“Обнулити” претензії до дерибанників лісів, узбереж і парків. Хто лобіює інтереси забудовників у Верховній Раді?
У парламенті з’явився проєкт, який пропонує “амністію дерибанникам” і карт-бланш владі на відчуження лісів, прибережних та прикордонних смуг, заповідників, ландшафтних парків, пам’яткок природи, ботанічних садів тощо (11185). Якщо парламент це підтримає, держава та громади зможуть повертати своє майно через суди лише впродовж 5 років з моменту виділення. Забудовники у ЗМІ вже розпочали кампанію, чому претензії до них треба “обнулити”.
Більше того, аби заблокувати можливість прокуратурі захищати інтереси держави, лобісти звернулися до Конституційного Суду.
Ліси, природно-заповідний фонд, прибережні смуги та землі оборони завжди приваблювали забудовників та аграріїв. За часів зрадника Януковича на законотворчу діяльність і судову гілку влади впливав тогочасний заступник голови Адміністрації президента Андрій Портнов. І саме тоді парламент прийняв зміни до процесуальних кодексів, які обмежили суди у можливості захисту державою та територіальними громадами їхніх інтересів у судах. Від цього мали виграти насамперед недоброчесні забудовники. Але після старту судової реформи 2016-2017 років у Верховному Суді знайшли можливість не допустити реалізації цієї схеми.
За Януковича через парламент “батьківщинівці”-нардепи Писаренко та Пилипенко провели зміни до законів, які мали обмежити можливість прокуратурі захищати у таких справах інтереси держави або громади. Центр політико-правових реформ наголосив у 2011 році, що парламент прийняв закон, який “захищає права рейдерів” і навів з цього приводу цитату Портнова:
“Після цього кожен власник буде розуміти, що в нього це (майно) забрати вже ніяк не можливо”.
Тобто ключова ідея лобістів забудовників полягала в тому, аби обмежити для прокуратури строк на звернення до суду з позовом і на оскарження судових рішень, про які не знала держава та громада як власники землі. Внаслідок цього багато роздерибанених земель лісового, водного, природно-заповідного фондів, рекреаційного призначення, оборони тощо стало неможливо повернути через суди.
Спілка з нардепами-“батьківщинівцями” для Портнова була невипадковою. До того, як перейти на службу до Януковича, він посідав одну з керівних посад у передвиборчому штабі Юлії Тимошенко. У ті часи саме “Батьківщина” була пов’язана із низкою дерибанних історій на Київщині. Земля поблизу столиці, де збереглися зелені зони та незабудовані узбережжя, — найдорожча. Мешканці громад, де зелені зони віддають під висотки, протистоять тітушками забудовників.
2015 рік в Ірпені протистояння активістів, які захищають зелені зони, із тітушками забудовників
Упродовж декількох років нові законодавчі норми, які суперечили інтересам держави та громад, суди застосовували. Але після реформи Верховного Суду стали на захист інтересів держави та територіальних громад.
У Верховному Суді є Велика Палата, яка розглядає кожну справу у складі 21 судді. Тут розглядають особливо складні випадки і напрацьовують судову практику для всієї країни. Аби захистити право українців на водні та лісові ресурси, парки, об’єкти культурної спадщини Велика Палата почала застосовувати ст. 391 Цивільного кодексу, яка дозволяє власникові вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Завдяки цьому вдалося повернути землі у Григорівському та Бузькому лиманах Чорного моря, на курорті Коблеве, у Ягорлицькій затоці, водоохоронній зоні вздовж річки Стугни тощо. Так само вдалося повернути громаді Києва історичну садибу Терещенків.
І тепер вказану статтю та ще одну, яка стосується можливості витребування власником майна з чужого незаконного володіння (ст. 388 Цивільного кодексу) автори законопроєкту пробують знищити. У такий спосіб намагаються поховати позитивну судову практику 2018-2024 років, бо попередні спроби зробити це в окремих справах Верховного Суду провалилися у його Великій Палаті.
Наприкінці квітня у парламенті з’явилася законодавча ініціатива, яка може перевершити те, що намагалися узаконити в часи Януковича.
