Захарченко Володимир Васильович

Життєпис

Захарченко Володимир — народний депутат ІХ скликання. Пройшов до парламенту у 2019 році від “Слуги народу” (округ #31, Кривий Ріг, Дніпропетровська область) та увійшов до складу Комітету з питань правоохоронної діяльності.

На початку політичної кар’єри Захарченко потрапив у плівковий скандал разом з низкою народних депутатів, зокрема Юрієм Корявченковим (прізвисько “Юзік”). У медіа потрапив аудіозапис розмови, на якій Корявченков та Захарченко нібито спілкуються з новим керівником поліції Кривого Рогу. На плівках депутат Корявченков за мовчазної згоди з боку Захарченка начебто вчив поліцію, як “вирішувати питання”. 

Хронологія подій

У 2026 році голосував у першому читанні за скандальний проєкт Цивільного кодексу (15150), який подав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Проєкт, який має обсяг 803 сторінки і з яким не встиг за три тижні після реєстрації ознайомитися навіть Мін’юст, у турборежимі винесли на розгляд парламенту. Законодавча ініціатива містила норми, які дозволяють дерибан державної та комунальної власності – лісів, узбереж, надр. Окрім того, у проєкті є ризики і для свободи слова. Після голосування Верховної Ради у низці регіонів відбулися вуличні протести. Зокрема, мітингувальників обурили пропозиції законотворців, які утискали права жінок та ЛГБТ спільноти. Петиція зі зверненням до президента Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт набрала понад 25 000 голосів у перший же день реєстрації. До проєкту мали ґрунтовні  зауваження і судді Верховного Суду. Проєкт Цивільного кодексу, який не пройшов належного обговорення, по суті знищував судову практику, яку третя гілка влади напрацьовувала з моменту прийняття чинного Цивільного кодексу – понад 20 років.

У 2025 році став співавтором законопроєкту про притягнення до адмінвідповідальності журналістів та активістів, які згадують клієнтів адвокатів (#12320). Проти цього законопроєкту виступили організації DEJURE, “Голка“, Центр протидії корупції, Рух ЧЕСНО, які наголосили на тому, що він має ознаки цензури. Представники громадського сектору закликали скасувати дію цього закону.

Проголосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової і в цей же день розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом парламент прийняв інший закон, аби скасувати дію попереднього.

Також проголосував за скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону.

Крім того, у 2025 році Герман підтримав так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

У цьому ж році проголосував за законопроєкт #11321 “Про відновлення відкритості роботи комітетів”. Низка громадських організацій та медіа підтримали цей проєкт, щоб зробити роботу комітетів Верховної Ради більш прозорою.

У 2024 році підтримав законопроєкт про заборону релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює проти України агресію (#8371).

У 2023 році проголосував за закон про деколонізацію географічних назв, який передбачав зміну топонімів, пов’язаних з державою-агресором та її імперською політикою (проєкт 7253).

У 2022 році проголосував за законопроєкт (#5655), який  розкритикувала низка громадських організацій, зокрема Рух ЧЕСНО, Фундація DEJURE та інші громадські організації, а також Асоціація міст України, Архітектурна палата НСАУ, Національна спілка архітекторів України та видання “Дзеркало тижня”. Свої застереження щодо цієї законодавчої ініціатив висловили Європарламент та Єврокомісія. А Королівський інститут Chatham House з посилання на аналітичні матеріали “Голки” зазначив, що через норми цього закону є ризики для виникнення будівельних картелів. 

Варто зауважити, що син нардепа Михайло Захарченко володіє часткою 10% у будівельній компанії ТОВ “Днепромстрой”. 

Підтримав заборону проросійських партій та ліквідацію “вовчого суду” – Окружного адміністративного суду міста Києва.

У 2019 році пройшов до парламенту від “Слуги народу” (округ #31, Кривий Ріг, Дніпропетровська область) та увійшов до складу Комітету з питань правоохоронної діяльності.

Захарченко потрапив у плівковий скандал разом з низкою народних депутатів, зокрема Юрієм Корявченковим (прізвисько “Юзік”). У медіа потрапив аудіозапис розмови, на якій Корявченков та Захарченко нібито спілкуються з новим керівником поліції Кривого Рогу. На плівках депутат Корявченков за мовчазної згоди з боку Захарченка начебто вчив поліцію, як “вирішувати питання”. 

На момент балотування обіймав посаду директора з безпеки у ТОВ “Завод бурової техніки “ДСД”. До цього 13 років працював у правоохоронних органах.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.