Власенко Сергій Володимирович

Життєпис

Сергій Власенко – народний депутат України VI–IX скликань. До парламенту IX скликання потрапив у 2019 році від партії “Батьківщина” (#9 у списку). Увійшов до фракції “Батьківщина” та Комітету з питань правової політики.

Сергій Власенко заступник голови партії ВО “Батьківщина”, входить до її керівного складу. Також він має суттєвий вплив у фракції завдяки своїй  юридичній експертизі та багатому досвіду участі у судових процесах. Як давній соратник лідерки партії “Батьківщина” Юлії Тимошенко (був її адвокатом у період переслідування з боку Януковича) він, по суті, як політик пройшов всі етапи “росту” цієї політичної сили. Починаючи з повсюдного продажу франшиз на місцевих виборах і закінчуючи завзятим (на користь діючої влади) відстоюванням ліквідації незалежності антикорупційних органів (НАБУ і САП), а також просуванням у цьому контексті наративу, який перегукується з тим, що поширює ворог, – зовнішнє управління Україною з боку Заходу.

Разом із народними депутатами “групи Коломойського” Власенко подав звернення до Конституційного суду, аби заблокувати “антиколомойський закон”.

Хронологія подій

У 2026 році голосував у першому читанні за скандальний проєкт Цивільного кодексу (15150), який подав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Проєкт, який має обсяг 803 сторінки і з яким не встиг за три тижні після реєстрації ознайомитися навіть Мін’юст, у турборежимі винесли на розгляд парламенту. Законодавча ініціатива містила норми, які дозволяють дерибан державної та комунальної власності – лісів, узбереж, надр. Окрім того, у проєкті є ризики і для свободи слова. Після голосування Верховної Ради у низці регіонів відбулися вуличні протести. Зокрема, мітингувальників обурили пропозиції законотворців, які утискали права жінок та ЛГБТ спільноти. Петиція зі зверненням до президента Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт набрала понад 25 000 голосів у перший же день реєстрації. До проєкту мали ґрунтовні  зауваження і судді Верховного Суду. Проєкт Цивільного кодексу, який не пройшов належного обговорення, по суті знищував судову практику, яку третя гілка влади напрацьовувала з моменту прийняття чинного Цивільного кодексу – понад 20 років.

У 2025 році підтримав законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414). На думку низки громадських організацій, зокрема Transparency International Ukraine він становить пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів, створеного за підтримки міжнародних партнерів як інституцію, захищену від політичного впливу. В Єврокомісії вважають ухвалення цього закону серйозним кроком назад.

Власенко також очолив Тимчасову слідчу комісію Верховної Ради з розслідування діяльності правоохоронних органів, яка була створена за місяць до атаки на антикорупційні органи. За твердженням керівника Спеціальної антикорупційної прокуратури Олександр Клименка, ця комісія від початку створювалася як інструмент тиску на антикорупційний блок.

При цьому Власенко у своїх інтерв’ю навіть після того, як більшість проголосувала за законопроєкт президента, який під тиском суспільства і міжнародних партнерів запропонував депутатам повернути НАБУ й САП незалежність, продовжує наполягати на необхідності підпорядкувати ці інституції Генпрокурору.  Водночас повністю “забуваючи” про силовиків президента (СБУ, ДБР, БЕБ, МВС), які перебувають під повним контролем Банкової і менеджеруються заступником керівника Офісу президента Олегом Татаровим. Усе це ще раз підтверджує  те, що фракція “Батьківщини” перебуває у партнерських відносинах із чинною владою та допомагає їй просувати драконівські ініціативи в парламенті. 

Окрім того, Власенко в день голосування за повернення незалежності антикорупційним органам потрапив у скандал – він показав непристойний жест у сесійній залі Петру Порошенку. Політик свої дії пояснив тим, що Порошенко “улюлюкав” під час виступу Тимошенко і весь парламент спершу голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів, а потім “розвернувся”. 

У цьому ж році голосував за так званий “закон Ігоря Мазепи” (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту потрапляння у приватні руки пройшло 10 років. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на рахунок суду депозит розміром з вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Підтримав законопроєкт про притягнення до адмінвідповідальності журналістів та активістів, які ототожнюють клієнтів та їх адвокатів (#12320). Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

Голосував проти скандального законопроєкту спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки.

