Корнієнко Олександр Сергійович

Життєпис

Олександр Корнієнко – народний депутат України IX скликання, обраний у 2019 році від партії “Слуга народу” (#7 у списку). З 2021 року перший заступник Голови Верховної Ради України. 

Був головою партії “Слуга народу” доки не виник сексистський скандал, де Корнієнко обговорював Ірину Аллахвердієву (Кормишкіну) і вжив стосовно політикині словосполучення “корабельна сосна”, “робоча баба”. Після чого партію очолила – Олена Шуляк. 

Формальне пояснення – бажання Корнієнка, який став віцеспікером, зосередитися на парламентській роботі та амбітних реформах Верховної Ради. Реальне — зниження рейтингів “Слуги народу” в соціологічних опитуваннях, відсутність діючих партійних осередків у багатьох регіонах та необхідність оновлення керівництва для покращення іміджу та стартового оновлення. Що свідчить про те, що з обов’язками голови партії Корнієнко не впорався. Ставка поставити жінку на чолі партії після сексистського скандалу – так і не вирішила проблеми якості партійного будівництва.

Ось що писало про Корнієнка ZN.UA тоді, коли він був першим заступником голови фракції “Слуга народу”:

“Віддаючи перевагу тіні, Олександр Корнієнко має репутацією людини, котра відчуває фракцію, вміє збирати голоси і багатозначно мовчати в ситуаціях, коли слова можуть знецінити справу”.

Децентралізація, реформа системи державного управління, включно з держслужбою, керівництво партією і її розбудова, організація виборчого штабу та розробка стратегії виборів у органи місцевого самоврядування у 2020 році  – усе це були сфери відповідальності Корнієнка. Плюс відповідальність за уточнення до Виборчого кодексу перед місцевими виборами, над якими працювала група депутатів під його керівництвом. Варто зауважити, що партійну систему спустили до громад з населенням 10 000 і більше. Таким чином це дозволило у подальшому всім партіям, зокрема і партії влади, домовлятися на місцевому рівні, зокрема із забудовниками в малих громадах, щодо кандидатів.

Після переходу до парламентської діяльності сфера відповідальності та впливу першого віцеспікера помітно звузилася. Колишній політтехнолог партії влади, Корнієнко продовжив роботу над підготовкою законопроєкту про повоєнні вибори. Документ пишеться кулуарно і його фінальна версія може свідомо затягуватися, щоб не дати можливості Центральній виборчій комісії повноцінно готуватися до виборів.

Хронологія подій

У 2025 році підтримав законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414). На думку низки громадських організацій, зокрема Transparency International Ukraine він становить пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів, створеного за підтримки міжнародних партнерів як інституцію, захищену від політичного впливу. В Єврокомісії вважають ухвалення цього закону серйозним кроком назад. Згодом парламент під тиском вуличних протестів підтримав нову президентську ініціативу, якою повернув незалежність антикорупційним органам.

Підтримав законопроєкт про  відновлення відкритості парламентських комітетів (#11321).  

У тому ж році підтримав антиконституційний проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. 

Підтримав скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону.

Підтримав за так званий “закон Ігоря Мазепи” (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту потрапляння у приватні руки пройшло 10 років. 

Підтримав законопроєкт про притягнення до адмінвідповідальності журналістів та активістів, які ототожнюють клієнтів та їх адвокатів (#12320). Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

У 2024 році підтримав закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема РПЦ (#8371).

У тому ж році був підтримав законопроєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову (#9627), який за оцінками експертів містить значні корупційні ризики і дає можливість за відсутності містобудівної документації протягом воєнного стану та п’яти років після його скасування змінювати цільове призначення земельних ділянок, передусім сільгосппризначення, за межами населених пунктів для будівництва промислових об’єктів. 

У 2023 році підтримав законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457), який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу.

У тому ж році підтримав законопроєкт про деколонізацію (#7253), який забороняє пропаганду імперської політики Росії та деколонізує місцеві назви. 

У 2022 році голосував за містобудівну “реформу” (#5655). Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У тому ж році підтримав законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), так званого “вовчого суду”.

У 2021 році обраний першим заступником Голови Верховної Ради. На цій посаді замінив Руслана Стефанчука, який став Головою Ради. 

Після чого вийшов з депутатської фракції “Слуга народу”, склав повноваження голови однойменної партії. Головою партії була обрана Олена Шуляк. 

У 2020 році став одним з ініціаторів законопроєкту, який фактично дозволяє партіям непрямий підкуп виборців в умовах пандемії коронавірусу (#3478). Згодом проєкт був знятий з розгляду. 

Цього року медіа оприлюднили розмову нардепа Олександра Корнієнка, який на той час очолював партію “Слуга народу”, та голови фракції “Слуга народу”Давидом Арахамією. У цій розмові Корнієнко дозволяв собі сексистські висловлювання щодо своєї партійної соратниці з Миколаєва Ірини Аллахвердієвої (Кормишкіної), а Арахамія це чув і з висловленим погоджувався. Згодом Корнієнко заявив, що ролик змонтований, але перед Аллахвердієвою політик вибачився. 

У 2019 році обраний народним депутатом України від партії “Слуга народу” (#7 у списку). У Верховній Раді став головою Лічильної комісії та головою підкомітету з питань організації державної влади, державної служби, служби в органах місцевого самоврядування, державних символів та нагород Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування, а також першим заступником голови депутатської фракції партії “Слуга народу”.

У тому ж році був керівником передвиборчого штабу партії “Слуга народу” і обраний головою партії.

Голосував за законопроєкт щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України (про криміналізацію кнопкодавства, #2148).

У 2018 році увійшов до команди Зеленського, координував волонтерський проєкт спостерігачів від ЗеКоманди, організовував роботу з наповнення виборчих комісій. 

У 2015 році керував виборчою кампанією кандидата від об’єднання “Самопоміч” на посаду міського голови Миколаєва Олександра Сєнкевича, який сенсаційно виграв вибори мера. 

У 2008 році почав працювати соціальним і бізнес-тренером. Якщо вірити офіційній інформації на офіційному сайті партії “Слуга народу”, за 11 років кар’єри “провів тисячі тренінгів та виступів в Україні та світі; побудував успішний бізнес у сфері навчання та розвитку команд”.

У 2007-2012 роках був помічником на громадських засадах народного депутата від блоку “Наша Україна – Народна самооборона” Олександра Донія.

У 2006 році почав займатися політичним консультуванням під час виборчих кампаній. За даними ЗМІ як політтехнологом працював з партіями “Наша Україна”, “Наш край”, “ДемАльянс”, “Сила людей”.

У тому ж році був виконавчим продюсером мистецького об’єднання “Остання барикада”, в рамках якого організував фестиваль “День Незалежності з Махном” у Гуляйполі.

У 2005 році був співзасновником громадської організації “Спілка ініціативної молоді”. На той час був студентом.

У тому ж році став концертним директором та менеджером рок-гурту “Крихітка Цахес”. Був також на цій же посаді у 2011–2013 роках.

У 2004 році був учасником студентського протестного руху під час Помаранчевої революції.

У 2001–2006 роках працював журналістом журналу “Молоко”, сайту music.com.ua, газети “Молода гвардія”, був засновником та видавцем газети “Студентка”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.