Знакові рішення

Проєкт Цивільного кодексу спікер парламенту Руслан Стефанчук подав на початку квітня 2025 року. Дев’яту книгу розкритикував навіть Мін’юст і у попередній версії проєкту рекомендував її зняти з розгляду, але її залишили і корупційні ризики збереглися. В оновленій версії Цивільного кодексу (проєкт №15150) криється спроба підмінити реальність цифровою підробкою: інформація про пам’ятки повинна бути в реєстрі, інакше їх фактично не існує. Реєстр має об’єднати дані про обмеження у використанні земель та взаємодіяти з іншими державними базами. Водночас навіть на його наповнення відводиться два роки, що свідчить про критичний стан даних.

Через хронічну неспроможність Мінкульту, місцевих рад і Держгеокадастру синхронізувати дані, величезна кількість курганів, замковищ, пам’яток та історичних ареалів де-юре залишаються порожнім місцем. Тобто жоден реєстратор чи нотаріус не побачить перешкод для виведення таких об’єктів із державної чи комунальної власності. За даними Мінкульту, в Україні понад 65 000 пам’яток археології, а в кадастрі зафіксовано лише 5 000. Решта 60 000 юридично вразливі: у кадастрі ці землі значаться як сільськогосподарські або під забудову. Якщо народні депутати підтримають те, що написано в дев’ятій книзі, то держава ризикує втратити низку об’єктів, які пілягають охороні і не внесені ще в реєстри.

На цих ризиках наголошувала під час виступу народна депутатка з “Голосу” Наталія Піпа, яка разом з колегою Інною Совсун голосувала проти проєкту Цивільного кодексу в першому читанні. Інна Совсун наголосила на неприйнятності формулювань, які стосуються розірвання шлюбу.

Документ, який впливає на життя кожного громадянина і має обсяг 803 сторінки, парламент розглянув менше, ніж за місяць з моменту реєстрації і з порушенням Регламенту. Наталія Піпа зареєструвала альтернативний законопроєкт.

Навесні 2025 року Верховна Рада попри застереження громадського сектору, експертів підтримала “закон Ігоря Мазепи” (проєкт №12089), який де-факто узаконював земельні дерибани, що відбулися за часів Януковича і раніше. А якщо 10 років з моменту дерибану не пройшло, то держава чи міські ради могли відстояти своє майно в суді, але за однієї умови. З бюджету на рахунок суду треба внести кошти у розмірі ринкової (!) вартості майна. Згодом на ризиках цього закону наголосив Європарламент, який зазначив, що це по суті легалізація краденого в держави, а Верховний Суд звернувся до Конституційного Суду, з огляду на те, що на думку Пленуму Верховного Суду, закон містить норми, що порушують Конституцію.

Кабмін зважив на те, що надлишкових коштів у віну в держбюджеті немає, вирішив відтермінувати дію закону в часі завдяки державному бюджету на 2026 рік. Це був політичний крок, який дозволяв заблокувати дію “закону Ігоря Мазепи”. Але голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія разом з двома депутатами “групи Коломойського” – Ігорем Фрісом (“Слуга народу”) та Тарасом Батенком (“За майбутнє”) внесли три правки, які мали б перешкодити урядовій ініціативі. Одна з них – правка №899 (проєкт 14000), яка стосувалася внесення бюджетних коштів на депозит (окрім того були правки правка №903 та №906).

Правка №899 під час розгляду бюджету на 2026 рік в першому читання провалилася завдяки тому, що низка громадських організацій провели адвокаційну кампанію – “Українська природоохоронна група”, “Голка”, Free Svydovets, “Екологія-Право-Людина”, тощо. Але дві інші правки, які передбачали подачу документів до суду, які підтверджували, що з бюджету внесли кошти на депозит, парламент підтримав.

