Яценко Антон Володимирович

Життєпис

Антон Яценко – депутат Верховної Ради VI, VII, VIII скликань. Балотувався відповідно від “Блоку Юлії Тимошенко”, “Партії регіонів” та самовисуванець відповідно. Став депутатом Верховної Ради IX скликання як безпартійний самовисуванець (#200 округ, місто Умань, а також Монастирищенський, Уманський, Христинівський райони, частина Тальнівського району Черкаської області). Згодом приєднався до депутатської групи “За майбутнє”. Обраний членом Комітету з питань екологічної політики та природокористування. Згодом став членом Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування. Увійшов до фракції “Батьківщина”, проте менше ніж за рік вийшов із неї і став позафракційним.

Був члено групи “Економічний Розвиток”, очолюваної Анатолієм Кінахом. Був членом Президії Політичної Ради партії “Відродження”, заступником голови партії.

Голосував за диктаторські закони Віктора Януковича, які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію.

Був першим віцепрезидентом Тендерної палати України. Був завідувачем інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України Леоніда Кучми.

За інформацією Руху Чесно, був помічений 129 рази за кнопкодавством, фігурант антикорупційних розслідувань, гречкосіяв.

Хронологія подій

У 2026 році голосував у першому читанні за скандальний проєкт Цивільного кодексу (15150), який подав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Проєкт, який має обсяг 803 сторінки і з яким не встиг за три тижні після реєстрації ознайомитися навіть Мін’юст, у турборежимі винесли на розгляд парламенту. Законодавча ініціатива містила норми, які дозволяють дерибан державної та комунальної власності – лісів, узбереж, надр. Окрім того, у проєкті є ризики і для свободи слова. Після голосування Верховної Ради у низці регіонів відбулися вуличні протести. Зокрема, мітингувальників обурили пропозиції законотворців, які утискали права жінок та ЛГБТ спільноти. Петиція зі зверненням до президента Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт набрала понад 25 000 голосів у перший же день реєстрації. До проєкту мали ґрунтовні  зауваження і судді Верховного Суду. Проєкт Цивільного кодексу, який не пройшов належного обговорення, по суті знищував судову практику, яку третя гілка влади напрацьовувала з моменту прийняття чинного Цивільного кодексу – понад 20 років.

У 2025 році підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

Журналісти “Радіо Свобода” з’ясували, що в приміщенні дружини Яценка – Людмили Кравчук – розміщувався кол-центр міжнародної кібершахрайської мережі. За даними розслідувачів, шахраї, що орендували квартиру у Людмили, під виглядом інвестицій у криптовалюту упродовж 2021-2025 років виманили у 33 тисяч людей по всьому світу понад 275 мільйонів доларів.

У 2024 році не голосував за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році утримався при голосуванні за проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Не голосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Потрапив у скандал через прапор з подякою від 3-ої окремої штурмової бригади Збройних сил України, який начебто подарували нардепу бійці з передової. У бригаді згодом спростували інформацію про передачу прапора та зазначили, що це є спробою дискредитації 3-ої ОШБ.

Підписав звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука з вимогою внести у порядок денний найближчої сесії проєкту постанови, щодо позбавлення мандатів народних депутатів та депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених проросійських партій, зокрема “ОПЗЖ”.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Став членом Комітету з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування.

За словами мера Умані – Ірини Плетньової – 25 лютого 2022 року Яценко дзвонив їй та закликав не допомагати Збройним силам та теробороні. Так він казав через те, що, на думку депутата, “Київ може впасти за 3 дні, треба буде домовлятися з новою владою”.

Шевченківський районний суд Києва проводив допит потерпілої в справі про вбивство громадської активістки з Київщини Ірини Ноздровської – її матері Катерини Дуняк. Потерпіла розповіла суду, що її дочці погрожував народний депутат з фракції “Відродження” – Яценко, її попередній роботодавець, оскільки Ірина після Майдану разом з депутаткою Тетяною Чорновол намагалася притягнути нардеп до відповідальності за корупцію, зокрема давала свідчення прокуратурі. Він фігурантом справи наразі не був, а свою причетність до злочину заперечував.

