Гунько Анатолій Григорович

Життєпис

Гунько Анатолій – став народним депутатом IX скликання. Гунько переміг на довиборах (#208 округ, Бахмацький, Борзнянський, Куликівський, Менський і Талалаївський райони та частина Ічнянського району Чернігівської області). Довибори проводились через смерть попереднього нардепа від цього округу – Валерія Давиденка. 

Гунько балотувався від партії “Слуга народу” як безпартійний. Обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики. Згодом був виключений з лав фракції “Слуги народу” через підозру в корупції та приєднався до депутатської групи “Відновлення України”, яку створили представники забороненої партії ОПЗЖ.

Гунько став фігурантом антикорупційних розслідувань. У 2025 році Вищий антикорупційний суд визнав винним Гунька у вимаганні та отриманні хабаря в розмірі 85 тисяч доларів та призначив йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням права обіймати певні посади.

Примітно, що політик до того, як стати народним депутатом від партії влади, у 2019 році балотувався у парламент від “Батьківщини” у сусідньому окрузі – #209 (місто Ніжин, а також Варвинський, Ніжинський, Носівський і Срібнянський райони та частина Ічнянського району Чернігівської області). Тоді він посів третє місце, набравши 25% (17 345 голосів). А у 2015 році балотувався до Київської обласної ради від партії “Наш край” як безпартійний за 34 виборчим округом, але партія до облради так і не потрапила. 

Дружина – Гунько Наталія – двічі була депутаткою Київської облради (у 2020 році від “Слуги народу”, у 2015 році – від “Радикальної партії Олега Ляшка” ). У 2021-2023 роках стала головою Київоблради.  

Гунько став співзасновником будівельної компанії “Інтер-Профіт”, був керівником будівельної фірми “Будтехспілка”, а також був директором товариства “Гільдія права”. Окрім того, очолював наглядову раду Благодійного фонду цього товариства. Також очолював громадську організацію “Правозахист плюс”.

Хронологія подій

У 2026 році на початку лютого 2026 року Служба безпеки України спільно з Національним антикорупційним бюро України викрили Гунька на оборудках із землею Національної академії аграрних наук на 30 мільйонів гривень.

За матеріалами справи, протягом 2021–2023 років депутат використовував підконтрольні сільгоспугіддя для вирощування та нелегального збуту гуртових партій зернових через мережу афілійованих компаній. Ідеться про понад 2,5 тисячі тонн агропродукції. Для реалізації оборудки нардеп залучив депутата Київської облради, двох керівників держпідприємств Національної академії аграрних наук та довірену особу.

Зрештою Гунька позбавили повноважень народного депутата у зв’язку з тим, що вирок Апеляційної Палати Вищого антикорупційного суду набув чинності.

У 2025 році Вищий антикорупційний суд визнав винним Гунька у вимаганні та отриманні хабаря в розмірі 85 тисяч доларів та призначив йому покарання у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього майна та позбавленням права обіймати певні посади. До набрання вироку законної сили Гунько був зобов’язаний носити електронний браслет. В останньому слові політик просив його виправдати, а після оголошення вироку зазначив, що оскаржуватиме його.

Політик голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Також депутат підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році Гунько проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував проти законопроєкту #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

Цього ж року Гунько не з’явився на засідання суду, тому отримав штраф. 

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Національне антикорупційне бюро України та Спеціалізована антикорупційна прокуратура викрили на хабарі Гунька та двох його спільників, які отримали першу частину грошей в розмірі 85 тис. доларів від підприємця за передачу в оренду державних земель. Загалом хабар мав становити 221 тис. доларів. За даними слідства, за гроші Гунько обіцяв бізнесмену допомогти отримати в оренду державні землі, що належали Національній академії аграрних наук. Тоді нардепу повідомили про підозру за статтею про одержання неправомірної вигоди (ч. 4 ст. 368 ККУ) та обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з правом внесення застави (30 млн грн). Згодом апеляція Вищого антикорупційного суду України залишила запобіжний захід без змін. Цього ж року нардеп з’явився на засідання Верховної Ради, бо вийшов зі слідчого ізолятору під заставу в 10 млн гривень.

У результаті судових розслідувань Гунько був виключений з лав фракції “Слуги народу” через підозру в корупції. Згодом депутат увійшов до депутатської групи “Відновлення України”. Більшу частину цієї партії складали представники забороненої проросійської партії “Опозиційна платформа – За життя”. Цей крок дозволив забезпечити подальшу діяльність групи, чисельність якої знову відповідала встановленому мінімуму – 17 народних депутатів у IX скликанні Верховної Ради.