Таким чином ті депутати, які голосували за ці правки, зокрема за правку №899, були належним чином проінформовані, які ризики це матиме для фінансової спроможності держави в часи війни, як і про те, що це інтерес “групи Коломойського”.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Законопроєкт №12058 , першими авторами якого є голова аграрного комітету Олександра Гайду, а також Артем Чорноморов та Марина Нікітіна дозволяє на деградованих, малопродуктивних і техногенно забруднених землях вирощувати енергетичні та олійні культури задля біопалива, але не виключено, що і для продовольчих потреб. Власне така ініціатива узаконить незаконне розорювання земель, що мають бути виведені з обігу, як такі, що виснажені, або небезпечні для використання. Таким чином проєкт закону перекреслює саму ідею консервації земель як відновлення їх природного стану. На цьому наголошують експерти “Української природоохоронної групи”.

Натомість вирощування олійних та енергетичних культур спричиняє ще більшу деградацію ґрунту, провокує ерозію та вимагає величезних доз добрив і води. А запропоноване використання забруднених, через війну, ділянок створює ризики шкоди здоров’ю. Автори законопроєкту пропонують 10-річні договори оренди за мінімальну плату і державні субсидії для монокультурної експансії соняшника, ріпака, верби тощо.

Проєкт закону створює ризики корупції та перетворює природоохоронну ініціативу з консервації земель на дешевий індустріальний капіталізм замість справжнього відновлення природи.

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

У порядку денному Верховної Ради з’явився законопроєкт 12414, де першим автором значився Максим Павлюк (“Слуга народу”). До цього проєкту скандальні правки вніс народний депутат Максим Бужанський. Відтак документ передбачав, що Генпрокурор стає керівником прокурорів Спеціалізована антикорупційна прокуратура — це фактично підпорядковує САП і впливає на справи Національного антикорупційного бюро України. Генпрокурор отримає право забирати провадження НАБУ і передавати іншим прокурорам та скасовується заборона на передачу справ з НАБУ іншим органам.

Спеціалізована антикорупційна прокуратура зробила заяву у якій йшлося: “Генеральний прокурор фактично стає безпосереднім керівником САП із повноваженнями надавати прокурорам САП будь-які вказівки. Крім того, Генеральний прокурор наділяється виключними повноваженнями закривати справи щодо найвищих посадових осіб держави”. Таким чином нищаться всі здобутки антикорупційних реформ, бо у Генпрокуратурі можуть загубитися потрібні центральній владі справи. Про те, що антикорупційні інституції планують нищити попереджало у своїй заяві видання “Дзеркало тижня” за тиждень до голосування. Цьому передувало вручення підозри з боку антикорупційних органів НАБУ та САП колишньому очільнику Міннацєдності Олексію Чернишову, якого розслідувачі “Української правди” вважають наближеним до Володимира Зеленського.

Проти цього законопроєкту виступив громадський сектор: Лабораторія законодавчих ініціатив, “Голка”, ЦПК, Центр політико-правових реформ та інші організації.

Через те, що проєкт зареєстрували ще 16 січня, його громадський сектор порівняв з диктаторськими законами 16 січня 2014 року, які суттєво звужували права громадян. Але тоді представники “Партії регіонів” голосували руками і лише так вдалося зафіксувати 235 голосів “за”. У цьому ж випадку з використанням системи Рада і персональним голосуванням, за ліквідацію незалежних антикорупційних органів проголосували 263 нардепи. Директор НАБУ закликав Володимира Зеленського ветувати закон. Важливо, що появі змін до закону передували слідчі дії з боку Служби безпеки України щодо працівників НАБУ. Міжнародні партнери з G7 висловили своє занепокоєння такою діяльністю.

Примітно, що саме Бужанський вніс пропозицію доручити спікеру невідкладно підписати документ і більшість народних депутатів це підтримала. Руслан Стефанчук ставив на голосування проєкт та підписав його з порушеннями Конституції, про які писала громадська ініціатива “Голка”. Зеленський підписав закон того ж дня попри вуличні протести. Через тиждень парламент під тиском вуличних акцій та міжнародних партнерів підтримав президентський законопроєкт, який нівелював дію цього закону (проєкт 12414).

Картка законодавчої ініціативи на сайті Верховної Ради

Це законодавча ініціатива #12089 відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, де публічно ключовим лобістом був забудовник Ігор Мазепа. Саме тому в ЗМІ закон називають законом Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що можуть узаконити усі дерибани, які відбулися за часів президентства Януковича і раніше. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на рахунок суду депозит – ринкову вартість майна, яке треба повернути.