У 2021 році не піднявся зі свого крісла під час виконання гімну України в Уманській міськраді та продовжував зазирати до свого смартфона, попри обурення оточуючих.

Увійшов до фракції “Батьківщина”, проте менше ніж за рік вийшов із неї і став позафракційним.

У 2020 році працівниці Уманської міськради звинуватили нардепа у сексизмі, і в якості доказів продемонстрували журналістам зневажливі та лайливі коментарі та образливі повідомлення жінкам у соцмережах.

Балотувався першим номером в Уманську міську раду VIII скликання та Черкаську обласну раду VIII скликання від партії “За Майбутнє” першим номером у списку. Після того як партія пройшла до обидвох рад відмовився від мандатів та залишився депутатом Верховної Ради. 

Підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Гречкосіяв в школах міста Умані, де першокласникам дарували пакунки з ім’ям нардепа. 

Був фігурантом розслідувань журналістів BIHUS.Info (“Наші гроші”) та проєкту “Стоп Корупції” щодо фінансових схем з відмивання грошей, багаторазових випадків водіння у нетверезому стані та махінацій з нерухомістю. 

Утримався при голосуванні за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам.

Під час карантину через COVID-19 і заборони на відвідування закладів громадського харчування, був помічений серед ВІП-гостей ресторану Миколи Тищенка “Велюр”.

У 2019 році обраний до Верховної Ради IX скликання як безпартійний самовисуванець (#200 округ, місто Умань, а також Монастирищенський, Уманський, Христинівський райони, частина Тальнівського району Черкаської області). Згодом приєднався до депутатської групи “За майбутнє”. Обраний членом Комітету з питань екологічної політики та природокористування. 

За даними Руху ЧЕСНО, депутат провів найдорожчу передвиборчу кампанію серед інших кандидатів на Черкащині. Загалом вибори коштували йому близько 7 млн грн. Частина грошей надійшла від родичів Яценка, на яких він задекларував нерухомості на 10 мільйонів доларів та палац на 1500 кв.м.

Також гречкосіяв, – зокрема на своєму виборчому окрузі організував концерти гурту “Не Ангели”, Ольги Цибульської та Дзідзьо.

Задекларував два подарунки в негрошовій формі на 23 млн 310 тис. 230 грн і на 47 млн грн його дружині Людмилі Кравчук від Івана Кравчука, її батька й тестя народного депутата.

У 2018 році голосував Закон #7163 про визнання українського суверенітету над окупованими територіями Донецької та Луганської областей.

Був одним із депутатів, які внесли до проєкту бюджету правку, що скоротила фінансування Суспільного на 800 млн гривень.

Займався гречкосійством у школах – помічники депутата на 1 вересня вручали школярам пакети з підписом “Першокласникам від народного депутата Антона Яценка”.

Три пов’язані між собою “електронні майданчики”, створені для передачі звітів оцінювачів до Єдиної бази Фонду держмайна, заробили щонайменше 23 млн грн на фактично фіктивній “послузі” пересилання файлів, яка раніше була безкоштовною. Майданчики мали однаковий код, синхронно встановлені ціни й рекордно швидко отримані дозволи, що вказувало на їхню спільну організаційну роботу. Журналісти пов’язали цю схему з Яценком, оскільки один із майданчиків був заснований близькими до нього людьми. Сам Яценко свою причетність заперечував. Попри запровадження нової системи, яка мала боротися із “чорною оцінкою”, журналісти встановили, що вона фактично пропускала занижені у кілька разів оцінки нерухомості, що дозволяло уникати податків, тоді як витрати на роботу майданчиків зрештою сплачували самі громадяни.

Звинуватив у вбивствах мирних жителів та мародерстві учасника боїв за Донецький аеропорт Олега Герваса. Після цього “кіборг” подав на нардепа позов до Печерського районного суду Києва. У 2020 році суд виніс рішення в якому зобов’язав Яценка спростувати неправдиву інформацію та виплатити на користь позивача 5 тисяч гривень моральної компенсації.