Також цього року суд визнав, що Гунько написав депутатське звернення в умовах конфлікту інтересів. Документ він надіслав до нацполіції у справі, яка стосувалася безпосередньо його самого. 

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлось про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У цьому році Національне агентство з питань запобігання корупції склало адмінпротокол на Гунька, через те, що він отримав у подарунок від свого помічника годинник марки “Breguet” за понад 10 тисяч доларів. Це сталось у перший день повномасштабної війни рф проти України. Але згодом у суді заявили, що матеріали справи не вказують на зв’язок того, що помічник через подарунок хотів вплинути на провладного депутата, а отже, адмінправопорушення у цьому випадку відсутнє.

Обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань правової політики.

Цього ж року Гунько не голосував, коли Верховна Рада України запропонувала РНБО запровадити санкції проти депутатів держдуми росії, які ініціювали визнання терористичних організацій “Л/ДНР” незалежними державами. При цьому депутат був присутнім на засіданні. Він пояснив це тим, що в той момент вийшов з сесійної зали.

У 2021 році журналісти “Схем” помітили авто Гунька та його дружини біля Koncha Zaspa Park, де представники  партії влади проводили зустріч під час карантинних обмежень.

У 2020 році став народним депутатом IX скликання. Гунько переміг на довиборах (#208 округ, Бахмацький, Борзнянський, Куликівський, Менський і Талалаївський райони та частина Ічнянського району Чернігівської області). Довибори проводились через смерть попереднього нардепа від цього округу – Валерія Давиденка. Гунько балотувався від партії “Слуга народу” як безпартійний. Набраши 34,1% голосів, обійшов свого головного опонента та лідера “Радикальної партії” Олега Ляшка, який набрав 31,78%.

У 2019 році балотувався до Верховної Ради від “Батьківщини” за #209 округом (місто Ніжин, а також Варвинський, Ніжинський, Носівський і Срібнянський райони та частина Ічнянського району Чернігівської області). Тоді він посів третє місце, набравши 25% (17 345 голосів). 

Під час виборчої кампанії Гунько організовував концерти різних виконавців у містах і селах Чернігівщини. Зокрема концерт Олі Полякової у Ніжині, концерти гурту “Фрістайл” у місті Носівка та Павла Дворського в смт Срібне, а також кілька виступів Павла Зіброва, який одержав із виборчого фонду Гунька 30 тис. грн. Крім того, спостерігачі фіксували підкуп виборців з боку кандидата Гунька. Також політик, за повідомленням журналістів, користувався машинами Київської облради для власної агітації.

У 2018 році слідство розглядало Гунька як організатора злочинної групи, яка в обхід закону привласнила земельну ділянку підприємства “Радіопередавальний центр”, знищивши при цьому стратегічне обладнання на ній. Зокрема прокурор та начальник прокуратури Київської області звинуватили Гунька у привласненні понад 115 гектарів землі вартістю 120 мільйонів гривень, яка належала цьому підприємству у Броварах. Згодом у 2019 році кримінальне провадження було закрито через брак доказів. А вже у 2020 року нардеп ініціював судовий процес з ціллю стягнути моральну шкоду за “незаконне кримінальне переслідування”. Суд визнав, що прокурор та начальник управління Нацполіції в Київській області “поширили щодо Гунька негативну інформацію” про причетність до привласнення земельної ділянки. В результаті Печерський районний суд присудив нардепу 2 млн гривень моральної компенсації.

У 2015 році балотувався до Київської обласної ради від партії “Наш край” (безпартійний) за 34 виборчим округом. Але партія не потрапила до облради. На той час політик працював директором ТОВ “Гільдія права”.

У 2013 році у Броварах місцева влада ухвалила рішення щодо передачі 96 гектарів земель колишнього державного підприємства “Радіопередавальний центр” у користування 48 громадянам для ведення особистого селянського господарства. Невдовзі всі ці ділянки були об’єднані в користуванні приватного підприємства “Інтер-профіт”, серед бенефіціарів якого фігурував Гунько. Того ж року міськрада змінила цільове призначення земель на промислову забудову, пояснюючи це можливістю розміщення на території заводу іноземної фармацевтичної компанії. Однак такі наміри були спростовані, а сам проєкт презентувала компанія “Техенерготрейд”, пов’язана з бізнесменом Володимиром Поліщуком. Поліщук мав родинні зв’язки з експрезидентом рф – Дмитром Мєдвєдєвим. У 2015 року суд наклав арешт на спірні земельні ділянки. 

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.