Головний автор ініціативи (11185) — народний депутат Степан Чернявський (“Слуга народу”). Співавторами стали зокрема і народні депутати, які були обрані як представники партії влади від Київщини — Сергій Бунін та Олександр Горобець. Останній неодноразово писав депутатські звернення, які були на користь дерибанникам Біличансього лісу. До слова, у лавах “Батьківщини” на останніх місцевих виборах теж пов’язані із дерибаном Біличанського лісу політики. І для того, щоб захистити цей ліс від забудови у суді активістам знадобилося 15 років.
Аналітик ГО “Українська природоохоронна група” Петро Тєстов наголошує: якщо за це проголосують, то достатньо буде просто дочекатись поки спливе п’ятирічний термін з моменту отримання ділянки:
Одночасно із такою законодавчою активністю у квітні стартувала інформаційна кампанія: “бізнес” пропонує “обнулити” до нього претензії у земельних схемах. Тобто по факту вони пропонують зробити те, що хотів зробити Портнов 12 років тому: “забрати вже ніяк не можливо”.
Флагманом тут виступає скандальний забудовник Ігор Мазепа, якого звинувачують у махінаціях із землею. Він розповідає про те, що “обнулити” претензії пропонує Рада підприємців.
Знімок екрану з вебсайту Liga.net
Необхідність змінювати законодавство Мазепа пояснює тим, що у законі нібито є “сірі зони” для недоброчесних “ментів”.
Знімок екрану з пошукової системи Google за запитом “Ігор Мазепа обнулити”.
Мазепа — це бізнес-партнер забудовника та ексмера Ірпеня, фігуранта журналістських антикорупційних розслідувань Володимира Карплюка, з командою якого тісно комунікує нардеп-мажоритарник цього округу і… один зі співавторів проєкту — Горобець.
На таку інформаційну кампанію і заклики “обнулити” претензії до забудовників вже відреагував Микола Малуха, представник проєкту “Ціна держави”.
Знімок екрану з Facebook-сторінки Миколи Малухи
Він зазначив, що деякі бізнесмени не хочуть докорінних змін, а вимагають лише окремих “плюшок” для своєї діяльності.
Невеликий законопроєкт на кілька сторінок може зруйнувати якісну судову практику Великої Палати, яку почали формувати наприкінці 2018 року. Мова йде про справи Григорівського лиману в Одеській області, Новомосковського та Миколаївського лісових господарств Дніпропетровщини та Миколаївщини відповідно. У цих справах суддею-доповідачем був Дмитро Гудима, який після шести років роботи у Великій Палаті зараз є суддею Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Практику застосування норм права щодо повернення державі та громадам земель лісового і водного фондів Велика Палата Верховного Суду “зацементувала” у 2021 році у справі Бориспільського лісгоспу (постанову писала тодішня голова Верховного Суду Валентина Данішевська).
До слова, у Європейському суді з прав людини теж є приклади справ, у яких цей орган ставав на бік держави. Так, у справі “Депаль проти Франції” мова йшла про француза, який ще у 1960 році придбав будинок, частково розташований на морському узбережжі, яке є державною власністю. Аж до 1992 року заявник мав дозволи на користування цією землею, за якими він не мав права на відшкодування вартості того, що там споруджене.
У 1986 році законодавство Франції зупинило продовження дозволів на зайняття морських земель державної власності, заявник втратив право на цю землю. Влада постановила, що Депаль має знести свій будинок без отримання відшкодування, бо, згідно з отриманими дозволами, знав, що не може на таке відшкодування претендувати. Європейський суд таку позицію держави підтримав.
Фото: У Франції зносять будинок на узбережжі, який був придбаний ще 1960 року (справа “Депаль проти Франції”)
Велика Палата Верховного Суду у постанові, яку оформив суддя Гудима, звертала увагу на те, що, на відміну від справи Депаля, в Україні недобросовісні набувачі земельних ділянок прибережних захисних смуг безкоштовно і незаконно їх отримують для будівництва й обслуговування житла і господарських споруд за рішеннями органів влади та перепродують далі. Більше того, в Україні таке будівництво на цих землях заборонене, у приватній власності вони перебувати не можуть, а право оренди на них можна оформити для обмежених цілей, не пов’язаних зі спорудженням житла.
