Лозинський Роман Михайлович

Життєпис

Роман Лозинський – став народним депутатом Верховної Ради ІХ скликання, представник партії “Голос”. Обраний першим заступником голови Комітету, головою підкомітету з питань деколонізації Комітету Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Став військовослужбовецем, старшим матросом Сил спеціальних операцій Збройних сил України. Це пояснює частково відсутність депутата під час низки голосувань. Але Роман Лозинський часто виявляв принципову позицію щодо голосувань та законотворчості. 

Хронологія подій

У 2025 році був відсутній при голосуванні за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня.

Наступного дня декілька народних депутатів, в тому числі представники Львова, серед яких і Лозинський, публічно заявили, що ініціюють подання до Конституційного суду України для скасування скандального закону, який ліквідовує незалежність антикорупційних органів. Про це повідомляє Львівський портал. 

У цьому ж році депутат утримався під час голосування за проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

Також політик утримався під час голосування за скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

Навесні 2025 року парламент, уряд, профільні асоціації не змогли дійти згоди щодо завершення реформи місцевого самоврядування, керуючись інтересами держави. Після відтермінування обговорення законопроєкту #4298, яким вводиться державний нагляд за органами місцевого самоврядування, який багаторазово переписували, і відкидання його Асоціацією міст України, з’явилося чотири альтернативні версії запровадження державного нагляду.  Частина депутатів профільного комітету наполягала на ухваленні комплексного закону.

Автор законопроєкту #13150-2 Лозинський тоді справедливо зазначив, що подані альтернативні проєкти не вирішують проблеми, зберігаючи старі повноваження місцевих державних адміністрацій та додаючи нові контрольні функції, що, за його словами, гірше за версію #4298. “Вереснева редакція проєкту отримала підтримку громад, експертів і 22 з 26 членів комітету. Законопроєкт #13150-2 відтворює цю версію з оновленнями, ураховує пропозиції експертів та Асоціації міст України. Проєкт передбачає Місцеві державні адміністрації префектурного типу, чітке розмежування повноважень, повернення статусу держслужбовців головами місцевих державних адміністрацій, конкурси, кадровий резерв і ротацію префектів кожні три роки, а також пропорційну систему нагляду за законністю”, – заявив тоді Лозинський. Однак профільний комітет не підтримав його законопроєкт.  

У 2024 році проголосував за законопроєкт #8371, що передбачає заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

Став співавтором постанови #11188 щодо перейменування 333 населених пунктів, які мали імперські назви. Через спротив депутатської групи, яку умовно називали групою “московських попів”, постанова не пройшла. Тоді народні депутати подали аналогічну постанову і виключили 5 назв населених пунктів, щоб перейменувати 228 громад. 

Разом з колегами з комітету подав важливий проєкт #11481 щодо збереження цінної історичної забудови. Це сталося після скандального знесення в столиці садиби Зеленських.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновленню військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

У 2022 році після початку повномасштабної війни добровільно мобілізувався в Збройні сили України та воював на Херсонському напрямку.

У цьому ж році на засіданні комітету з питань організації державної влади та місцевого самоврядування проголосував проти скандального проєкту #7654 тогочасного голови Комітету народного депутата “Слуг народу” Андрія Клочка. Це була спроба зірвати прозорий конкурс на голову Національного антикорупційного бюро України, що могло б завдати шкоди роботі ключових антикорупційних інституцій — Національному агентству з питань запобігання корупції, Державному бюро розслідувань та Бюро економічної безпеки України. Ініціатива викликала критику з боку громадського сектору та країн “Групи семи” (G7), які вбачали в ній загрозу для незалежності антикорупційної системи.

У 2021 році Лозинський виступав на захист громадського активіста Сергія Стерненка в процесі судової справи проти нього. На початку 2021 року взяв на особисті поруки Стерненка, у зв’язку з чим Приморський районний суд Одеси зняв запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який тривав понад 6 місяців.

У цьому році також став першим автором законодавчої ініціативи #6163, яка мала на меті позбавити проросійських діячів державних нагород. Її не прийняли навіть після повномасштабного вторгнення, хоча на це був суспільний запит. Громадяни зібрали майже 27 000 під петицією до президента позбавити проросійського нардепа Юрія Бойка звання Героя України ще наприкінці 2022 року. Але суто з погляду комунікацій, центральна влада мала показати таку ініціативу, як своє досягнення, тому схожий проєкт через кілька років після повномасштабної війни вніс президент Володимир Зеленський і цей проєкт враховував напрацювання команди Лозинського.

Депутат підписав контракт на проходження служби в резерві ЗСУ у 73 морському центрі Сил Спеціальних операцій.

У цьому ж році оголосив про своє приєднання до новоствореного об’єднання  “Справедливість” у зв’язку з оголошенням недовіри голові фракції “Голосу” в Верховній Раді України разом з іншими 10 депутатами партії.

Цього ж року депутат запропонував вигнати з Верховної Ради журналістів каналів Віктора Медведчука. Його виступ за парламентською трибуною спровокував штовханину нардепів із проукраїнськими поглядами та представниками проросійської ОПЗЖ. Скандальний нардеп Ілля Кива намагався наблизитися до Лозинського, проте йому заблокували шлях інші парламентарі.

У 2020 році став одним з ініціаторів проєкту постанови про звільнення Арсена Авакова з посади міністра внутрішніх справ, що активно підтримувався журналістами та громадським сектором, які критикували роботу Міністерства внутрішніх справ України.

У цьому ж році розпочав кампанію з вимогою продовження блокування російських соцмереж в Україні (ВКонтакті, Однокласники, Mail.Ru тощо). Зібрав 156 підписів депутатів для позачергового засідання та домігся ухвалення постанови #3319, яку підтримали 252 нардепи. Наступного дня президент підписав указ про продовження санкцій і блокування російських ресурсів.

У 2019 році обраний народним депутатом IX скликання від партії Святослава Вакарчука “Голос” (№15 у списку), як безпартійний. Увійшов до однойменної фракції. Обраний першим заступником голови Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

“Українська Галицька Партія” та “Голос” домовились про співпрацю в рамках парламентської кампанії.

У 2018 році став головою Політради “Української Галицької Партії”.

У 2016 році протягом двох років займав посаду заступника голови, керівника секретаріату “Української галицької партії”.

Стажувався в офісі Бориса Вжесневського, депутата трьох скликань парламенту Канади від правлячої Ліберальної партії.

У 2015 році балотувався до Львівської міської ради VII скликання від “Української Галицької Партії” за округом #46, але не пройшов. На той час був студентом.

Був помічником депутатки Львівської міськради Юлії Гвоздович, яка очолювала комісію законності, депутатської діяльності та свободи слова.

Був членом “Української Галицької партії” та членом громадських організацій “Пласт” та “Бігова Україна”. 

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.