Знакові рішення

Документ має на меті перетворити українські ліси на закриті угіддя для VIP-сафарі під виглядом “сталого мисливського господарства”. Законопроєкт передбачає передачу лісів під мисливські угіддя у користування на 20 років за символічну плату – лише 6,65 грн за гектар на рік, а відновлення виснажених популяцій тварин пропонує перекласти на державний бюджет, тобто на кошти платників податків.

Ініціатива легалізує використання приладів нічного бачення, тепловізорів, дронів, звуковідтворювальних пристроїв, самоловів і відстріл тварин у напіввільних умовах (фактично у вольєрах), позбавляючи дику природу будь-яких шансів на виживання. Документ фактично нівелює “сезон тиші”, дозволяючи полювання в період розмноження та вигодовування потомства, а також відносить до мисливських ресурсів види з Червоної книги України (рись, видра, бабак, лось, червоновола казарка) та міжнародних охоронних списків. Крім того, проєкт дозволяє полювання на території природно-заповідного фонду, узаконює відстріл безпритульних собак і котів, а також створює новий держорган (Агентство), який одночасно розподілятиме угіддя, популяризуватиме полювання та сам контролюватиме власну діяльність, усуваючи профільні установи НАН України від ухвалення рішень.

Проти законопроєкту виступила екологічна та зоозахисна спільнота (зокрема WWF-Україна та UAnimals), наголошуючи, що документ суперечить природоохоронному законодавству ЄС (Пташиній та Оселищній директивам, Бернській конвенції) і має бути негайно відкликаний ініціаторами.

Документ має на меті обнулити претензії до тих колекціонерів, які десятиліттями скуповували вкрадені у держави артефакти. Текст законопроєкту  15436 писали юристи народного депутата і колекціонера Сергія Тарути, який заволодів артефактами трипільської та скіфських культур. Авторами законопроєкту стали представники  “Слуги народу” – голова гуманітарного комітету Микита Потураєв та голова екологічного комітету Олег Бондаренко.

Ця ініціатива на руку не лише приватним колекціонерам, а й ворогу. Наразі Україна на міжнародному рівні вимагає повернення вивезених цінностей і спирається саме на те, що вони можуть бути виключно в державній власності. 

Проти законопроєкту виступив не лише Інститут археології Національної академії наук, а й Національний музей історії України та Спілка археологів України.

Верховна Рада мала б підтримати натомість законодавчу ініціативу Володимира Зеленського №12309, яка спрямована на виконання міжнародних зобов’язань – Нікосійської конвенції.

Законопроєкт №12058 , першими авторами якого є голова аграрного комітету Олександра Гайду, а також Артем Чорноморов та Марина Нікітіна дозволяє на деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених землях вирощувати енергетичні та олійні культури задля біопалива, але не виключено, що і для продовольчих потреб. Власне така ініціатива узаконить незаконне розорювання земель, що мають бути виведені з обігу, як такі, що виснажені, або небезпечні для використання. Таким чином проєкт закону перекреслює саму ідею консервації земель як відновлення їх природного стану. На цьому наголошують експерти “Української природоохоронної групи”.

Натомість вирощування олійних та енергетичних культур спричиняє ще більшу деградацію ґрунту, провокує ерозію та вимагає величезних доз добрив і води. А запропоноване використання забруднених, через війну, ділянок створює ризики шкоди здоров’ю. Автори законопроєкту пропонують 10-річні договори оренди за мінімальну плату і державні субсидії для монокультурної експансії соняшника, ріпака, верби тощо.

Проєкт закону створює ризики корупції та перетворює природоохоронну ініціативу з консервації земель на дешевий індустріальний капіталізм замість справжнього відновлення природи.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

У Верховній Раді зареєстровано законопроєкти 13137 та 13137-1, які пропонують радикально змінити правила дисциплінарної відповідальності суддів.  Якщо зараз ключовою підставою для їхнього звільнення є “поведінка, що порочить звання судді або підриває авторитет правосуддя”, то законопроєкти цю підставу фактично скасовують. Натомість залишаються лише вузько окреслені випадки (наприклад, наявність майнових порушень на суму понад 1,5 млн грн або водіння напідпитку, яке підтверджене тестом на спʼяніння), які можна легко обійти: суддя може незаконно надбати майна на трохи меншу суму або відмовитися від проходження огляду на стан сп’яніння для уникнення дисциплінарної відповідальності. 

Законопроект також блокує подання скарг на суддів якщо буде встановлене “зловживання” та встановлює непомірні штрафи за подачу нових скарг.  Скарги щодо суддів, яких ВРП ще остаточно не звільнила (Євгеній Аблов, Костянтин Пащенко з ОАСКу) або щодо яких ще навіть не відкрила справи (більше 30 суддів ОАСКу) ймовірно будуть повернуті скаржникам через відсутність механізму реагування Вищої ради правосуддя на вказані порушення. Додатково документ виключає неподання, несвоєчасне подання чи завідомо недостовірні дані в щорічних майнових деклараціях суддів із переліку дисциплінарних порушень, тож судді зможуть безкарно не декларувати майно чи доходи. За брехню в деклараціях доброчесності або родинних зв’язків — максимум догана, а не звільнення як зараз.

