Гузенко Максим Васильович

Життєпис

Максим Гузенко – став народним депутатом IX скликання (#161 округ, місто Ромни, а також Буринський, Липоводолинський, Недригайлівський, Роменський райони, частина Конотопського району – Сумська область) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань аграрної та земельної політик. Згодом став головою підкомітету з питань інновацій та інфраструктури в сфері агропромислового комплексу Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. Увійшов в топ-10 депутатів Верховної Ради, які задекларували найбільше земельних ділянок.

Гузенко, попри публічний імідж “захисника фермерів” у парламенті, на місцевому рівні конфліктував  саме з фермерською спільнотою, бо їхні інтереси йшли у розріз з бізнес-моделлю його оточення. Також конфлікти виникали із одним із голів громад на Сумщині, де були бізнес-інтереси Гузенка. Голову Бурині, який стояв на заваді Гузенку та мав проукраїнську позицію, звинуватили у співпраці з окупантами і при цьому, як повідомили ЗМІ, прокуратура не надала жодних доказів.

Раніше Гузенко намагався двічі пройти до Сумської міської ради – у 2010 та 2015 роках і балотувався відповідно від “Самопомочі” та “Української аграрної партії”.

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Також депутат підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлось про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Став головою підкомітету з питань інновацій та інфраструктури в сфері агропромислового комплексу Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики.

Напередодні повномасштабного вторгнення рф не підтримав включення до порядку денного сесії ВРУ питання про збільшення фінансування ЗСУ.

У 2021 році журналісти Bihus.Info написали про те, що народний депутат користується BMW Х5, яке зареєстроване на родинну аграрну фірму Гузенків “АГРОХІМ ПАРТНЕР”.

У 2020 році підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Увійшов в топ-10 депутатів Верховної Ради, які задекларували найбільше земельних ділянок.

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У декларації нардепа за цей рік, за результатами перевірки Національного агентства з питань запобігання корупції, було виявлено неповні відомості щодо майна: зокрема, не було задекларовано квартиру та житловий будинок у місті Суми. Сам депутат пояснив ці обставини тим, що не мав відповідних документів на квартиру й був переконаний, що вона належить його колишній дружині. Також у Національному агентстві звернули увагу на те, що спершу не була вказана вартість низки транспортних засобів, а згодом з’ясувалося, що вони були задекларовані за заниженою ціною. Подібні розбіжності у відомостях кваліфікуються як адміністративне правопорушення.

Також НАЗК склало протокол щодо отримання нардепом подарунка, який виходив за межі дозволеного законом. Того року приватна компанія “Євраліс Семенс Україна” оплатила Гузенку проживання, авіапереліт, харчування, участь у конференції, екскурсійні та транспортні послуги, а також страхування – загалом майже на 120 тис. грн. Печерський суд не визнав це серйозним порушенням і кваліфікував дії депутата лише як адміністративне правопорушення. Згодом суддя закрила провадження, аргументувавши це тим, що такий подарунок нібито не пов’язаний із професійною діяльністю Гузенка.

Гузенко пов’язували із компаніями, що обробляли близько 1400 гектарів землі Буринської громади, яка де-факто перебувала у користуванні Конотопської виправної колонії та здавалася в оренду за мінімальними ставками. Нардеп отримував значні прибутки при незначних надходженнях до місцевого бюджету. Спроби міського голови Бурині Віктора Ладухи змінити цю практику та впровадити обов’язкові земельні аукціони, що неминуче підвищило б орендну плату, викликали активний спротив депутата. Внаслідок цього після місцевих виборів 2020 року, коли до міської ради потрапила переважно фермерська більшість, між ними та Ладухою розгорнувся конфлікт. Місцева фермерська більшість вимагала чесних земельних аукціонів і більш справедливих надходжень до бюджету, а група, пов’язана з Максимом Гузенком, була за продовження користування землею за заниженими ставками. За словами Ладухи, саме Гузенко координував спротив, щоб не допустити змін, які зменшили б доходи його бізнес-оточення.

Ситуація призвела до спроби усунути Ладуху з посади через судові рішення та дії міських депутатів, однак у підсумку Верховний Суд скасував попередні ухвали й залишив Ладуху на посаді.

Російське вторгнення 2022 року знову актуалізувало конфлікт довкола земельних відносин у Бурині. Після відступу окупаційних військ Ладуху було звинувачено у колабораціонізмі, попри те, що російських підрозділів у місті не було, а сам він неодноразово демонстрував проукраїнську позицію. Служба безпеки України заарештувала його, однак уже в травні 2022 року він вийшов на свободу. Сам Ладуха публічно заявляв, що ініціатором його арешту виступив народний депутат Максим Гузенко, зацікавлений у зміні міського керівництва з метою подальшого контролю над розподілом земельних ресурсів громади.

У 2019 році обраний народним депутатом IX скликання (#161 округ, місто Ромни, а також Буринський, Липоводолинський, Недригайлівський, Роменський райони, частина Конотопського району – Сумська область) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань аграрної та земельної політик.

У 2018 році російська федерація включила Гузенка до списку з 27 депутатів-аграріїв, на яких поширюються економічні санкції.

У 2015 році балотувався до Сумської міської ради від “Самопомочі” по 22 округу як безпартійний. 

У 2010 році балотувався до Сумської міської ради по 33 округу від “Української народної партії”. 

Займався аграрним бізнесом – був директором та власник товариства “Агрохім-Партнер”, фермерського господарства “Натон”, засновником ТОВ “Агро Контур” та кількох інших аграрних підприємств. 

Був керівником відокремленого підрозділу Громадської спілки “Всеукраїнська асоціація дистриб’юторів насіння та засобів захисту рослин у Сумській області”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.