Знакові рішення

Законопроєкт №12058 , першими авторами якого є голова аграрного комітету Олександра Гайду, а також Артем Чорноморов та Марина Нікітіна дозволяє на деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених землях вирощувати енергетичні та олійні культури задля біопалива, але не виключено, що і для продовольчих потреб. Власне така ініціатива узаконить незаконне розорювання земель, що мають бути виведені з обігу, як такі, що виснажені, або небезпечні для використання. Таким чином проєкт закону перекреслює саму ідею консервації земель як відновлення їх природного стану. На цьому наголошують експерти “Української природоохоронної групи”.

Натомість вирощування олійних та енергетичних культур спричиняє ще більшу деградацію ґрунту, провокує ерозію та вимагає величезних доз добрив і води. А запропоноване використання забруднених, через війну, ділянок створює ризики шкоди здоров’ю. Автори законопроєкту пропонують 10-річні договори оренди за мінімальну плату і державні субсидії для монокультурної експансії соняшника, ріпака, верби тощо.

Проєкт закону створює ризики корупції та перетворює природоохоронну ініціативу з консервації земель на дешевий індустріальний капіталізм замість справжнього відновлення природи.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкти 13137 та 13137-1, які пропонують радикально змінити правила дисциплінарної відповідальності суддів.  Якщо зараз ключовою підставою для їхнього звільнення є “поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя”, то законопроєкти цю підставу фактично скасовують. Натомість залишаються лише вузько окреслені випадки (наприклад, наявність майнових порушень на суму понад 1,5 млн грн або водіння напідпитку, яке підтверджене тестом на спʼяніння), які можна легко обійти: суддя може незаконно надбати майна на трохи меншу суму або відмовитися від проходження огляду на стан сп’яніння для уникнення дисциплінарної відповідальності. 

Законопроект також блокує подання скарг на суддів якщо буде встановлене “зловживання” та встановлює непомірні штрафи за подачу нових скарг.  Скарги щодо суддів, яких ВРП ще остаточно не звільнила (Євгеній Аблов, Костянтин Пащенко з ОАСКу) або щодо яких ще навіть не відкрила справи (більше 30 суддів ОАСКу) ймовірно будуть повернуті скаржникам через відсутність механізму реагування Вищої ради правосуддя на вказані порушення. Додатково документ виключає неподання, несвоєчасне подання чи завідомо недостовірні дані в щорічних майнових деклараціях суддів із переліку дисциплінарних порушень, тож судді зможуть безкарно не декларувати майно чи доходи. За брехню в деклараціях доброчесності або родинних зв’язків — максимум догана, а не звільнення як зараз.

Таким чином судді, які неодноразово компрометували себе — фігуранти корупційних скандалів, колаборанти, судді з подвійними паспортами чи ті, хто допомагав уникнути мобілізації — зможуть безперешкодно залишатися на посадах допоки ці факти не будуть встановлені у вироку суду, що займає по 5–10 років, а то й ніколи. 

На думку експертів, законопроєкт фактично знищує інститут дисциплінарної відповідальності суддів і позбавляє суспільство одного з небагатьох інструментів контролю за доброчесністю судової влади. Це прямо суперечить міжнародним зобов’язанням України, блокує антикорупційні реформи й підриває довіру до правосуддя. 

25 липня 2025 Вища рада правосуддя провела консультації з експертами Венеційської комісії та Ради Європи щодо ініціатив реформування дисциплінарної відповідальності суддів, які запропоновані у законопроєктах 13137 та 13137-1. Окрім цього, Пленум Верховного Суду затвердив висновок щодо цих законопроєктів, звернувши увагу на істотні недоліки та на те, що вони потребують доопрацювання. Окрім того свою позицію надав Центр політико-правових реформ:

“У пропонованій редакції він не лише не спроможний вирішити проблему забезпечення єдності дисциплінарної практики, що є стратегічним завданням України в рамках європейської інтеграції, а й надає занадто широку дискрецію дисциплінарним органам ВРП в частині кваліфікації суддівських проступків та їх негативних наслідків, створює невиправдані корупційні ризики, містить норми, що не повною мірою узгоджуються із законодавством про запобігання корупції, а також – внутрішні колізії”.

Наразі, за законом, всі пам’ятки археології – це державна власність і це відповідає Європейській конвенції з охорони археологічної спадщини, яка ратифікована Україною, та Конституції України (ст. 54). Але все може змінитися і контроль над такими цінними ділянками, які зберігають інформацію про державність та історію України, може отримати місцева влада, яка у подальшому отримає можливість передавати ці ділянки забудовникам. Детальніше про ризики, які може нести цей законопроєкт у матеріалі “Голки”.

Законодавча ініціатива пропонує “амністію дерибанникам” і карт-бланш владі на відчуження лісів, прибережних та прикордонних смуг, заповідників, ландшафтних парків, пам’яткок природи, ботанічних садів тощо. Якщо парламент це підтримає, держава та громади зможуть повертати своє майно через суди лише впродовж 5 років з моменту виділення. Забудовники у ЗМІ вже розпочали кампанію, чому претензії до них треба “обнулити”. Детальний аналіз ризиків законопроєкту підготувала “Голка”.

На ризиках проєкту акцентує увагу і Науково-дослідне управління ВР: “Наслідком реалізації (пропозиції – прим. “Голка”) стає можливість фактичної легалізації різного роду схем, за яким державне і комунальне майно передається у приватну власність на підставі незаконних рішень, дій, бездіяльності органу державної влади… Внаслідок цього власником майна стає покупець, який матиме статус добросовісного набувача, а держава та відповідна територіальна громада позбавляються права витребувати від такого набувача комунальне майно, яке відчужене на підставі незаконних рішень”. Також у Цивільному кодексі пропонують ввести норму про обовʼязок звертатися за кримінальним переслідуванням винних осіб, хоча цивільний кодекс не регулює ці питання. Для цього є інший кодекс — кримінальний.

Окрім притягнення до відповідальності чиновників або депутатів, які віддали протиправно майно у приватну власність, автори проєкту пропонують, щоб винні особи компенсували втрати державі. У винної особи може не бути майна на суму, яку має отримати держава або громада як компенсацію. А коли мова йде про об’єкти, які ніколи не можуть бути приватною власністю (Софія Київська, природно-заповідний фонд, тощо), то визначити суму компенсації в таких випадках – нереально. Якщо держава або громада не може повернути собі таке майно у будь-який час, то вона втратить можливість користуватися ним назавжди. Не тільки втратить право, а втратить подекуди сам обʼєкт, як для прикладу памʼятки археології, які є невідновлюваними обʼєктами. Більше про ризики читайте аналітику “Голки” на “Главкомі”.

Цільове призначення землі один із запобіжників неконтрольованій забудові. Якщо забудовник хоче звести висотку замість зеленої зони – за зміну цільового призначення ділянки має проголосувати місцева рада. “Слуга народу” Степан Чернявський подав проєкт 11185, який передбачає можливість змінювати цільове призначення ділянки, якщо містобудівна документація не внесена до Державного земельного кадастру. А це майже всі земельні ділянки на території країни. Забудовники зможуть домовлятися напряму з головним архітектором про зміну цільового призначення на те, яке їм потрібне. Такий підхід однозначно буде сприяти зловживанням у сфері використання земель і однозначно несе загрозу збільшенню корупційних ризиків. На додачу цей проєкт закріплює нові можливості для агробаронів: вони в разі ухвалення закону зможуть отримати доступ до особливо цінних земель. Аналіз проєкту “Голка”.