Таким чином судді, які неодноразово компрометували себе — фігуранти корупційних скандалів, колаборанти, судді з подвійними паспортами чи ті, хто допомагав уникнути мобілізації — зможуть безперешкодно залишатися на посадах допоки ці факти не будуть встановлені у вироку суду, що займає по 5–10 років, а то й ніколи. 

На думку експертів, законопроєкт фактично знищує інститут дисциплінарної відповідальності суддів і позбавляє суспільство одного з небагатьох інструментів контролю за доброчесністю судової влади. Це прямо суперечить міжнародним зобов’язанням України, блокує антикорупційні реформи й підриває довіру до правосуддя. 

25 липня 2025 Вища рада правосуддя провела консультації з експертами Венеційської комісії та Ради Європи щодо ініціатив реформування дисциплінарної відповідальності суддів, які запропоновані у законопроєктах 13137 та 13137-1. Окрім цього, Пленум Верховного Суду затвердив висновок щодо цих законопроєктів, звернувши увагу на істотні недоліки та на те, що вони потребують доопрацювання. Окрім того свою позицію надав Центр політико-правових реформ:

“У пропонованій редакції він не лише не спроможний вирішити проблему забезпечення єдності дисциплінарної практики, що є стратегічним завданням України в рамках європейської інтеграції, а й надає занадто широку дискрецію дисциплінарним органам ВРП в частині кваліфікації суддівських проступків та їх негативних наслідків, створює невиправдані корупційні ризики, містить норми, що не повною мірою узгоджуються із законодавством про запобігання корупції, а також – внутрішні колізії”.

Наразі, за законом, всі пам’ятки археології – це державна власність і це відповідає Європейській конвенції з охорони археологічної спадщини, яка ратифікована Україною, та Конституції України (ст. 54). Але все може змінитися і контроль над такими цінними ділянками, які зберігають інформацію про державність та історію України, може отримати місцева влада, яка у подальшому отримає можливість передавати ці ділянки забудовникам. Детальніше про ризики, які може нести цей законопроєкт у матеріалі “Голки”.

Законодавча ініціатива пропонує “амністію дерибанникам” і карт-бланш владі на відчуження лісів, прибережних та прикордонних смуг, заповідників, ландшафтних парків, пам’яткок природи, ботанічних садів тощо. Якщо парламент це підтримає, держава та громади зможуть повертати своє майно через суди лише впродовж 5 років з моменту виділення. Забудовники у ЗМІ вже розпочали кампанію, чому претензії до них треба “обнулити”. Детальний аналіз ризиків законопроєкту підготувала “Голка”.

На ризиках проєкту акцентує увагу і Науково-дослідне управління ВР: “Наслідком реалізації (пропозиції – прим. “Голка”) стає можливість фактичної легалізації різного роду схем, за яким державне і комунальне майно передається у приватну власність на підставі незаконних рішень, дій, бездіяльності органу державної влади… Внаслідок цього власником майна стає покупець, який матиме статус добросовісного набувача, а держава та відповідна територіальна громада позбавляються права витребувати від такого набувача комунальне майно, яке відчужене на підставі незаконних рішень”. Також у Цивільному кодексі пропонують ввести норму про обовʼязок звертатися за кримінальним переслідуванням винних осіб, хоча цивільний кодекс не регулює ці питання. Для цього є інший кодекс — кримінальний.

Окрім притягнення до відповідальності чиновників або депутатів, які віддали протиправно майно у приватну власність, автори проєкту пропонують, щоб винні особи компенсували втрати державі. У винної особи може не бути майна на суму, яку має отримати держава або громада як компенсацію. А коли мова йде про об’єкти, які ніколи не можуть бути приватною власністю (Софія Київська, природно-заповідний фонд, тощо), то визначити суму компенсації в таких випадках – нереально. Якщо держава або громада не може повернути собі таке майно у будь-який час, то вона втратить можливість користуватися ним назавжди. Не тільки втратить право, а втратить подекуди сам обʼєкт, як для прикладу памʼятки археології, які є невідновлюваними обʼєктами. Більше про ризики читайте аналітику “Голки” на “Главкомі”.

Цільове призначення землі один із запобіжників неконтрольованій забудові. Якщо забудовник хоче звести висотку замість зеленої зони – за зміну цільового призначення ділянки має проголосувати місцева рада. “Слуга народу” Степан Чернявський подав проєкт 11185, який передбачає можливість змінювати цільове призначення ділянки, якщо містобудівна документація не внесена до Державного земельного кадастру. А це майже всі земельні ділянки на території країни. Забудовники зможуть домовлятися напряму з головним архітектором про зміну цільового призначення на те, яке їм потрібне. Такий підхід однозначно буде сприяти зловживанням у сфері використання земель і однозначно несе загрозу збільшенню корупційних ризиків. На додачу цей проєкт закріплює нові можливості для агробаронів: вони в разі ухвалення закону зможуть отримати доступ до особливо цінних земель. Аналіз проєкту “Голка”.