Рудик Кіра Олександрівна

Життєпис

Кіра Рудик – стала народним депутатом України у 2019 році від політичної партії “Голос” (у списку #3), а партію очолила у 2020 році замість Святослава Вакарчука. Згодом у НАЗК були питання до того, як партія витрачає фінансування, оскільки виявилося, що державні кошти направлялися ФОПам за роботу, яка вже була виконана до того і була в публічному доступі. Через це народну депутатку викликали до ДБР. 

Політичні соратники по фракції Рудик звинуватили в тому, що вона працює на олігарха Ріната Ахметова і фракція зрештою розкололася – з неї вийшли 10 депутатів.  До цієї кризи призвела по суті нездатність – або небажання – підтримувати командну роботу. 

Варто додати, що після партійного розколу Рудик кардинально змінила ставлення до Петра Порошенка. Якщо раніше він був для неї гірше Зеленського, то згодом вона його підтримувала у суді.

Рудик іноді закидали надмірне концентрування уваги на власному образі лідера та медіа-активності, що в умовах конфлікту всередині партії сприймалося як спроба зміцнити особисту владу, а не шукати компроміси з однопартійцями.

Кіра Рудик — типовий представник нового покоління українських політиків-технократів із сильними індивідуальними амбіціями, яскраво вираженим стилем “CEO-політики” і ставкою на публічний брендинг. Її досвід у реформуванні цифрових сервісів і виведенні українських стартапів на глобальний ринок міг би стати базою для інституційного зростання партії. 

У Верховній Раді вона стала першою заступницею голови Комітету з питань цифрової трансформації.

Хронологія подій

У 2025 році не була присутня у залі парламенту колу Раді приймала драконівський по відношенню до незалежності НАБУ і САП. 

Народна депутатка Олександра Устінова наголошувала на тому, що Рудик не відвідує належним чином парламент після 2022 року.

У 2024 році Рудик пропустила голосування за законопроєкти  щодо заборони символіки країни-агресора (#7214), деколонізації географічних назв (#7253), відновлення відкритості парламентських комітетів (#11321), ліквідації “вовчого суду” (ОАСК) (#5369)

У 2024 році підтримала законопроєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову (#9627), який за оцінками експертів містить значні корупційні ризики і дає можливість за відсутності містобудівної документації протягом воєнного стану та п’яти років після його скасування змінювати цільове призначення земельних ділянок, передусім сільгосппризначення, за межами населених пунктів для будівництва промислових об’єктів. 

Підтримала законопроєкт щодо заборони на території України релігійних організацій, пов’язаних з РФ.

У 2023 році підтримала законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457), який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

На початку 2022 року заявила, що разом з Петром Порошенком опонуватиме владі. Вона їздила зустрічати Порошенка в аеропорт “Жуляни” та на засідання Печерського районного суду, щоб підтримати свого “колегу і партнера” Петра Порошенка, хоча у серпні 2020 року в інтерв’ю “Українській правді” Рудик назвала Порошенка “більшим політичним ворогом за Зеленського”, проте вже в 2021 році “уточнила”, що Порошенко “не ворог, а конкурент”. 

Під час початку повномасштабного вторгнення її критикували виборці за низку показових фото в Інстаграмі з автоматом. Згодом вона заявила “New-York Times”, що бере участь в переговорах щодо обміну полонених з Азвосталі. Офіс президента це спростував.

У НАЗК виникли питання до партії “Голос” через що Рудик викликало на допит Державне бюро розслідвань. Згідно зі звітом НАЗК, один із підприємців ― Микола Лукащук ― отримав 594 тисячі гривень від партії за медіамоніторинг ЗМІ та пошук інформації про політичну активність партій. На підтвердження того, що він виконав свою роботу, партія «Голос» надала Акти виконаних робіт. До них долучили матеріали без жодних посилань. Під час звірки виявилося, що це матеріали із сайту Всеукраїнської громадської організації «ОПОРА», яка моніторить, зокрема, поведінку партій.

Ще один підприємець отримав гроші за переклад закону про Нацбанк англійською, хоча англомовна версія цього закону доступна на сайті Нацбанку. Ще один ФОП мав проаналізувати та надати свій висновок щодо проєктів законів про судоустрій та статус суддів ― згідно зі звітом НАЗК, він подав повністю скопійовані консультаційні висновки Вищої ради правосуддя.

Агентство пропонувало партії “Голос” усунути ці помилки та подати виправлений звіт ― тоді б запитання зняли. Так було з партіями “Батьківщина” та “Слуга Народу”. “Голос” відмовився йти цим шляхом.

Цього року Рудик підтримала постанову про ратифікацію Стамбульської конвенції. 

У 2021 році 11 з 20 депутатів фракції “Голос” приєднались до парламентського об’єднання “Справедливість” заявивши про узурпацію влади головою партії Кірою Рудик. Їй закидали зв’язки з Рінатом Ахметовим.

Окрім того, народні депутати вийшли з партії і наголосили на тому, що Рудик взяла під контроль політраду партії і штучно створила умови, коли 75% партійних депутатів місцевих рад не були представлені на з’їзді. Тому він був сформований не за принципом кількості партійців та депутатів, а за лояльністю до керівництва.

Кіра Рудик розкритивувала бажання Сергія Притули, який балотувався в мери Києва, очолити партію і зазначила, що керувати політичною силою – “це не виступи у клубах”.

У фракції Київради виник розкол. Депутатку Аліну Михайлову, яка виступила проти Кіри Рудик, виключили з чату фракції. Водночас Чернівецький осередок вимагав виключити Рудик з партії. Львівський осередок партії вимагав в голови партії “Голос” Кіри Рудик та народного депутата Ярослава Железняка скласти повноваження для повного перезавантаження політичної сили.

Цього року на Франківщині відбувалися вибори народного депутата по мажоритарному округу. І так сталося, що партія “Голос” мала там квоту голови територіальної виборчої комісії, яку тричі змінювали. Заміни відбувалися за підписом Кіри Рудик. Це був скандальний округ, де перемагав Олександр Шевченко, але після того, як пропали бюлетені, переміг представник “Слуг народу” Василь Вірастюк. Спершу представник “Голосу” на Франківщині, який, як виявилося, був чорним реєстратором з Ірпеня, сказав що йому зле і залишив засідання, а через годину ТВК “замінували”. Далі партія зробила техніну заміну і голова на засіданні так і не з’явився.

У 2020 році  призначена головою партії  “Голос” після складання повноважень Святославом Вакарчуком. Це більше, ніж через рік викликало критику з боку однопартійців.

У 2019 році обрана Народним депутатом України від політичної партії “Голос” (#3 у списку), на момент обрання: фізична особа підприємець. За даними ЗМІ була оперативним директором київського офісу компанії Ring.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.