Десятки громадських організацій підписали звернення до президента з вимогою ветувати проєкт (ГО “Українська природоохоронна група”, “Екологія – Право – Людина”, “Екосфера”, ГО “ANTS”, “Рух ЧЕСНО, “Ціна держави” та інші). Петиція  на сайті Офісу президента із вимогою ветувати проєкт набрала понад 25 000 голосів менше, ніж за 2 тижні. У той самий час лобісти інтересів забудовників подали контр-петицію і намагалися зібрати під нею голоси за допомогою реклами, але їм це не вдалося. Президент Володимир Зеленський не зважив на петицію з вимогою вето, яка набрала 25 000 голосів, і підписав закон. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру у місті Києві, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Згодом Європарламент у своїй Резолюції наголосив на ризиках цього закону і зазначив, що держава може не повернути своє майно і таким чином узаконюється те, що в держави по суті вкрали.

Закопроєкт 9549 початково був направлений на вирішення проблеми зі швидким відновленням та розбудовою цифрової інфраструктури в умовах війни. Проте, до другого читання із Порушенням регламенту в нього додали низку норм, найбільш негативною став спеціальний порядок примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області. Додані норми створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості по ціні в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето.

Проте, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. Попри те, що нардепи не набрали достатньої кількості голосів, аби подолати вето Президента, голова Верховної Ради Руслан Стефанчук його підписав і передав на підпис Президенту. 

Закон України “Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об’єднань юридичних осіб” від 9 січня 2025 року № 4196-IX, який вступає у дію 28 серпня 2025 року, скасовує Господарський кодекс України, який визначав загальні засади взаємодії бізнесу та держави. Ключовий автор законодавчої ініціативи – голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Законодавчу ініціативу також підтримали десятки народних депутатів (законопроєкт 6013).

Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому,що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

Закон передбачає примусову реорганізацію усіх підприємств у товариства, що в державному секторі означає приховану приватизацію та поглиблення олігархізації економіки, запровадив непрозорий титул узуфрукта для публічного майна. Це є прямим порушенням Конституції України та верховенства права, непропорційним втручанням у підприємницьку діяльність суб’єктів приватного сектору економіки та засади участі органів державної влади та місцевого самоврядування у господарській діяльності, руйнуванням гарантованої Конституцією України економічної багатоманітності.

Альтернативні точки зору модернізації господарського/комерційного законодавства при прийнятті Закону законотворці проігнорували. Проти проєкту 6013 виступали: “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які просили Зеленського ветувати проєкт. Також Асоціація міст України виступала проти цього закону.

Законопроєкт № 10242, який подав народний депутат Григорія Мамки (обраний від забороненої партії ОПЗЖ), посилює кримінальну відповідальність щодо несанкціонованого розповсюдження конфіденційної інформації з публічних реєстрів, або інших дій, що створюють можливість вільного доступу до такої інформації невизначеного кола осіб. Такі зміни можуть суттєво обмежити роботу журналістів-викривачів, які ведуть антикорупційні розслідування, що становить загрозу для свободи слова та євроінтеграції країни.

Майже пів сотні громадських організацій, ЗМІ та медійників закликали народних депутатів не підтримувати цю законодавчу ініціативу. Відповідну заяву оприлюднив Медіарух 17 грудня 2024 року і її зокрема підтримали представники ГО “Детектор медіа”, “Дзеркала тижня”, громадської ініціативи “Голка”, “Української правди” та представників інших організацій. Законодавчу ініціативу розкритикував голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин.

Наразі, за законом, всі пам’ятки археології – це державна власність і це відповідає Європейській конвенції з охорони археологічної спадщини, яка ратифікована Україною, та Конституції України (ст. 54). Але все може змінитися і контроль над такими цінними ділянками, які зберігають інформацію про державність та історію України, може отримати місцева влада, яка у подальшому отримає можливість передавати ці ділянки забудовникам. Детальніше про ризики, які може нести цей законопроєкт у матеріалі “Голки”.