Знакові рішення

У вересні 2022 року Верховна Рада заборонила проводити офіційні трансляції засідань парламенту. Тоді “за” проголосував 241 народний депутат. Це рішення аргументували питаннями безпеки. З сесійної зали окремі народні депутати все одно продовжували вести трансляції і розвивали таким чином свої соцмережі, але упродовж трьох років канал “Рада” їх не вів офіційно.

Медіа та громадські організації неодноразово закликали парламент відновити трансляції засідань. Відповідну заяву підписали понад 50 організацій. Зрештою 29 серпня 2025 року у парламенті зареєстрували постанову, яка передбачає відновлення трансляції засідань. 4 вересня народні депутати підтримали це. “За” проголосували 266 парламентарів.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Закон підтримали перед Днем незалежності. Директор інституту національної пам’яті Олександр Алфьоров наголосив, що цей закон є пріоритетним для національної безпеки в умовах війни з росією, фіксує основи національної пам’яті, називає злочини проти України (Голодомор, репресії, агресія рф), формує єдину державну політику пам’яті: щодо геноциду, політичних репресій, війни з росією, деколонізації, зміцнює національну стійкість, захищає суспільство від російських історичних маніпуляцій та посилює Український інститут національної пам’яті через спеціальний статус.

Над законопроєктом працював комітет з гуманітарної політики. Перші автори народні депутати фракції “Слуга народу” Микита Потураєв, Євгенія Кравчук та  представник “Європейської солідарності” Микола Княжицький.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Низка громадських організацій та медіа підтримали цей проєкт, щоб зробити роботу комітетів Верховної Ради більш прозорою. Більше того, проєкт підтримали  міжнародні організації які займаються захистом прав журналістів — Репортерами без кордонів (Reporters Without Borders), Європейським центром свободи преси та ЗМІ (European Centre for Press and Media Freedom (ECPMF) та Європейською федерацією журналістів (European Federation of Journalists). В умовах повномасштабного вторгнення деякі комітети працюють в закритому режимі. Якби не джерела у правоохоронному комітеті, які повідомили громадській ініціативі “Голка”, що нардеп-утікач Артем Дмитрук брав участь під час онлайн-засідання комітету і голосував, то суспільство цієї важливої інформації не дізналося б. Після того, як на початку 2025 року парламент прийняв закон, 20 громадських організацій та ЗМІ закликала Володимира Зеленського підписати прийнятий законопроєкт, зокрема “Слідство.Інфо” та ГО “Мережа захисту національних інтересів “ANTS”.

Цей законопроєкт 11410 вніс президент України Володимир Зеленський у середині 2024 року. На той час громадський сектор і ЗМІ не один рік обговорювали нагальність цього питання з огляду на те, що низка проросійських політиків мали нагороди. Громадяни зібрали майже 27 000 під петицією до президента позбавити проросійського нардепа Юрія Бойка звання Героя України ще наприкінці 2022 року.

Варто зауважити, що насправді аналогічну законодавчу ініціативу #6163 внесли народні депутати ще 2021 року, тобто до повномасштабного вторгнення. Першим автором став народний депутат Роман Лозинський (“Голос”). Але суто з комунікаційної точки зору центральна влада мала комунікувати це як своє досягнення. Тому в сесійній залі розглядався президентський законопроєкт, який врахував напрацювання законопроєкту нардепа Лозинського.

Закон “Про основні засади державної кліматичної політики” (11310) народні депутати прийняли на вимогу провідних громадських природоохоронних організацій та європейських партнерів. Він запровадив в Україні правову базу для подальшої розбудови національної кліматичної політики. Документ визначив обов’язки і повноваження органів влади та перелік підзаконних актів які мають згодом розробити.

Важливо, що закон, що принцип природоорієнтованості – пріоритет збереження природних екосистем під час прийняття рішень для досягнення цілей державної кліматичної політики. Це значить що органи влади чи самоврядування не мають реалізовувати заходи які спрямовані на запобігання чи адаптацію змінам клімату, які призведуть до знищення природних екосистем. Через рік після прийняття цього закону Єврокомісія у своєму звіті відзначила цей нормативно-правовий акт, як вагомий здобуток.

