Вакарчук Святослав Іванович

Життєпис

Святослав Вакарчук – став народним депутатом IX скликання від партії “Голос” (#1 у списку). Став засновником та головою партії, яка у парламент кандидувала зокрема представників громадського сектору. 

Обраний членом Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва. 

Через рік заявив, що йде з парламенту та написав заяву на вихід із фракції “Голос”. Після того у політичній партії вібувся розкол – партію очолила народна депутатка Кіра Рудик, а фракцію зрештою очолила народна депутатка Олександра Устінова.

Вакарчук був нардепом VI скликання за списком Блоку “Наша Україна – народна самооборона” (#15 у списку). Через рік роботи так само добровільно склав мандат. 

Співак і політик був активним учасником Помаранчевої революції.

Хронологія подій

У 2022 році мобілізувався до Збройних сил України та отримав звання лейтенанта й посаду офіцера морально-психологічного забезпечення і станом на 2024 рік залишався у складі ЗСУ.

У 2021 році навколо політичної партії “Голос” виникла ситуація, пов’язана з підозрілими фінансовими операціями, виявленими як журналістами, так і Національним агентством з питань запобігання корупції. Зокрема, у 2020 році партія замовила усні консультації на суму 2 мільйони гривень у компанії “Мейнтіс”, яка фігурувала у кримінальному провадженні щодо ухилення від сплати податків. Також кошти з партійного рахунку отримували фізичні особи-підприємці та кандидати, які згодом стали депутатами Київради від “Голосу”. Представники партії пояснювали, що на той час ці особи не були депутатами чи членами партії. Водночас НАЗК, проаналізувавши фінансові звіти “Голосу” за другий квартал 2020 року, виявило підозрілі платежі на понад 1,3 млн грн і тимчасово призупинило державне фінансування партії.

Цього ж року Вакарчук розлучився з Лялею Фонарьовою з якою не мав рідних дітей, згодом одружився з іншою жінкою, яка народила йому двох дітей.

У 2020 році був включений до російського санкційного списку.

Заявив, що йде з парламенту. Верховна Рада не підтримала заяву Вакарчука про припинення депутатських повноважень, тому він написав заяву на вихід із фракції “Голос”. Після цього позачерговий з’їзд партії позбавив Вакарчука депутатських повноважень (відповідно до п.6 ч.2 ст. 81 Конституції України).  

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році голосував за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Журналісти Слідства.Інфо викрили діяльність київської ботоферми, пов’язаної з піар-агенцією Pragmatico, яка напередодні парламентських виборів поширювала замовні коментарі в інтересах політиків Анатолія Гриценка та Вакарчука, а також їхніх партій – “Громадянська позиція” і “Голос”. За даними розслідування, працівники ботоферми написали понад 30 тисяч коментарів, змінюючи риторику залежно від політичних завдань. Вакарчук заперечив будь-яку причетність своєї політичної сили до роботи ботоферми, натомість Гриценко відмовився коментувати ситуацію. Напередодні публікації розслідування компанія Facebook заблокувала пов’язану з діяльністю ферми мережу акаунтів, які, за її даними, витратили близько 1,6 млн доларів на рекламу та охопили щонайменше 4,2 млн користувачів.

Вакарчука обрали обраний народним депутатом IX скликання від партії “Голос” (#1 у списку). Став засновником та головою партії. Його обраний членом Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва.

У 2016 році співак став членом Ініціативної групи Меморіального центру Голокосту “Бабин Яр” також став засновником благодійного фонду “Люди Майбутнього”.

У 2007 році після Помаранчевої Революції співака обраний народним депутатом України Верховної Ради VI скликання за списком Блоку “Наша Україна – народна самооборона” (#15 у списку). Через рік роботи добровільно склав мандат.

У 2004 році був активним учасником Помаранчевої революції.

У 2005 році став послом доброї волі для Програми розвитку Організації Об’єднаних Націй.

У 1994 році став вокалістом та лідером музичного гурту “Океан Ельзи”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.