Мотовиловець Андрій Вікторович

Життєпис

Андрій Мотовиловець – народний депутат України IX скликання, обраний у 2019 році від партії “Слуга народу” (#93 у списку). У Верховній Раді увійшов до Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики. У 2021 році став першим заступником голови фракції політичної партії “Слуга народу”.

Коли Олександра Дубінського, який очолював партійний осередок “Слуг народу” на Київщині, через підсанкційність у США виключили з лав партії, Мотовиловець посів його місце. Робота в ключовій області країни супроводжувалася низкою скандалів, зокрема Мотовиловцю закидали співпрацю із забудовниками регіону – очільником партії “Нові обличчя” Володимиром Карплюком. 

Представник партії влади кілька років ігнорував той факт, що в Київській обласній раді перебували політики з команди Дубінського, якого підозрюють в державній зраді. 

Хронологія подій

У 2025 році голосував за законодавчу ініціативу, яка обмежила доступ журналістам-розслідувачам до реєстрів (проєкт 11533). Це удар по боротьбі з корупцією, боротьба з якої вкрай важлива для розвитку демократії та довіри міжнародних партнерів.

Підтримав антиконституційний проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. 

Підтримав скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону.

Підтримав за так званий “закон Ігоря Мазепи” (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту потрапляння у приватні руки пройшло 10 років. 

Підтримав законопроєкт про притягнення до адмінвідповідальності журналістів та активістів, які ототожнюють клієнтів та їх адвокатів (#12320). Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури.

Підтримав законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414). На думку низки громадських організацій, зокрема Transparency International Ukraine він становить пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів, створеного за підтримки міжнародних партнерів як інституцію, захищену від політичного впливу. В Єврокомісії вважають ухвалення цього закону серйозним кроком назад.

Також голосував за законопроєкт про  відновлення відкритості парламентських комітетів (#11321).  

У 2024 році голосував за закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема Російської православної церкви (#8371). Перед тим разом із проросійськими депутатами намагався зупинити його розгляд, вимагаючи у голови Верховної Ради звернутися до Венеціанської комісії про необхідність висновку на цей проєкт, але після гучного скандалу відкликав свій підпис під цим зверненням.

У тому ж році підтримав законопроєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову (#9627), який за оцінками експертів містить значні корупційні ризики і дає можливість за відсутності містобудівної документації протягом воєнного стану та п’яти років після його скасування змінювати цільове призначення земельних ділянок, передусім сільгосппризначення, за межами населених пунктів для будівництва промислових об’єктів. 

Став автором законопроєкту, який по суті мав на меті підірвати незалежність судової системи. Замість скандального “Вовчого суду” (ОАСК) мав з’явитися Вищий суд.

У 2023 році був ініціатором скандального законопроєкту #9573, який передає державну частину морської акваторії порту “Південний” у приватну власність компанії Транс Інвест Сервіс, співвласниками якої є Костянтин Жеваго і російський олігарх Олексій Федоричев, на якого Україна наклала санкції. Цей закон зазнав критики з боку Центру протидії корупції, оскільки він визначає виключне право державної власності за підводними гідротехнічними спорудами збудованими лише після набуття ним чинності. НАБУ у 2018 році відкрило кримінальне провадження щодо заволодіння компанією ТІС державними акваторіями порту, які після прийняття цього закону перейшли б у власність компанії ТІС. 

У тому ж році був ініціатором поправки до законопроєкту про особливості оподаткування банків (#9656-д), яка скасовує 10%-вий збір на обов’язкове державне пенсійне страхування з операцій продажу ювелірних виробів. Цей збір приносив у бюджет за 11 місяців 2023 року 591.6 млн грн.

Як очільник Київської обласної організації партії “Слуга народу” дав вказівку депутатам партії підтримати на посаду секретаря Бородянської селищної  ради представницю “Нових облич”, яку очолює колишній мер Ірпеня Володимир Карплюк. 

Підтримав законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457), який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу.

У тому ж році підтримав законопроєкт про деколонізацію (#7253), який забороняє пропаганду імперської політики Росії та деколонізує місцеві назви. 

У 2022 році голосував за містобудівну “реформу” (#5655), авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Підтримав законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), так званого “вовчого суду”.

Голосував за законопроєкт про заборону проросійських партій (#7172-1).

У 2021 році замінив Олександра Дубінського на посаді очільника Київської обласної організації партії “Слуга народу”.

Як очільник обласної організації обіцяв, що депутати від “Слуг народу” переголосують рішення Київської облради щодо передачі селищу Коцюбинському кількох тисяч га національного парку Києва, який з 2008 року намагаються незаконно забудувати депутати Коцюбинської селищної ради, але не виконав обіцянки.

У тому ж році став першим заступником голови фракції політичної партії “Слуга народу” замість Олександра Корнієнка, який був обраний першим заступником Голови Верховної Ради.

Після створення Олександром Разумковим міжфракційного об’єднання “Розумна політика” заявив, що депутати фракції “Слуга народу”, які хочу в нього вступити, повинні скласти свої мандати.

У 2020 році був одним з організаторів роботи Антикризового штабу Офісу Президента України з боротьби з коронавірусом. Він комунікував з бізнесменами-донорами, допомагав налагоджувати роботу фондів і супроводжував військовий Іл-76, який доставив в Україну перший гуманітарний вантаж із Китаю.

Став одним із народних депутатів “Слуг народу”, хто підписав звернення щодо неприпустимості створення Консультативної ради в Тристоронній контактній групі, до якої б включили так зване ОРДЛО як суб’єкт.

У тому ж році під час розгляду законопроєкту “Про вищу освіту” стався конфлікт. У фракції “Європейська Солідарність” заявили, що Мотовиловець підняв руку на їх колегу Марію Іонову. Через тиждень після інциденту Мотовиловець з парламентської трибуни вибачився перед нею. 

У 2019 році обраний народним депутатом України від партії “Слуга народу”  (#93 у списку). У Верховній Раді увійшов до однойменної фракції і до Комітету з питань з питань свободи слова, але наступного року перейшов до Комітету з питань фінансів, податкової та митної політики.

Голосував за законопроєкт щодо забезпечення особистого голосування народними депутатами України (про криміналізацію кнопкодавства, #2148).

У 2016 році Служба безпеки України провела обшуки в Андрія Мотовиловця, радника міністра інфраструктури Андрія Пивоварського, у справі заволодіння компанією ТІС акваторією порту “Південний”. Пивоварському  та його заступнику Володимиру Шульмейстеру оголошено підозру у цій справі, а Мотовиловець проходив як свідок.

У тому ж році став операційним директором ДП “Прозорро.Продажі”, з 2018 – першим заступником директора.

У 2014 році почав працювати як спеціаліст з аналітики державних закупівель в Міністерстві інфраструктури України. Був помічником першого заступника міністра Володимира Шульмейстера, радником міністра Андрія Пивоварського. 

У 2007 році відкрив будівельну компанію, реалізовував проєкти у Києві та Київській області. 

Якщо у профілі відображена, на вашу думку, неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.