Юрчишин Петро Васильович

Життєпис

Петро Юрчишин – став депутатом Верховної Ради VIII та IX скликань як безпартійний самовисуванець (#13 округ, міста Козятин і Хмільник, а також Калинівський, Козятинський і Хмільницький райони Вінницької області). У IX скликанні став членом депутатської групи “За майбутнє”. Цей політичний проєкт пов’язують з Ігорем Коломойським. Обраний головою підкомітету з питань харчової промисловості та торгівлі агропромисловими товарами Комітету з питань аграрної та земельної політики. 

У VIII скликанні політик був членом фракції “Блок Петра Порошенка”. Раніше балотувався від “Народної партії” у Верховну Раду, але під завідомо непрохідним номером. Був депутатом Хмільницької районної ради Вінницької області V та VI скликань. Фігурант антикорупційних розслідувань. 

Під час роботи у парламенті народний депутат потрапив у сексистський та ейджистський скандал.

Брат нардепа – Микола Юрчишин – теж політик. Він двічі був депутатом Вінницької облради – у 2015 році від “Блоку Петра Порошенка” та у 2010 році від “Народної Партії”, а у 2020 році очолив Хмільницьку міську громаду Вінницької області від партії “За майбутнє”. 

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Проголосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Підписав звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука з вимогою внести у порядок денний найближчої сесії проєкту постанови, щодо позбавлення мандатів народних депутатів та депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених проросійських партій, зокрема “ОПЗЖ”.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Був одним з ініціаторів законопроєкту #8150, який зоозахисники тоді називали живодерським. Активісти звинуватили авторів в лобістських інтересах та закликали доопрацювати постанову, аби вона відповідала європейському законодавству, де стандарти захисту сільськогосподарських тварин – високі.

У 2021 році на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради депутат розглядав в телефоні Range Rover під час обговорення епідемії коронавірусу в Україні.

Нардеп потрапив у сексистський скандал. Журналісти зафіксували його листування під час засідання Верховної Ради. У ньому він обговорював вік новопризначеної посадовиці та припустив, що жінка отримала керівну посаду виключно через те, що є чиєюсь коханкою. При цьому політик вжив вульгарну лексику.

У 2020 році балотувався в депутати Вінницької обласної та міської рад VIII скликання як перший кандидат за списками партії “За майбутнє”. Став керівником Вінницької обласної організації партії “За майбутнє”.

Не голосував за постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Рух ЧЕСНО зараховував Юрчишина до неформальної групи впливу, пов’язаної з бізнесменом Ігорем Коломойським. Зокрема, він входив до кола народних обранців, які зверталися до Конституційного Суду з вимогою переглянути так званий “антиколомойський” банківський закон. 

Не голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році утримався при голосуванні за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Ім’я Юрчишина згадувалося в антикорупційному розслідуванні проєкту “Схеми”, в якому журналісти встановили, що засноване ним агропідприємство “Візит” (після обрання до парламенту депутат переоформив його на родичів) отримало з державного бюджету понад шість мільйонів гривень агродотацій – найбільше серед подібних компаній Вінницької області. На той момент Юрчишин вже обіймав посаду члена Комітету ВР з питань аграрної політики.

Обраний до Верховної Ради IX скликання як безпартійний самовисуванець (#13 округ, міста Козятин і Хмільник, а також Калинівський, Козятинський і Хмільницький райони Вінницької області). Став членом депутатської групи “За майбутнє”. Обраний головою підкомітету з питань харчової промисловості та торгівлі агропромисловими товарами Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики.

За даними мережі “ОПОРА”, під час виборчої кампанії політик займався “гречкосійством”. Він влаштував дитяче свято першого дзвоника в одній зі шкіл на окрузі та концерти з фуршетами для медиків в Хмільнику, Калинівці та Козятині до Дня медичного працівника.

У 2018 році був включений до списку підсанкційних осіб у рф. Політика помітили за кнопкодавством. Цього ж року 780 першокласників Козятинщини отримали від Юрчишина папки з канцелярією. Це один з видів гречкосійства на окрузі.

У 2017 році нардеп роздавав вітальні грамоти від імені Верховної Ради та конверти з грошима (еквівалентом у 500 грн) вінницьким депутатам з нагоди Дня місцевого самоврядування. Тоді у парламенті повідомили, що таких грамот насправді не видавали, а сам Юрчишин заперечив факт роздачі готівки.

У 2014 році був обраний народним депутатом VIII скликання як безпартійний самовисуванець (#13 округ, Вінницька область). Став членом фракції “Блок Петра Порошенка”. Обраний головою підкомітету з питань харчової промисловості та торгівлі агропромисловими товарами Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин.

У 2012 році балотувався до Верховної Ради VII скликання за #13 округом як безпартійний самовисуванець. Працював директором агровиробництва “Візит”, яке очолював до 2020 року.

У 2010 році був обраний депутатом Хмільницької районної ради Вінницької області VI скликання за #25 округом.

У 2007 році балотувався до Верховної Ради VI скликання від “Блоку Литвина” номером #70 у списку як член “Народної партії”. 

У 2006 році був обраний депутатом Хмільницької районної ради Вінницької області V скликання.

З 2001 по 2014 роки був комерційним директором агропромислового науково-виробничого підприємства “Візит”. Був заступником директора товариства “Експеримент”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість