Тарута Сергій Олексійович

Життєпис

Сергій Тарута – металевий магнат і мільярдер, який створив і очолював одну з найбільших металургійних компаній “Індустріальний союз Донбасу”. Колекціонер трипільської та скіфської культур. Частину колекції намагалися вивезти без належних документів за кордон.

Став народним депутат України VIII, IX скликань. До парламенту IX скликання обраний у 2019 році від партії “Батьківщина” (#2 у списку). Отримав друге місце у списку партії експрем’єрки з огляду на те, що на президентських виборах знявся на її користь. Політичний проєкт Тарути “Основа”, на який він робив ставку, не долав тоді прохідний бар’єр у 5%. 

Увійшов до однойменної фракції, перший заступник голови Комітету Верховної Ради України з питань економічного розвитку. 

Після Революції Гідності очолив Донецьку обласну державну адміністрацію. Був біля витоків створення “Азову” і допомагав організовувати оборону Маріуполя в 2014 році. Того ж року його обрали народним депутатом від Маріуполя і він пішов з посади голови ОДА.

Пов’язане з Тарутою підприємство подавало в суд 22 рази справу, щоб отримати кошти від держави за надмірно сплачені податки. Слідство.Інфо зазначало, що це могло бути зроблено для того, щоб справа потрапила до потрібного судді. Сума позову складала понад 582 млн грн.

Хронологія подій

У 2025 році голосував за законодавчу ініціативу, яка обмежила доступ журналістам-розслідувачам до реєстрів (проєкт 11533). Це удар по боротьбі з корупцією, боротьба з якої вкрай важлива для розвитку демократії та довіри міжнародних партнерів.

Не голосував за законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414). На думку низки громадських організацій він становив пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів, створеного за підтримки міжнародних партнерів як інституцію, захищену від політичного впливу. 

Підтримав антиконституційний проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. 

У 2024 році підтримав закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема РПЦ (#8371).

У тому ж році не голосував за законопроєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову (#9627), який за оцінками експертів містить значні корупційні ризики і дає можливість за відсутності містобудівної документації протягом воєнного стану та п’яти років після його скасування змінювати цільове призначення земельних ділянок, передусім сільгосппризначення, за межами населених пунктів для будівництва промислових об’єктів.

Цього ж року пов’язане з ним підприємство подало 22 ідентичні позови до суду, аби витребувати у держави понад 582 млн грн коштів. Журналісти Слідство.Інфо припускають, що це було зроблено для того, аби система розподілу обрала потрібного суддю. 

У 2023 році голосував проти законопроєкту “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457),  який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу. Був серед ініціаторів блокуючої постанови про скасування цього закону (#7457-П), яку Верховна Рада не підтримала. 

Цього року митниця перешкодила вивезенню частини колекції Тарути за кордон з огляду на те, що не були оформлені належним чином документи.

У 2021 році призначений головою Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих протиправних дій посадових осіб Національного космічного агентства України та підприємств космічної галузі, зокрема під час реалізації проектів “Либідь” та “Циклон-4”. 

У 2019 році балотувався на президентських виборах від партії “Основа”, зняв свою кандидатуру на користь Юлії Тимошенко. Однак його прізвище було вказано в бюлетенях, оскільки термін офіційної відмови від участі у виборах вже пройшов. У Приірпінні його члени комісії були пов’язані з місцевим політичним проєктом ексмера Ірпеня і забудовника Володимира Карплюка – “Нові обличчя”. І Тимошенко, і Тарута приїздили в Ірпінь до фігуранта антикорупційних розслідувань Карплюка.

З огляду на те що політик підтримав Тимошенко, йому це забезпечило друге місце у списку партії “Батьківщина” на парламентських виборах і його обрали народним депутатом України IX скликання від партії “Батьківщина”.  У Верховній Раді увійшов до однойменної фракції, став першим заступником голови Комітету з питань економічного розвитку.

Утримався при голосуванні за законопроєкт щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України (про криміналізацію кнопкодавства, #2148).

У тому ж році Національне агентство з питань запобігання корупції виявило недостовірні відомості у декларації Сергія Тарути за 2016 рік на суму 5,3 млн гривень. Депутат недостовірно вказав відомості про земельну ділянку, що належить йому на праві власності, і отриманий ним дохід.

У 2017 році організував панельну дискусію у Конгресі США, на якій звинувачував у корупції голову Нацбанку Валерію Гонтареву і її заступницю Катерину Рожкову. Цю подію телеканал NewsOne подав як офіційні слухання в комітеті Конгресу. 

У тому ж році заснував опозиційну політичну партію “Основа”. 

У 2016 році на щорічних зборах Міжнародного валютного фонду у Вашингтоні роздавав брошуру про голову Нацбанку Валерію Гонтареву під назвою “Загроза економічній безпеці України”, підготовлену Асоціацією українських банків на чолі з Олександром Сугоняком. Згодом з ініціативи Тарути парламентський комітет з питань фінансової політики та банківської діяльності звернувся до президента із проханням звільнити голову НБУ “через втрату бездоганної ділової репутації”. 

У тому ж році звернувся до Національного антикорупційного бюро з запитом щодо відкриття провадження щодо Валерії Гонтаревої, яка за даними журналістських розслідувань сприяла виведенню з “Дельта Банку” понад півмільярда доларів.

У 2014 році у березні призначений в.о. президента Олександром Турчиновим головою Донецької обласної державної адміністрації. Під час проведення активної фази АТО координував оборону Маріуполя. У жовтні пішов у відставку з посади.

У тому ж році обраний народним депутатом України VIII скликання як самовисуванець (округ #58, Маріуполь), входив до Комітету з питань культурної спадщини, був заступником голови тимчасової спеціальної комісії з питань майбутнього.

За даними розслідування проєкту “Наші гроші” Тарута захопив 18 гектарів землі у державному санаторії “Пуща-Озерна”, які прилягали до його дачі.

У 2013 році у справі вбивства Євгена Щербаня, в замовленні якого звинувачували Юлію Тимошенко, дав свідчення на користь Тимошенко.

У 2008 році після фінансової кризи Тарута з партнерами продали активи корпорації “Індустріальний союз Донбасу”, залишивши собі 49,9% акцій.

У 2006 році призначений головою спостережної ради ВАТ “Дніпровський металургійний комбінат імені Дзержинського”.

У 2005 році вперше увійшов до списку мільярдерів американського журналу Forbes зі статками в 1 млрд доларів.

У 2004 році увійшов до Ради підприємців при Кабінеті міністрів України.

У 1998–2006 роках був депутатом Донецької облради, членом постійної комісії з питань землі та природних ресурсів.

У 1995 році став співзасновником зовнішньоторговельної фірми “Азовімпекс” та виконавчим директором корпорації “Індустріальний союз Донбасу”.

У 1979–1995 роках після закінчення Маріупольського політехнічного інституту працював на заводі “Азовсталь”, де пройшов шлях до начальника відділу зовнішньоекономічних зв’язків.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість