Знакові рішення

Україна ратифікувала Конвенцію Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами, відому як Стамбульська конвенція. Україна брала участь у розробці цього документа і однією з перших підписала його ще у 2011 році. Організація Об’єднаних Націй зверталася до України, аби парламент поквапився із ратифікацією Стамбульської конвенції. Однак для ратифікації документа у повному обсязі нашій країні знадобилось 11 років. Ухвалення документа гальмувалось здебільшого через стереотипне розуміння поняття “гендер” та позицію Всеукраїнської ради церков, яка вважала, що чинна конвенція загрожуватиме  “моральним засадам і сімейним цінностям українського суспільства”.  Проти ратифікації проголосували 8 народних депутатів. Утрималися представники фракції “Батьківщина” та депутатської групи “За майбутнє”. Від ратифікації конвенції, як наголошують у ZMINA, певною мірою залежить надання Україні статусу кандидата на членство в Європейському Союзі, що сприяло швидкому розгляду документа. В Україні створили коаліцію громадських організації “Україна – за Стамбульську конвенцію”.

Верховна Рада підтримала заборону проросійських партій після трьох місяців повномасштабного вторгнення. Законопроєкт внесли народні депутати в березні місяці 2022 року. Першою авторкою стала Ольга Совгиря (“Слуга народу”).  Того ж року в судовому порядку заборонили понад 10 проросійських патій, зокрема ОПЗЖ, Опоблок, Наші, Партія Шарія, Компартія та інші.

За кілька тижнів до повномасштабного вторгнення, 16 лютого 2022 року, депутатська більшість підтримала урядову ініціативу (#0101), яка деанонсувала деякі угоди, укладені в рамках співдружності незалежних держав.

Під час пандемії у 2020 році Верховна Рада дозволила не звітувати політичним партіям за отримані і витрачені кошти. Тут треба наголосити, що парламентські партії отримували державне фінансування. Національне агентсво з питань запобігання корупції наголосило на тому, що народні депутати мали б обов’язково проголосувати за цю правку. Обов’язкове звітування повернули лише у 2023 році. Таким чином провалене голосування за цю правку суттєво вдарило по прозорості та підзвітності партійного фінансування.

Законопроєкт, який подав Уряд, був євроінтеграційним і мав на меті зменшити зупинити промислове забруднення забруднення. Він був націлений на те, щоб змусити власників промислових активів поступово модернізуватись у чітко визначені терміни за європейськими нормативами. Але депутатська більшість не спромоглася навіть на те, щоб підтримати його за основу. Зрештою, згодом потрібні норми з’явилися у вимогах Ukraine Facility і в умовах повномасштабної війни народні депутати були вимушені голосувати, щоб отримати підтримку партнерів.

Законопроєкт “Про смарагдову мережу” (4461) Юлія Овчиннікова, Олег Бондаренко, Олена Криворучкіна та низка народних депутатів подала ще наприкінці 2021 року задля виконання одного із зобов’язань України на шляху до Євроінтеграції. 

Україна ратифікувала Бернську конвенцію про охорону дикої природи та фауни ще 1996 року, але станом на 2026 рік Верховна Рада так і не прийняла закон, який би захистив на території України мережу природоохоронних територій європейського значення. В Україні вже є майже 380 смарагдових об’єктів, які покривають 8% території держави. З-поміж них зокрема і Карпати, Біличанський ліс та Осокорки в столиці, але через зволіканням із прийняттям цього закону ці особливо цінні території не перебувають під належним захистом.

Прийняття законопроєкту “Про смарагдову мережу” допоможе втілити директиви Європарламенту про збереження диких птахів та про охорону природних оселищ дикої природи та фауни.

На підтримку цієї ініціативи висловилися 200 науковців та 77 наукових установ. Але під час голосування законопроєкту за основу забракло голосів. Законодавчу ініціативу підтримали лише 199 народних депутатів. По суті жодного голосу не дали представники групи “За майбутнє”, з-поміж яких є низка представників “групи Коломойського”, які лобіюють закони в інтересах забудовників, та фракція “Батьківщина”. Представники фракції ОПЗЖ під час голосування були відсутні.