У справі про повернення громаді Полтави земельної ділянки на території пам’ятки садово-паркового мистецтва суддя -доповідач Олег Ткачук наголосив, що, згідно з Конституцією України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси є об’єктами права власності Українського народу, і забезпечити це право мають закони.
Наприкінці минулого року голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк лобіювала іншу ініціативу забудовників, яка стосується прибережних смуг (9664). Цей законопроєкт, який досі перебуває на розгляді парламенту, так само може поламати якісну судову практику.
Забудовники можуть діяти не лише через окремих депутатів Верховної Ради. До Конституційного Суду України надійшла скарга ТОВ “Рейнір Бізнес Груп”. Її наприкінці квітня вже взяв до розгляду другий сенат Конституційного суду (судді: Сергій Головатий, Віктор Городовенко, Василь Лемак, Володимир Мойсик, Олег Первомайський, Галина Юровська).
Забудовники оспорюють право прокурорів виступати в інтересах держави у справах, які стосуються захисту інтересів держави і громад (стаття 23 Закону України “Про прокуратуру”).
Зазначене товариство-скаржник було відповідачем у справі за позовом прокуратури про захист земель водного фонду, які роздала Козинська селищна рада (у Козині, як і в Кончі Заспі, — одні з найдорожчих ділянок поблизу столиці).
Забудовники намагалися довести своє право власності на земельні ділянки водного фонду площею 17 га. Верховний Суд погодився із задоволенням позову прокуратури та повернув ці землі громаді. Вважав, що спірні ділянки є землями водного фонду і не могли набуватися товариством у власність, а громада не позбувалася володіння ними.
Реклама на Lun.ua. Макет однієї із запланованих забудов поблизу води — котеджі в Козині
Якби діяли норми, які зараз пропонують автори законопроєкту, то захистити б цей водний фонд було б неможливо. У прокуратурі зазначають, що окремі положення створюють загрозу безпідставного вибуття з державної/комунальної власності заповідних земель, її надр, природніх ресурсів, у тому числі внаслідок запровадження строку давності для задоволення вимог про витребування майна у добросовісного набувача.
У прокуратурі додають, що цей проєкт ще опрацьовується та щодо нього буде надано пропозиції і зауваження.
Верховна Рада попереднього скликання намагалася змінити положення Цивільного кодексу України та повернути ті норми, які з нього видалили за часів Портнова. Таку ініціативу (4521) подали у 2016 році нардепи Ігор Луценко, Остап Єднак, які пішли захищати країну, та низка інших парламентарів. Але його так і не розглянули.
Луценко, який зараз служить у Збройних Силах України, ознайомився із законодавчою ініціативою чинних нардепів, які намагаються змінити Цивільний кодекс, і зазначає:
Фото з Facebook-сторінки Ігоря Луценка
Якщо законодавство перестане захищати зелені зони, прибережні смуги, активні представники громади знову будуть виходити і валити паркани. Але самосуд – це точно не те, що наблизить нас до вступу в ЄС.
Новий проєкт (11185) розглядатиме Комітет з питань правової політики, який очолює Денис Маслов (“Слуга народу”). Громадська ініціатива “Голка” стежитиме за голосуванням нардепів.
Ця законодавча ініціатива — далеко не єдина, яку просувають лобісти забудовників у часи війни.
Нагадаємо, Королівський інститут Chatham House (Британія) ознайомився із урядовою постановою-клоном скандальної містобудівної “реформи” 5655, яку намагаються провести через Кабмін. Chatham House вважає, що внаслідок такого недосконалого регулювання можуть виникати будівельні картелі. Картельна змова виникає тоді, коли великі гравці з одного сектору об’єднуються і роблять все для того, щоб створити вигідні для себе умови.
За останні кілька років у парламенті України зареєстрували низку законів в інтересах забудовників. Частину з них вдається блокувати, але на початку року один із них прийняли, і наприкінці травня він набере чинності (9627). Цей закон передбачає швидку зміну цільового призначення сільськогосподарської землі під промисловість. І для такого випадку антикорупційні бар’єри не спрацювали.
Спеціально для “Главкому“
