Знакові рішення

Проєкт Цивільного кодексу спікер парламенту Руслан Стефанчук подав на початку квітня 2025 року. Дев’яту книгу розкритикував навіть Мін’юст і у попередній версії проєкту рекомендував її зняти з розгляду, але її залишили і корупційні ризики збереглися. В оновленій версії Цивільного кодексу (проєкт №15150) криється спроба підмінити реальність цифровою підробкою: інформація про пам’ятки повинна бути в реєстрі, інакше їх фактично не існує. Реєстр має об’єднати дані про обмеження у використанні земель та взаємодіяти з іншими державними базами. Водночас навіть на його наповнення відводиться два роки, що свідчить про критичний стан даних.

Через хронічну неспроможність Мінкульту, місцевих рад і Держгеокадастру синхронізувати дані, величезна кількість курганів, замковищ, пам’яток та історичних ареалів де-юре залишаються порожнім місцем. Тобто жоден реєстратор чи нотаріус не побачить перешкод для виведення таких об’єктів із державної чи комунальної власності. За даними Мінкульту, в Україні понад 65 000 пам’яток археології, а в кадастрі зафіксовано лише 5 000. Решта 60 000 юридично вразливі: у кадастрі ці землі значаться як сільськогосподарські або під забудову. Якщо народні депутати підтримають те, що написано в дев’ятій книзі, то держава ризикує втратити низку об’єктів, які пілягають охороні і не внесені ще в реєстри.

На цих ризиках наголошувала під час виступу народна депутатка з “Голосу” Наталія Піпа, яка разом з колегою Інною Совсун голосувала проти проєкту Цивільного кодексу в першому читанні. Інна Совсун наголосила на неприйнятності формулювань, які стосуються розірвання шлюбу.

Документ, який впливає на життя кожного громадянина і має обсяг 803 сторінки, парламент розглянув менше, ніж за місяць з моменту реєстрації і з порушенням Регламенту. Наталія Піпа зареєструвала альтернативний законопроєкт.

Навесні 2025 року Верховна Рада попри застереження громадського сектору, експертів підтримала “закон Ігоря Мазепи” (проєкт №12089), який де-факто узаконював земельні дерибани, що відбулися за часів Януковича і раніше. А якщо 10 років з моменту дерибану не пройшло, то держава чи міські ради могли відстояти своє майно в суді, але за однієї умови. З бюджету на рахунок суду треба внести кошти у розмірі ринкової (!) вартості майна. Згодом на ризиках цього закону наголосив Європарламент, який зазначив, що це по суті легалізація краденого в держави, а Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду, з огляду на те, що на думку Пленуму Верховного Суду, закон містить норми, що порушують Конституцію.

Кабмін зважив на те, що надлишкових коштів у віну в держбюджеті немає, вирішив відтермінувати дію закону в часі завдяки державному бюджету на 2026 рік. Це був політичний крок, який дозволяв заблокувати дію “закону Ігоря Мазепи”. Але голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія разом з двома депутатами “групи Коломойського” – Ігорем Фрісом (“Слуга народу”) та Тарасом Батенком (“За майбутнє”) внесли три правки, які мали б перешкодити урядовій ініціативі. Одна з них – правка №899 (проєкт 14000), яка стосувалася внесення бюджетних коштів на депозит (окрім того були правки правка №903 та №906).

Правка №899 під час розгляду бюджету на 2026 рік в першому читання провалилася завдяки тому, що низка громадських організацій провели адвокаційну кампанію – “Українська природоохоронна група”, “Голка”, Free Svydovets, “Екологія-Право-Людина”, тощо. Але дві інші правки, які передбачали подачу документів до суду, які підтверджували, що з бюджету внесли кошти на депозит, парламент підтримав.

Таким чином ті депутати, які голосували за ці правки, зокрема за правку №899, були належним чином проінформовані, які ризики це матиме для фінансової спроможності держави в часи війни, як і про те, що це інтерес “групи Коломойського”.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

У Карпатах на полонинах відбувається будівництво вітряків. До цього причетний зокрема ексрегіонал та колишній народний депутат Максим Єфімов, який пов’язаний із компанією “Вітропарки Україна”. У законопроєкт, який стосувався захисту прав на землю власників нерухомого майна, яку було зруйновано в наслідок бойових дій  (проєкт 13174) внесли правку, яка може сприяти інтересам цього бізнесу. Її лобіювали дві народні депутатки – колишня колега Єфімова – Антоніна Славицька (обрана від забороненої партії ОПЗЖ) та голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк.