Низка громадських організацій, зокрема “Українська природоохоронна група”, “Екологія Право-Людина”, “Голка”, “Екодія”, продовжують адвокатувати необхідність прийняття цієї законодавчої ініціативи.

У 2019 році повноваження членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів були припинені через відсутність оновлення та очищення суддівського корпусу. Робота Комісії була паралізована через політичні ігри. Після цього виникла потреба відновити діяльність комісії за новими правилами. Проєкт # 3711-д став компромісом між владою, громадськістю та міжнародними партнерами.  Він закріпив вирішальну роль міжнародних експертів у Конкурсній комісії, що перевіряє кандидатів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Перший склад Конкурсної комісії утворили з шести осіб — трьох суддів (або суддів у відставці) та трьох міжнародників, і саме їхній голос стає визначальним у разі рівного розподілу голосів за та проти кандидатів на посаду члена Вищої кваліфікаційної комісії суддів. На важливості вирішальної ролі міжнародників у таких процедурах також наголошували міжнародні партнери та голова Венеційської комісії Джанні Букікіо.

Закон у 2021 році підтримали 293 депутати, а за поправку # 453 про вирішальний голос міжнародних експертів було 255 голосів. Він вступив в дію через кілька місяців після голосування парламентарів. Це був ключовий етап судової реформи: він відкрив шлях до формування нової Вищої кваліфікаційної комісії суддів, запуску конкурсу на тисячі вакантних посад та відновлення довіри до відбору суддів. Водночас строк участі міжнародних експертів у комісії обмежений двома роками після остаточного формування складу Комісії, що, на думку експертів, створювало ризики для стабільності реформи.

У червні 2025 року строк повноважень Конкурсної комісії з міжнародними експертами завершився, тож у парламенті зареєстрували проєкт # 13382, який пропонує відновити участь міжнародників для забезпечення сталості роботи Комісії та проведення якісного конкурсу до цієї інституції. Речник Єврокомісії Гійом Мерсьє, привітавши рішення Києва щодо повернення незалежності антикорупційних інституцій, оголосив чіткий список того, що Україна зобов’язана виконати наступним, зокрема повернути міжнародників до Конкурсної комісії з відбору членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів.

До шостої річниці Революції Гідності низка народних депутатів, зокрема представники “Голосу” Олександра Устінова, Сергій Рахманін, Наталія Піпа, подали постанову, яка визнавала Революцію Гідності одним з ключових моментів державотворення. Окрім того, документ надав політичну оцінку режиму зрадника Віктора Януковича та наголошує на недопустимості затягування справ Майдану. Представники ОПЗЖ не дали жодного голосу “за”. У партії влади проти голосував Максим Бужанський.

Кілька скликань у парламенті народні депутати порушували Конституцію України і голосування могли відбуватися неперсонально – один депутат міг голосувати за інших народних депутатів, чиї картки були у слотах. Це ставило під сумнів легітимність рішень законодавчого органу країни. Одним із найбільш одіозних кнопкодавів був народний депутат Партії регіонів Михайло Чечетов, який організовував кнопкодавство і по суті був диригентом. Після виборів у парламент 2019 року двох депутатів “Слуг народу” одразу впіймали на кнопкодавстві. Голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія зазначив, що президент Володимир Зеленський на таке відреагував лайкою. Через тиждень після інциденту Руслан Стефанчук зареєстрував проєкт щодо криміналізації кнопкодавствта.

Але і після того, як парламент ухвалив закон, кнопкодавство не припинилося. Так Міністерство освіти очолив Сергій Шкарлет, за якого на табло висвітилося рівно 226 голосів, але присутні у залі стверджували, що це відбулося завдяки кнопкодавству. Першим нардепом, проти якого порушили кримінальну справу завдяки Руху ЧЕСНО, став мажоритарник Владіслав Поляк. Сенсорна кнопка, яка унеможливлює голосування за будь-якого народного депутата, запрацювала у березні 2021 році, хоча вона була встановлена у парламенті ще 2008 року. Для того, щоб проголосувати депутат одночасно двома руками має затискати кнопки на пульті для голосування і тримати їх до кінця голосування. Таким чином неперсональне голосування унеможливлене технічно.