Славицька Антоніна Керимівна

Життєпис

Славицька Антоніна — народна депутатка України ІХ скликання. Пройшла до парламенту у 2019 році від проросійської партії “ОПЗЖ” (#37 у списку) та увійшла до складу Комітету з питань антикорупційної політики. У 2022 році перейшла до Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. У цьому ж році долучилась до депутатської групи “Відновлення України”, а наступного року очолила групу. Була помічницею народного депутата Сергія Ківалова, який відомий, за даними ЗМІ, головуванням у ЦВК під час фальсифікацій на виборах у 2004 році та голосуванням за “диктаторські закони” 16 січня та “Харківські угоди”, за якими РФ отримала право на розміщення свого флоту у Криму до 2042 року. 

Народна депутатка намагалася взяти на поруки колегу Євгена Шевченка, якого звинувачують у державній зраді та підписала звернення на спікера Руслана Стефанчука, намагаючись заблокувати розгляд законопроєкту щодо заборони діяльності “московських попів”. Також Славицька фігурувала на “плівках Вовка”.

Хронологія подій

У 2025 році до законопроєкту щодо захисту прав власників нерухомості, яку зруйнували через бойові дії (#13174) лобіювала правку, яка суттєво спростить отримання дозволів на будівництво, що несе ризики для екології. Від цього точно виграють ті, хто вже зараз в Карпатах встановлює без оцінки впливу на довкілля вітряки. Мова про бізнес, який із Краматорська релокували до Закарпаття. Компанія “Вітропарки України” вже веде будівництво вітряків на полонині Руна. З цією фірмою пов’язують політика з Краматорська, колишнього регіонала Максима Єфімова. До речі, Єфімов та Славицька разом співголовували у депутатській групі “Відновлення України”, але наприкінці 2023 року він склав мандат. Таким чином не виключено, що колишня колега Єфімова вносить правку в інтересах пов’язаного з ним бізнесу.

За даними “Суспільного”, Антоніна Славицька разом із Анатолієм Бурмічем просила суд взяти на поруки народного депутата Євгена Шевченка, який підозрюється у державній зраді. Суд не задовольнив це прохання та продовжив Шевченку тримання під вартою. 

Проголосувала за скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону. 

Крім того, у 2025 році Славицька підтримала так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

У 2024 році підписала звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, у якому 50 депутатів розкритикували законопроєкт про заборону релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює проти України (#8371), та закликали направити його на експертизу Венеційської комісії. 

Вища рада правосуддя відмовила у звільненні судді Геннадія Салая, на якого подали скарги Славицька та адвокат Ростислав Кравець, чий Telegram-канал входить до кремлівської мережі. Геннадій Салай надав дозвіл на здійснення прослуховування ексголови Окружного адміністративного суду міста Києва Павла Вовка. Обидва скаржники згадувались на “плівках Вовка”. Так, із записів стало відомо, що громадська організація Кравця подавала позови в інтересах Вовка. Антоніна Славицька згадувалась на плівках як помічниця Сергія Ківалова. Ростислав Кравець повідомив про свою незгоду з рішенням та пообіцяв його оскаржити. 

У 2023 році проголосувала за законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновленню військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”. 

Також у 2023 році проголосувала за закон про деколонізацію географічних назв, який передбачав зміну топонімів, пов’язаних з державою-агресором та її імперською політикою (проєкт 7253).

Стала співголовою депутатської групи “Відновлення України”. 

У 2022 році проголосувала за законопроєкт (#5655), який  розкритикувала низка громадських організацій, зокрема Рух ЧЕСНО, Фундація DEJURE та інші громадські організації, а також Асоціація міст України, Архітектурна палата НСАУ, Національна спілка архітекторів України та видання “Дзеркало тижня”. Свої застереження щодо цієї законодавчої ініціатив висловили Європарламент та Єврокомісія. А Королівський інститут Chatham House з посилання на аналітичні матеріали “Голки” зазначив, що через норми цього закону є ризики для виникнення будівельних картелів. 

Перейшла до Комітету з питань антикорупційної політики. У 2022 році перейшла до Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. 

Була відсутня під час голосування за ліквідацію “вовчого суду” – Окружного адміністративного суду міста Києва. З високою ймовірністю, Славицька просто дістала картку під час цього голосування, оскільки в той же день вона голосувала за вищезгаданий законопроєкт (#5655). 

Після припинення діяльності фракції “ОПЗЖ” у Верховній Раді увійшла до складу групи “Відновлення України”. 

23 лютого Антоніна Славицька та Григорій Мамка стали двома депутатами з “ОПЗЖ”, які підтримали рішення Верховної Ради рекомендувати РНБО запровадити санкції проти депутатів Держдуми РФ та Ради безпеки РФ, що голосували за визнання незалежності так званих “ДНР” і “ЛНР”. 

Підтримала заборону проросійських партій. На підставі цього закону суд заборонив діяльність “ОПЗЖ”, від якої депутатка пройшла до парламенту.

У 2020 році підписала подання до Конституційного Суду України щодо неконституційності деяких положень Закону України “Про Національне антикорупційне бюро”. НАБУ звернулося до НАЗК щодо можливого конфлікту інтересів Антоніни Славицької, оскільки вона відповідно до “плівок Вовка” вона мала близькі особисті взаємини з суддею, якому повідомили про підозру. Отже, на думку НАБУ, Славицька могла мати конфлікт інтересів, коли підписала подання щодо визнання неконституційними деяких положень Закону України “Про Національне антикорупційне бюро” та визнання неконституційною статті 375 КК України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови). 

Депутатка повідомила, що НАБУ викликала її як свідка по справі Вовка під час розгляду Конституційним Судом справи щодо неконституційності деяких положень Закону України “Про Національне антикорупційне бюро” та антикорупційного законодавства. На думку Славицької, НАБУ викликало її на допит з метою здійснення тиску. 

Увійшла до складу парламентської групи, створеної для вирішення конституційної кризи, яка виникла після скасування конституційним судом деяких положень антикорупційного законодавства. Присутність Славицької у робочій групі критикували депутат Ярослав Юрчишин, організація “Dejure” та “Центр Протидії Корупції”, оскільки Славицька ініціювала конституційне подання, внаслідок задоволення якого і виникла конституційна криза. 

У 2019 році пройшла до парламенту від проросійської партії “ОПЗЖ” (#37 у списку) та увійшла до складу Комітету з питань антикорупційної політики. 

На “плівках Вовка” зафіксована імовірна розмова між головою ОАСК Сергієм Вовком та екс суддею Одеського окружного адміністративного суду Олексієм Колесниченком, у якій Вовк каже Колесниченку прийти у приймальню Сергія Ківалова, де Антоніна Славицька віддасть йому “подарунок”. 

Після повідомлення Вовку про підозру за ст. 375 КК України (постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови) Славицька підписала подання до Конституційного Суду про визнання цієї статті неконституційною, суд задовольнив подання. 

У 2003 році стала помічником-консультантом депутата Сергія Ківалова. Ківалов відомий тим, що у 2004 році був головою ЦВК під час фальсифікації результатів виборів, які призвели до Помаранчевої революції. Також, за даними ЗМІ, Ківалов брав участь у підготовці “диктаторських законів” 16 січня та Харківських угод, за якими Росія отримала право на розміщення свого флоту у Криму до 2042 року. 

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена, на вашу думку, неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.