правоохоронної діяльності і безпосередньо заступник його голови Максим Павлюк, який призначав та проводив відповідне засідання Комітету.

Пропозиції до проєкту подані нардепом Максимом Бужанським 22.07.2025

3. Порушення строків надання законопроєкту депутатам

Відповідно до ст. 117 Регламенту, законопроєкт, підготовлений до другого читання, висновок головного комітету та інші супровідні документи до нього надаються депутатам не пізніш як за десять днів до його розгляду на пленарному засіданні. Стаття 101 Регламенту дозволяє скорочувати цей строк, але виключно у разі визнання законопроєкту невідкладним. При цьому не допускається скорочення зазначених строків більш як наполовину.

Ці вимоги також вкрай принципові, бо є необхідними для повноцінного вивчення змісту проєктів депутатами і здійснення громадського контролю, адже законопроєкт не лише надається депутатам, а оприлюднюється на сайті ВР.

Але законопроєкт 12414 розглядався на Комітеті вранці перед винесенням в сесійну залу і його оприлюднили буквально за п’ять хвилин до початку засідання. Тому депутати знову таки свідомо йшли на це порушення Регламенту віддаючи свій голос “За”.

4. Голова верховної ради Руслан Стефанчук не зупинив порушення Регламенту

Стаття 88 Конституцій визначає, що Голова ВР здійснює повноваження в порядку, встановленому Регламентом. А стаття 48 Регламенту передбачає, що головуючий на пленарному засіданні повинен невідкладно вжити заходів для усунення порушень Регламенту, які виникли при розгляді й голосуванні питання.

Ряд нардепів неодноразово заявляли про порушення Регламенту і зверталися до Руслана Стефанчука з проханням їх усунути. Але Стефанчук демонстративно відмовлявся виконувати свій прямий обов’язок.

Як наслідок грубого порушення вимог Регламенту самим Стефанчуком при розгляді законопроєкту 12414, за зверненням фракцій Європейської Солідарності та Голосу було поставлено питання про відсторонення його від головування на засіданні. Але воно отримало лише 23 голоси “За”, чим ще раз продемонструвало підтримку більшістю порушення вимог законодавства при роботі Парламенту.

5. ВР не мала права приймати рішення про невідкладне підписання прийнятого закону

Відразу після прийняття законопроєкту 12414, ВР за пропозицією Максима Бужанського підтримала невідкладне його підписання Головою ВР. Але ВР не мала права приймати таке рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 130 Регламенту, Голова ВР підписує поданий на підпис закон не раніше двох і не пізніше п’яти днів з дня його подання. Підписання прийнятого закону – це частина законодавчої процедури, і згадана раніше ст. 50 Регламенту не дозволяє ВР приймати рішення про одноразове відхилення від вимог цієї норми.

Право Голови ВР на підписання закону не раніше ніж через два дні має критичне значення, як один із запобіжників від порушення Регламенту при прийнятті законів та підробок тексту перед поданням його на підпис Президенту. Адже Регламент (статті 48 та 130) встановлює строк у два дні для подання нардепами заяв до Голови ВР у разі виявлення порушення Регламенту під час прийняття закону чи махінацій із текстом прийнятого закону. І до розгляду такої заяви Верховною Радою, спікеру забороняється підписувати прийнятий закон, в Парламент має право скасувати його прийняття.

В аспекті цього порушення, дуже важливо акцентувати увагу на намірах ВР при розгляді поданого Володимиром Зеленським законопроєкту, що має відкотити назад внесені проєктом 12414 зміни. Як повідомив голова ВР Руслан Стефанчук, крім іншого буде запропоновано підтримати його невідкладне підписання відразу після прийняття Парламентом.

Такі дії – це пастка. Стефанчук фактично намагається легітимізувати систематичні порушення Регламенту при роботі ВР, порушивши його у той самий спосіб, як і прийнятті законопроєкту 12414, але цього разу вже під виглядом виконання вимог суспільства та закордонних партнерів.

Допис Руслана Стефанчука в мережі FaceBook

Навряд хтось сумнівається, що історія з законопроєктом 12414 є наслідком бажання Президента, його Офісу та значної кількості нардепів позбавити НАБУ і САП незалежності. І всі ці люди добре розуміли, що такі наміри будуть негативно сприйняті як суспільством, так і закордонними партнерами. Тому весь їх розрахунок був на бліцкриг – організувати підписаний Президентом закон з бажаними нормами з такою швидкістю, щоб ніхто не встиг відреагувати.

Але для їх намірів була перешкода – Регламент ВР, обов’язковість дотримання якого встановлена нормами Конституції. Тому Регламент банально порушили. І не один раз, а щонайменше п’ять. Всі без виключення порушення були обов’язковим для реалізації намірів і вони в сукупності дозволили провернути оборудку за лічені години.

І кожне таке порушення Регламенту одночасно є порушенням щонайменше трьох вимог Конституції. Гарант Конституції цими порушеннями Конституції традиційно не переймався.

Прийняття законопроєкту 12414 не найбільша проблема, а лише наслідки звичного в останні роки стилю роботи Верховної Ради, яка вважає себе вищою за Конституцію і закони. І такий її стиль роботи за вказівкою з Офісу Президента і є однією з ознак встановленню диктатури і узурпації влади.

В даній історії ще і дуже показові механізми, якими більшість фактично позбавляє голосу парламентську опозицію – спочатку Голова ВР Стефанчук не виконує свої обов’язки і сам порушує Регламент, а потім більшість незаконно позбавляє депутатів від опозиції гарантованого їм права оскаржити незаконність дій ВР протягом двох днів після прийняття закону.

Заплановане на найближчі дні повернення незалежності НАБУ і САП чимала перемога суспільства. Але це майже не вплине на розвиток подій в країні загалом, якщо суспільство так саме активно не почне вимагати у Верховної Ради безумовного виконання вимог Регламенту в законотворчій діяльності. Регламент не панацея, але його дотримання створить для суспільства механізм контролю без перманентного Майдану за діями влади бодай у законотворчості.

Нажаль, нардепи можуть собі дозволити безкарно порушувати Регламент і далі, бо відповідно до ст. 80 Конституції не несуть юридичної відповідальності за результати голосування. З Головою ВР Русланом Стефанчуком ситуація цікавіше, адже мова йде не про наслідки голосування, а ознаки корупції в його діях при організації розгляду законопроєкту. Проте, чи буде у НАБУ і САП бажання не лише вирішити проблему, але і покарати винних?

Спеціально для “Лівого берега“