За закон проголосували 284 народні депутати. По суті всі фракції та групи віддали свої голоси за проєкт. Утрималися депутати з фракція “Батьківщина”.

Російське вторгнення сформувало в українському суспільстві чіткий запит на очищення символічного простору міст і сіл від усього російського. Три чверті українців прагнуть відмови від російських та комуністичних символів (результати соціологічного дослідження групи “Рейтинг” у 2022 році). Законопроєкт блокував нардеп-українофоб Максим Бужанський, а головою робочої групи з доопрацювання був нардеп Роман Лозинський (“Голос”).

Зрештою закон прийняли. Цей закон визначає правові засади засудження російської імперської політики в Україні, заборони пропаганди її символіки та встановлено порядок ліквідації символіки російської імперської політики. На виконання закону перейменовано понад 25 100 об’єктів топоніміки по всій Україні (вулиці, парки, сквери, села, міста і райони). Крім того, демонтовано понад 1 000 пам’ятників та пам’ятних знаків російським діячам, катам України і тим, хто служив російській імперській політиці, а не українському народу.

Проєкт підтримували низка громадських організацій та рухів, зокрема рух добровольців “Простір свободи”, Мережа захисту національних інтересів «ANTS», Світовий конгрес українців та Український інститут національної пам’яті. 

Закон про визнання росії державою-терористом та заборону символіки російського вторгнення. Політичний режим російської федерації визнається нацистським за своєю суттю і практикою та ідеологічно наслідує націонал-соціалістичний (нацистський) тоталітарний режим.

Забороняється використання символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, зокрема використання латинських літер “Z”, “V” окремо; використання символіки збройних сил російської федерації, інших її збройних формувань та органів.

Історичні будівлі відіграють принципову роль у формуванні традиційного характеру історичного середовища, хоч і не набули статусу об’єктів культурної спадщини. Проте наразі закон не передбачає визначення “історичні будівлі”, порядку їх обліку чи заходів захисту. Автори проєкту пропонують значно розширити встановлений будівельними нормами перелік територій, де місцевому самоврядуванню дозволяється вживати заходи для захисту будівель, цінних із погляду територіальної громади. Наразі це можливо в історичних населених місцях (зараз це 401 населений пункт із майже 30 тисяч) і на території та в зонах охорони пам’яток. У разі ухвалення проєкту це стане правом будь-якої громади незалежно від історико-культурного статусу території. Громадська ініціатива “Голка” проаналізувала проєкт і продовжує стежити за змінами, які можуть внести у другому читанні.

За її прийняття забракло менше 20 голосів. “За” проголосували лише 208 нардепів. Через кілька днів внесли іншу постанову без цих назв і її підтримали, але саме голосування за цю постанову дає зрозуміти українцям, хто не став на захист нацбезпеки як цінності.

У часи війни дерусифікація мала пройти фінальний етап. Залишалося перейменувати 333 населених пунктів, з огляду на те, що вони мали географічні імперські та радянські назви-покручі. Для цього у парламенті зареєстрували постанову 11188. Перші три автори: представники “Слуг народу” Олена Шуляк, Віталій Безгін та представник фракції “Голос” Роман Лозинський.  Голосування зривала група депутатів, яка отримала умовну назву “московський патріархат” через свої проросійські погляди. Народному депутату Максиму Бужанському і його поплічникам не подобалося,  що місто Павлоград, назване на честь російського імператора Павла І, поверне козацьку назву Матвіїв, замість міста, яке свого часу назвали на честь російського генерала Синельникове, мала з’явитися назва Ріднопілля, Южноукраїнськ мав отримати козацьку назву Гард, а місто Южне отримає назву Порт-Анненталь. Громадський сектор провів адвокаційну кампанію на підтримку цієї постанови. За її прийняття забракло менше 20 голосів. “За” проголосували лише 208 нардепів. Через кілька днів внесли іншу постанову без цих назв і її підтримали, але саме голосування за цю постанову дає зрозуміти українцям, хто не став на захист нацбезпеки як цінності.

Законопроєкт дозволяє виробництво в Україні медичного канабісу, який сприяє відновленню військових після поранення, онкохворих та допомагає у лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувало ГО “Пацієнти України”.