Веніславський Федір Володимирович

Життєпис

Веніславський Федір — народний депутат ІХ скликання. Пройшов до парламенту у 2019 році від “Слуги народу” (№ 88 у виборчому списку) та увійшов до складу Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. 

З 2019 по 2022 рік був представником Президента України у Конституційному Суді. Саме тут він доводив, що Володимир Зеленський правомірно розпустив парламент з огляду на те, що немає коаліції. З 2022 по 2023 рік політик був представником Президента України у Верховній Раді. Своє увільнення від посади політик пояснив високою зайнятістю військовими проєктами. Він критикував дії Мар’яни Безуглої і не підтримував її тези щодо необхідності звільнити генерала Валерія Залужного та засудив її за акцію проти Сирського.

Народний депутат у ЗМІ по суті став одним з ключових спікерів з боку партії влади, який коментує питання війни та законодавчі ініціативи. Він коментував доопрацювання урядового законопроєкту про мобілізацію: пояснював ключові норми (електронні повістки; оновлення військово-облікових даних пов’язане з консульськими послугами для чоловіків за кордоном); коментував інтеграцію напрацювань у закон “Про основи національного спротиву” (супровід змін до низки законів). Брав участь у публічній комунікації щодо запровадження інституту множинного громадянства. Веніславський тестує чутливі меседжі й легітимізує позиції Банкової в юридично-оборонному блоці.

Попри те, що Веніславський працював тривалий час на Харківщині, він чотири рази безрезультатно балотувався на Волині з огляду на те, що він звідти родом. Один раз він балотувався на одному з мажоритарних округів Харківщини, а у 2006 році від партії “Вперед, Україно”. Список партії тоді очолював один із співавторів Конституції Віктор Мусіяка. Політик Федір Веніславський захистив дисертацію “Конституційні основи взаємовідносин законодавчої та виконавчої влади в Україні”. 

Був керівником Харківської громадської люстраційної палати і брав участь у конкурсі на голову НАЗК, але попри підтримку громадського сектору не пройшов. Брав участь у доопрацюванні законопроєкту “Про очищення влади”.

Хронологія подій

У 2025 році утримався при голосуванні за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової і в цей же день розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом парламент прийняв інший закон, аби скасувати дію попереднього.

Голосував за скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону. 

Крім того, у 2025 році Веніславський утримався при голосуванні за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

У цьому ж році проголосував за законопроєкт #11321 “Про відновлення відкритості роботи комітетів”. Низка громадських організацій та медіа підтримали цей проєкт, щоб зробити роботу комітетів Верховної Ради більш прозорою.

Подав законодавчу ініціативу, щоб створити Космічні сили у структурі ЗСУ.

У 2024 році підтримав законопроєкт про заборону релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює проти України агресію (#8371).

Активно комунікував та лобіював законопроєкт (#10449), який змінював правила мобілізації та військового обліку. Зокрема, ним передбачалось оновлення особистих даних усіма військовозобов’язаними, обов’язок мати при собі військово-обліковий документ тощо. Веніславський наголошував на більш конкретному визначенні обов’язків чиновників та керівників підприємств при проведенні мобілізації, підвищенні штрафів за порушення правил військового обліку, отримання владою повноти інформації про кількість військовозобов’язаних. Закон критикували через те, що з нього в останній момент вилучили норму про можливість демобілізації для військових, які несуть службу понад 36 місяців. 

Крім того, заявив, що підтримує зниження мобілізаційного віку з 27 до 25 років.

У 2023 році проголосував за законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

У цьому ж році Володимир Зеленський звільнив Веніславського від виконання обов’язків  представника президента у парламенті.

У 2022 році проголосував за законопроєкт (#5655), який  розкритикувала низка громадських організацій, зокрема Рух ЧЕСНО, Фундація DEJURE та інші громадські організації, а також Асоціація міст України, Архітектурна палата НСАУ, Національна спілка архітекторів України та видання “Дзеркало тижня”. Свої застереження щодо цієї законодавчої ініціативи висловили Європарламент та Єврокомісія. А Королівський інститут Chatham House з посилання на аналітичні матеріали “Голки” зазначив, що через норми цього закону є ризики для виникнення будівельних картелів.

У цьому ж році Зеленський звільнив Федора Веніславського від виконання обов’язків свого представника у Конституційному Суді України та одночасно призначив представником у Верховній Раді. 

Підтримав заборону проросійських партій та ліквідацію “вовчого суду” – Окружного адміністративного суду міста Києва.

У 2021 році супроводжував та комунікував законопроєкт “Про основи національного спротиву”. Веніславський очолював робочу групу, яка займалась цим законопроєктом та готувала необхідні зміни до інших законів. 

У 2020 році Федір Веніславський підтримав законопроєкт Володимира Зеленського “Про відновлення суспільної довіри до конституційного судочинства”, який передбачав розпуск Конституційного Суду України та скасування деяких його рішень (#4288). До цього Конституційний Суд ухвалив рішення, що скасовувало важливі положення антикорупційного законодавства. Експерти-правники критикували ініціативу Зеленського через її незаконність та авторитарний характер. Законопроєкт був відкликаний. 

У 2019 році пройшов до парламенту від “Слуги народу” (округ #88, Івано-Франківська область) та увійшов до складу Комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки. На момент обрання працював доцентом кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. 

Зеленський невдовзі після вступу на посаду президента призначив Веніславського своїм представником у Конституційному Суді. Федір Веніславський представляв президента у Конституційному Суді під час розгляду подання 62 народних депутатів щодо неконституційності указу про розпуск Верховної Ради ХІІІ скликання. Позиція Веніславського полягала у тому, що з 2016 року у парламенті немає коаліції, отже, указ про розпуск Верховної Ради відповідає закону. За результатом розгляду подання Конституційний Суд визнав указ конституційним.

У 2016 році балотувався до парламенту під час проміжних виборів на Волині (округ #23). Посів четверте місце. На той час працював доцентом кафедр конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого.

У 2015 році неуспішно подавався на посаду голови Національне агентство з питань запобігання корупції.

У 2014 році балотувався до Верховної Ради як самовисуванець (округ #23, Волинська область), але не пройшов. На той час працював доцентом кафедри конституційного права України Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого. Посів третє місце, набравши 13% голосів.

Очолював Харківську громадську люстраційну палату.

У 2012 році брав участь у парламентських виборах і йшов у народні депутати (округ #181, Харківщина). На той час працював так само доцентом кафедри на Харківщині. Посів третє місце, набравши дещо більше 11%.

У 2006 році балотувався у парламент від партії “Вперед, Україно”. На чолі списку тоді йшов тогочасний народний депутат та один з авторів Конституції Віктор Мусіяка.У 2002 році балотувався як самовисуванець до Верховної Ради на Харківщині від 23 округу. На той час працював Асистентом кафедри конституційного права України Національної юридичної академії України ім. Я. Мудрого.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.