У той час, як відбувався розгляд правки, у Карпатах на полонині Руна розпочали будівництво вітряків, зокрема заклали фундаменти під вітряки. Незважаючи на зупинену процедуру оцінки впливу на довкілля, публічний розголос, кримінальні справи за вирубку пралісів – роботи не припинили. Прийняття скандальної правки фактично дозволило б  перейти до встановлення турбін для вітряків.

Проти цієї правки виступила низка громадських організацій, зокрема “Українська природоохоронна група” та “Голка”. Під час розгляду законодавчої ініціативи народна депутатка Наталія Піпа поставила правку на підтвердження і вона отримала 225 голосів. По суті забракло одного голосу, щоб вона пройшла.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Законопроєкт №12058 , першими авторами якого є голова аграрного комітету Олександра Гайду, а також Артем Чорноморов та Марина Нікітіна дозволяє на деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених землях вирощувати енергетичні та олійні культури задля біопалива, але не виключено, що і для продовольчих потреб. Власне така ініціатива узаконить незаконне розорювання земель, що мають бути виведені з обігу, як такі, що виснажені, або небезпечні для використання. Таким чином проєкт закону перекреслює саму ідею консервації земель як відновлення їх природного стану. На цьому наголошують експерти “Української природоохоронної групи”.

Натомість вирощування олійних та енергетичних культур спричиняє ще більшу деградацію ґрунту, провокує ерозію та вимагає величезних доз добрив і води. А запропоноване використання забруднених, через війну, ділянок створює ризики шкоди здоров’ю. Автори законопроєкту пропонують 10-річні договори оренди за мінімальну плату і державні субсидії для монокультурної експансії соняшника, ріпака, верби тощо.

Проєкт закону створює ризики корупції та перетворює природоохоронну ініціативу з консервації земель на дешевий індустріальний капіталізм замість справжнього відновлення природи.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Це законодавча ініціатива #12089 відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, де публічно ключовим лобістом був забудовник Ігор Мазепа. Саме тому в ЗМІ закон називають законом Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що можуть узаконити усі дерибани, які відбулися за часів президентства Януковича і раніше. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на рахунок суду депозит – ринкову вартість майна, яке треба повернути.

Десятки громадських організацій підписали звернення до президента з вимогою ветувати проєкт (ГО “Українська природоохоронна група”, “Екологія – Право – Людина”, “Екосфера”, ГО “ANTS”, “Рух ЧЕСНО, “Ціна держави” та інші). Петиція  на сайті Офісу президента із вимогою ветувати проєкт набрала понад 25 000 голосів менше, ніж за 2 тижні. У той самий час лобісти інтересів забудовників подали контр-петицію і намагалися зібрати під нею голоси за допомогою реклами, але їм це не вдалося. Президент Володимир Зеленський не зважив на петицію з вимогою вето, яка набрала 25 000 голосів, і підписав закон. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру у місті Києві, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Згодом Європарламент у своїй Резолюції наголосив на ризиках цього закону і зазначив, що держава може не повернути своє майно і таким чином узаконюється те, що в держави по суті вкрали.

Законопроєкт розкритикувала низка громадських організацій, зокрема Рух ЧЕСНО, Фундація DEJURE та інші громадські організації, а також Асоціація міст України, Архітектурна палата НСАУ, Національна спілка архітекторів України та видання “Дзеркало тижня”. Свої застереження щодо цієї законодавчої ініціатив висловили Європарламент та Єврокомісія. А Королівський інститут Chatham House з посилання на аналітичні матеріали “Голки” зазначив, що через норми цього закону є ризики для виникнення будівельних картелів. У день прийняття закону 5655 у другому читанні, громадяни зібрали одразу ж необхідну кількість голосів під петицією до Володимира Зеленського із вимогою ветувати закон. Президент на петицію не відповів, але законопроєкт таки не підписав і наголосив, що це був його особистий вибір. Детальніше про ризики законопроєкту можна прочитати у розділі “Дослідження“.