У 2017 році Bihus.Info писали про те, що на тестя Яценка, записаний палац на 1500 кв.м. Палац у елітному селищі Козин під Києвом мав також професійний тенісний корт, басейн. Депутат до електронного декларування здавав порожні декларації, і тільки у цьому році задекларував користування цим маєтком. Власником будинку значився тесть Яценка – Іван Кравчук, відповідно до договору дарування від 2010 року.

Згодом після виходу розслідування “Тестесховище” щодо масштабних статків родини Яценка Спеціалізована антикорупційна прокуратура відкрила два кримінальні провадження, у яких йому інкримінували зловживання владою та незаконне збагачення в особливо великих розмірах.

У 2015 році за даними журналістів, Яценко через родичів та пов’язаних осіб контролював спілку громадських організацій “Тендерна палата України”, яка мала виняткові повноваження з контролю над державними закупівлями

Балотувався до Черкаської обласної ради VII скликання від партії “Відродження” першим кандидатом.

“Наші гроші” писали, що родина Яценка володіла значним обсягом елітної нерухомості в центрі Києва – загалом близько 8,3 тис. кв. м, оформлених на його дружину, сестру та тестя. Йшлося про квартири та нежитлові приміщення на вулицях Артема, Володимирській, Круглоуніверситетській, Грушевського, Саксаганського та бульварі Тараса Шевченка. За ринковими оцінками того часу, вартість цієї нерухомості могла становити до 1 млрд грн.

У 2014 році був обраний до Верховної Ради VIII скликання як безпартійний самовисуванець (#200 округ, Черкаська область), член депутатської групи “Партія “Відродження”. Був головою підкомітету з питань законодавства про адміністративні правопорушення Комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності. Був членом Президії Політичної Ради партії “Відродження”, з 2018 року – заступником голови партії.

Вийшов з фракції “Партії регіонів”, та приєднався до групи “Економічний Розвиток”, очолюваної Анатолієм Кінахом.

Голосував за диктаторські закони Віктора Януковича, які обмежували права громадян, надавали органам державної влади більшу свободу дій у сфері покарання учасників акцій протесту і мали на меті криміналізувати опозицію.

У 2013 році у числі 148 інших народних депутатів України підписав Звернення депутатів від “Партії регіонів” і КПУ до польського Сейму з проханням “визнати Волинську трагедію геноцидом щодо польського населення і засудити злочинні діяння українських націоналістів”.

У 2012 році голосував за так званий “Закон Ківалова-Колесніченка”, “Про засади державної мовної політики” #9073, що розширював вжиток російської мови в Україні.

Був обраний депутатом Верховної Ради VII скликання від “Партії регіонів”, як її член за #200 округом, Черкаська область). Був головою підкомітету з питань цінних паперів, фондового ринку, діяльності державних підприємств, операцій, пов’язаних з реалізацією окремих видів майна, діяльності рейтингових агентств Комітету з питань фінансів і банківської діяльності.

У 2011 році перейшов до фракції “Партії регіонів”, був її членом з 2011 по 2014 роки.

У 2007 році був обраний народним депутатом VI скликання від “Блоку Юлії Тимошенко” (#79 номер у списку як член партії Всеукраїнського об’єднання “Батьківщина”). На момент обрання був виконувачем обов’язків старшого наукового співробітника Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України. Був головою підкомітету з питань регулювання ринку державних закупівель, державного замовлення, конкурсів та діяльності державних підприємств Комітету з питань економічної політики.

З 2006 по 2007 роки був помічником-консультантом на громадських засадах депутатів V скликання Миколи Одайника від Блоку “Наша Україна” та Сергія Осики від “Блоку Юлії Тимошенко”.

З 2005 по 2006 роки був першим віце президентом Тендерної палати України. 

З 2003 по 2004 роки був помічником Першого віцепрем’єр-міністр України Миколи Азарова.

З 2002 по 2003 роки був завідувачем інформаційно-аналітичного відділу Управління з суспільно-політичних питань Головного управління з питань внутрішньої політики Адміністрації Президента України Леоніда Кучми.

З цього ж року і по 2006 рік був помічником-консультантом народного депутата IV скликання Миколи Карнауха від “Соціалістичної партії України”.

З 1998 по 2006 роки працював помічником-консультантом народного депутата III та IV скликань Василя Цушка від “Соціалістичної партії України”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.