Знакові рішення

Проєкт Цивільного кодексу спікер парламенту Руслан Стефанчук подав на початку квітня 2025 року. Дев’яту книгу розкритикував навіть Мін’юст і у попередній версії проєкту рекомендував її зняти з розгляду, але її залишили і корупційні ризики збереглися. В оновленій версії Цивільного кодексу (проєкт №15150) криється спроба підмінити реальність цифровою підробкою: інформація про пам’ятки повинна бути в реєстрі, інакше їх фактично не існує. Реєстр має об’єднати дані про обмеження у використанні земель та взаємодіяти з іншими державними базами. Водночас навіть на його наповнення відводиться два роки, що свідчить про критичний стан даних.

Через хронічну неспроможність Мінкульту, місцевих рад і Держгеокадастру синхронізувати дані, величезна кількість курганів, замковищ, пам’яток та історичних ареалів де-юре залишаються порожнім місцем. Тобто жоден реєстратор чи нотаріус не побачить перешкод для виведення таких об’єктів із державної чи комунальної власності. За даними Мінкульту, в Україні понад 65 000 пам’яток археології, а в кадастрі зафіксовано лише 5 000. Решта 60 000 юридично вразливі: у кадастрі ці землі значаться як сільськогосподарські або під забудову. Якщо народні депутати підтримають те, що написано в дев’ятій книзі, то держава ризикує втратити низку об’єктів, які пілягають охороні і не внесені ще в реєстри.

На цих ризиках наголошувала під час виступу народна депутатка з “Голосу” Наталія Піпа, яка разом з колегою Інною Совсун голосувала проти проєкту Цивільного кодексу в першому читанні. Інна Совсун наголосила на неприйнятності формулювань, які стосуються розірвання шлюбу.

Документ, який впливає на життя кожного громадянина і має обсяг 803 сторінки, парламент розглянув менше, ніж за місяць з моменту реєстрації і з порушенням Регламенту. Наталія Піпа зареєструвала альтернативний законопроєкт.

Народний депутат Григорій Мамка, який був обраний від нині забороненої партії ОПЗЖ, подав законопроєкт, який забороняє журналістам та громадським активістам повідомляти суспільству, хто був клієнтом адвоката. З такою ініціативою зверталася до парламенту Національна асоціація адвокатів України , яку упродовж останніх 12 років незмінно очолює соратниця Віктора Медведчука – Лідія Ізовітова. Таким чином за те, що журналісти напишуть суспільству, що спікер Асоціації Олексій Шевчук, який раніше балотувався до Київради, був адвокатом держзрадника Іллі Киви, доведеться платити штраф.  Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

Після голосування за законопроєкт в другому читанні народний депутат Сергій Власенко (“Батьківщина”) вніс пропозицію звернутися з вимогою до спікера, аби цей закон підписали невідкладно. Його пропозицію  депутатська більшість підтримала. Після цього народна депутатка Анастасія Радіна (“Слуга народу”), яка очолює комітет з питань антикорупційної політики, заявила, що готується блокуюча постанова, аби зупинити підписання проєкту. Вона наголосила на тому, що, якщо проєкт підпишуть, то за фразу на кшталт “Віктор Сердюк – адвокат Віктора Януковича”, журналіст буде покараний штрафом від 1700 грн до 3400 грн, а якщо це “порушення” відбудеться повторно впродовж року — то від 6800 грн до 10200 грн. Ініціюватимуть штрафи самі адвокати. Голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин(“Голос”) назвав цей проєкт наступом на свободу слова.

Законопроєкт № 10242, який подав народний депутат Григорія Мамки (обраний від забороненої партії ОПЗЖ), посилює кримінальну відповідальність щодо несанкціонованого розповсюдження конфіденційної інформації з публічних реєстрів, або інших дій, що створюють можливість вільного доступу до такої інформації невизначеного кола осіб. Такі зміни можуть суттєво обмежити роботу журналістів-викривачів, які ведуть антикорупційні розслідування, що становить загрозу для свободи слова та євроінтеграції країни.

Майже пів сотні громадських організацій, ЗМІ та медійників закликали народних депутатів не підтримувати цю законодавчу ініціативу. Відповідну заяву оприлюднив Медіарух 17 грудня 2024 року і її зокрема підтримали представники ГО “Детектор медіа”, “Дзеркала тижня”, громадської ініціативи “Голка”, “Української правди” та представників інших організацій. Законодавчу ініціативу розкритикував голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.