Княжицький Микола Леонідович

Життєпис

Микола Княжицький – народний депутат України VII–IX скликань. Входив до фракцій, “Батьківщина” (2012–2014), “Народний фронт” (2014–2019). До парламенту IX скликання потрапив у 2019 році за округом #116 (Львівська область), увійшов до фракції “Європейська солідарність”. У Верховній Раді обраний головою підкомітету з питань культурної політики Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Саме цей комітет працював над проєктом щодо заборони діяльності так званої російської православної церкви і Княжицький активно адвокатував це питання.

Працює над створенням документальних фільмів, зокрема зняв фільм “Церква без Христа”, ініціатор форуму Via Carpatia. Раніше був гендирекором каналу TVi.

Хронологія подій

У 2025 році підтримав законопроєкт про  відновлення відкритості парламентських комітетів (#11321).  

Був відсутній під час голосування за законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414).

У 2024 році підтримав закон про заборону діяльності діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема РПЦ (#8371). Активно адвокатував цю заборону.

Ініціював разом з колегами по комітету законопроєкт, який мав на меті вплинути на роботу Telegram.

У 2023 році утримався під час голосування за законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”. 

У тому ж році підтримав законопроєкт про деколонізацію (#7253), який забороняє пропаганду імперської політики Росії та деколонізує місцеві назви. 

У 2022 році підтримав законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), так званого “вовчого суду”.

У тому ж році голосував за законопроєкт про заборону проросійських партій (#7172-1).

Утримався  під час голосування за законопроєкт про містобудівну “реформу” (#5655), яку розкритикували ЗМІ і громадський сектор, а Європарламент застеріг президента від його підписання.

Розкритикував ініціативу Володимира Зеленського ввести “єдине мовлення” на всіх каналах.

У 2021 році за даними Національного агентства запобігання корупції не задекларував внесену за підозрюваного Руслана Журила заставу у 1.2 млн грн. Водночас у НАЗК не знайшли у цьому ознак незаконного збагачення чи конфлікту інтересів.

Видання “Українська правда” писала про те, що учасники АТО приватизували землі в лісовій місцевості Франківщини в селі Бурку і з цими процесами пов’язували оточення Княжицького. Медіа повідомили, що у Княжицького є торгова марка “Буркут”. Народний депутат після публікації “Української правди” повідомив, що хоче допомагати розвивати цей край і це громадська, а не бізнес-ініціатива.

У 2020 році обраний головою підкомітету з питань культурної політики Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики. 

У тому ж році займався гречкосійством, розвозячи під час пандемії коронавірусу в медичні заклади Львівщини захисні костюми та окуляри, закуплені фондом Петра Порошенка.

Також у розпал пандемії коронавірусу користуючись статусом нардепа Княжицький двічі звертався до голови МВС Арсена Авакова, за дозволом перевезти літаком із Великої Британії дружину та дітей свого бізнес-партнера Костянтина Жеваго.

У 2019 році обраний народним депутатом України за округом #116 (Львівська область). Тут варто зауважити, що перемогти у мажоритарних округах, коли рейтинг партії “Слуга народу” був доволі високим було досить складно. Княжицький увійшов до фракції “Європейська солідарність” та до Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики. Обраний співголовою групи з міжпарламентських зв’язків з Республікою Польща.

У тому ж році утримався при голосуванні за законопроєкт щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України (про криміналізацію кнопкодавства, #2148).

У 2018 році судився з Віктором Медведчуком, який звинуватив Княжицького у тому, що той закликав його ліквідувати. За рік до того політсила Віктора Медведчука “Український вибір” звинуватила Княжицького в тому, що той написав на правоохоронців запит, аби ті перевірили, чи часом Медведук не є вампіром. Княжицький закликав не реагувати на таку інформацію.

У 2017 році політик вирішив продати частку “Еспресо”, якою володіла його дружина, але при цьому він мав залишитися на умовах молодшого партнера. Про це повідомляла “Українська правда”.

Одержав іменну нагородну зброю від міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, хоч і не був причетним до силових структур чи ЗСУ. 

У 2016 році фігурував у розслідуванні Центру протидії корупції щодо виведення за кордон майже мільярд гривень командою Арсена Авакова. Княжицький написав заяву в прокуратуру, хоча й на той час цю справу вже вели детективи НАБУ. Заява дозволила закрити справу. 

У 2014 році обраний народним депутатом України від партії “Народний Фронт” (#34 у списку). Став головою Комітету Верховної Ради України з питань культури і духовності. 

Повідомив про те, що власником каналу TVi був Давид Жванія.

У 2013 році потрапив до списку “Вороги преси – 2012/2013” Національної спілки журналістів України через відсутність прозорості медіавласності та цензурування матеріалів на телеканалі ТВі. Цьому передував скандал довкола зміни власників телеканалу.

У тому ж році відкрив телеканал Еспресо TV, де був ведучим програми “Княжицький”. Співвласником телеканалу став Іван Жеваго – син олігарха Костянтина Жеваго.

У 2012 році обраний  народним депутатом України від партії “Батьківщина” (#11 у списку).

У тому ж році податкова міліція порушила кримінальну справу проти Княжицького через ухиляння від податків та прийшла з обшуками на телеканал ТВі. Уряд США закликав припинити переслідування журналістів, а Генпрокуратура закрила кримінальне провадження. 

У 2008 році разом з частиною співробітників, які звільнилися з компанії “Медіадім”, започаткував телеканал ТВі, де обіймав посаду генерального директора, був на ньому і ведучим. Серед інвесторів телеканалу були російські олігархи Костянтин Кагаловський і Володимир Гусинський.

У 2007 році став помічником народного депутата Михайла Волинця з Блоку Юлії Тимошенко. 

Цього року пішов з компанії. Публічно оголосивши про рейдерське захоплення своєї частки з боку Костеріна, який на той момент був головою Партії Зелених України.

У 2005 році обраний членом Президії політичної ради партії “Трудова Україна”, головою якої був Володимир Сівкович.

У 2002 році балотувався як безпартійний самовисуванець до Верховної Ради (округ #117, Львівська область), не пройшов у парламент посівши друге місце.

У тому ж році став помічником народного депутата Володимира Сівковича, нині підозрюваного у державній зраді і співпраці з ФСБ Росії, а також співвласником компанії “Медіадім”, до якої входили телеканал “Тоніс” та “Газета 24”.

У 1999 році увійшов до Нацради України з питань телебачення та радіомовлення (за квотою Верховної Ради України).

У 1998 році призначений президентом Національної телекомпанії України. У тому ж році був звільнений президентом Леонідом Кучмою після конфлікту з наближеним до президента журналістом Вадимом Долгановим.

Став головою адміністративної ради ЗАТ “Міжнародний медіа центр-СТБ”. 

У 1994 році призначений президентом ЗАТ “Міжнародний медіа центр – СТБ”, головою адміністративної ради якого був Володимир Сівкович. Княжицький був ведучим програм “Рейтинг” та “Вікна-тижневик”. 

У 1989–1994 роках працював журналістом Держтелерадіо України, Державної російської телерадіокомпанії, радянсько-канадської телерадіокомпанії “Міст”.  

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.