У тому ж році обраний Головою Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень в правоохоронних органах, судах та органах судової влади. 

Заявив, що підготує законопроєкт щодо відповідальності ЗМІ за участь у шахрайстві. Це стосується реклами “котеджних містечок”, новобудови, банки, фінансові піраміди та інші проєкти, що в підсумку виявилися шахрайськими схемами. Така позиція політика була обумовлена скандалом, що виник довкола збору коштів для хворого Назарія Гусакова, де виявили ознаки шахрайства. У заклику жертвувати кошти Гусакову брали участь редакції провідних медіа.

У 2024 році підтримав закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема РПЦ (#8371).

У 2023 році голосував проти законопроєкту “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457), який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”. 

У тому ж році був відсутній під час голосування за деколонізацію географічних назв (#7253).

У 2022 році був відсутній під час голосування за законопроєкти про містобудівну “реформу” (#5655), ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), заборону проросійських партій (#7172-1). 

У 2020 році відпочивав у SPA-центрі на Львівщині разом з Юлією Тимошенко під час дії ковідних обмежень. У цей час відбувалася сесія у Верховній Раді.

Підписав звернення до Конституційного Суду, аби заблокувати “антиколомойський закон”.

У 2019 році обраний народним депутатом України за списком партії “Батьківщина” (#9).  Член однойменної фракції. Увійшов до Комітету з питань правової політики.  

У тому ж році задекларував 133 млн грн, отриманих від американської юридичної фірми Skadden, Arps, Slate, Meagher & Flom, що готувала у 2012 році звіт для Міністерства юстиції України у справі Юлії Тимошенко, як компенсацію в рамках досудового врегулювання.

У 2016 році задекларував півтора мільйона гривень подарованих матір’ю, походження яких не став поясняти.

У 2014 році його позбавили статусу народного депутата через суміщення діяльності народного депутата і адвоката до Революції Гідності.   Верховна Рада України повернула Власенкові статус народного депутата після постанови Вищого адміністративного суду, який визнав своє попереднє рішення незаконним. Позов подавав Олександр Турчинов, який очолював парламент. Власенко, якого позбавили повноважень за часів зрадника Віктора Януковича, пояснював це політичним тиском.

У тому ж році призначений членом Вищої Ради Юстиції.

Обраний народним депутатом України від ВО “Батьківщина” (#15 у списку), був Головою Комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, регіональної політики та місцевого самоврядування.

У 2013 році після подачі фальсифікованого рішення парламентського комітету Вищий адміністративний суд позбавив Сергія Власенка депутатського мандата, аргументувавши це суміщенням депутатської діяльності з адвокатською. Рішення було засуджено Євросоюзом. 

У 2012 році обраний народним депутатом України від партії “Батьківщина” (#20 у списку. Увійшов до Комітету з питань верховенства права та правосуддя. Його неодноразово обливали зеленкою, зокрема під час передвиборчих кампаній, але правоохоронці на звернення політика не реагували.

У 2010 році був адвокатом Юлії Тимошенко під час її кримінального переслідування з боку Віктора Януковича. Під час президентських виборів до кандидатки Тимошенко звернулася колишня дружина Власенка – Наталія Окунська. Вона звинувачувала політика у принизливому ставленні до її синів, які були в неї від попереднього шлюбу, і побитті її самої. Власенко це заперечував. Згодом у суді політик відсудив будинок в Києві.

У 2008 році призначений заступником голови Державної податкової адміністрації України.

У тому ж році обраний народним депутатом України від “Блоку Юлії Тимошенко”, (#170 в списку). Увійшов до фракції “Блок Юлії Тимошенко – Батьківщина” і Комітету з питань правосуддя.

У 2004 році захищав інтереси Віктора Ющенка у справі про масові фальсифікації виборів під час другого туру виборів президента України.

У 2000 році почав працювати як старший партнер адвокатських компаній “Правіс”, “Резніков, Власенко і партнери”, “Магістр і партнери”. Був начальником інформаційно-аналітичного управління НАК “Нафтогаз України”.

У 1997 році отримав свідоцтво на право здійснення адвокатської діяльності.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.