Хто ви для системи правосуддя?

У Англії XIV–XV ст. суддів називали Your Honour або Your Worship, бо вони представляли королівську владу й мали особливий статус. Суддя був особою, що “виносить справедливість від імені монарха”, тому до нього зверталися з максимальною повагою. Коли ж формували судову систему США – там це теж стало стандартом в усіх судах, а з ХХ ст. це звернення почали використовувати як універсальний етикет у правових системах різних країн. В Україні таке звертання затверджене з 1990-х років, коли оновлювали законодавство під впливом англо-американських стандартіів правосудді. 

Є низка серіалів з назвою “Ваша честь”, зокрема американський та ізраїльський.   

У апеляції та касації, де у засіданні бере участь більше, ніж один суддя, можна звертатися “шановний суд”.

Це – мантія. Але мантії в українській системі правосуддя бувають різного кольору. У Верховному Суді та інших судах – сині (до реформи – чорні), а в Конституційному Суді України – червоні (марсала). 

На відміну від Конституційного Суду (який по суті не є класичним судом), суди загальної юрисдикції мають менш церемоніальний характер. Тому тут мантії темно-сині. Чорні мантії притаманні для таких судів у США, Великобританії, Канаді.

Що стосується Конституційного Суду, то його заснували 16 жовтня 1996 року і в працівників цього суду є окрема дата для святкування. Коли формували законодавче поле після проголошення незалежності України, то тут на “моду суддів” мала вплив ще й Німеччина. Але червоні мантії німців видалися нашим правникам дещо яскравими і їх “зробили темнішими”. А ще у німців були головні убори, але від них українські законотворці вирішили відмовитися і тому судді Конституційного Суду засідають лише в мантіях. 

Символом правосуддя у світі є давньогрецька богиня Феміда (Themis). Вона уособлювала порядок, справедливість, закон і непорушність світового устрою. У багатьох зображеннях Феміда тримає терези – символ зважування аргументів і справедливого рішення – та меч, який означає відповідальність і захист закону.

У римській традиції її аналогом стала Юстиція (Justitia) і саме тоді на її очах з’явилася пов’язка. Саме від її образу походить сучасний символ правосуддя – фігура сліпої жінки з терезами та мечем. Пов’язка на очах підкреслює неупередженість: суддя має бачити лише закон, а не статус людей перед ним.

Сьогодні статуї Феміди або Юстиції встановлені біля судів у багатьох країнах світу, включно з Україною. Її образ став одним із найвпізнаваніших символів верховенства права і справедливості. Одна з найбільш відомих статуй – це Леді Джастіс (Lady Justice) у Лондоні, яка розташована на вершині Центрального кримінального суду Англії та Уельсу, також відомого як Old Bailey (Олд Бейлі). Важлива деталь, ця Леді Джастіс без пов’язки на очах. Це зроблено навмисне, бо у Британії вважають, що правосуддя має бачити правду.

Є ще одна досить відома мармурова скульптура – The Contemplation of Justice. Вона стоїть біля входу до Верховного Суду США у Вашингтоні. Це жінка, яка тримає в руці книгу закону та невеликий символ правосуддя, теж не має пов’язки на очах.

Може, ще й як! І це стосується зокрема й тих громадян, які просувають проросійські наративи. Один чоловік в соцмережі “Однокласники” закликав одеситів прокинутися і назвав Одесу Новоросією, а владу в Україні “нацистською владою наркоманів”. Усе це громадянин писав в соцмережі, працюючи в Одеському зоопарку. Йому присудили читати “Тигроловів” Івана Багряного, “Жовтого князя” Василя Барки та “Марію” Уласа Самчука.

Такими рішеннями судів славиться Одещина. 

І читати українську класику та сучасну літературу суд зобов’язує все частіше, про це пише BBC. На тій таки Одещині суд зобов’язав шахрая читати твори Сергія Жадана “Інтернат” та Григорія Сковороди “Розмова п’яти подорожніх про істинне щастя в житті”.

Українською літературою суди на Одещині не обмежуються. Двом крадіям магнітоли суддя Малиновського суду приписав читати “Пригоди Тома Соєра”, “Пригоди Гекельбері Фінна”, “Біле ікло” та вірш Тараса Шевченка “Минають дні минають ночі”.

Суддя аргументував своє рішення тим, що не вважає обвинувачених небезпечними особами і що за своїм розвитком вони – фактично діти, бо їм у житті бракувало належної освіти і виховання.

Але такі рішення трапляються не лише на Одещині. Так, на Рівненщині розглядалася справа, в якій брата звинувачували у тому, що він вкрав у сестри садовий інвентар, суддя Гощанського районного суду виніс вирок, в якому йдеться про те, що громадянин має читати “Кайдашеву сім’ю”. Саме цей твір розповідає про сварки між рідними за майно та землю. 

У цій справі брат з будинку сестри виніс “ножівки по дереву і металу, ломи, цвяхи, саморізи” – загалом майна на 6 000 грн і запевняв, що забирав лише своє майно. Сестра ж звинуватила його в тому, що він виніс їй двері. Мати брата і сестри, яка померла, залишила увесь спадок доньці. 

Швидше за все, Ви правильно здогадалися! Суддів в Україні не звільняють за те, що вони не знають суддівського гімну. Натомість усі інші варіанти – цілком реальні підстави для дисциплінарної відповідальності.

З 2016 року в Конституції закріплено обов’язок судді підтвердити законність походження свого майна. Якщо його стиль життя не відповідає доходам, це пряма підстава для звільнення. В Україні є і численні випадки звільнення суддів за керування автомобілем у стані сп’яніння. Неетична поведінка під час судових засідань, зокрема й лайка в залі суду, також може спричинити дисциплінарне покарання, – аж до звільнення.

А що ж з гімном? Насправді суддівського гімну в Україні не існує. Кілька років тому Рада суддів справді намагалася його створити – навіть оприлюднила робочу версію. Але після шквалу критики не лише від громадськості, а й від самих суддів, ідею тихо відклали в шухляду. Ось лише одна цитата із цього “шедевру”: 

Не місяць і не тиждень, і не рік

До зали – мов в атаку із траншеї

«Встати! Суд іде!» – відлуння зазвучить,

І погляди б’ють наче дощ по стелі.

Уповноважений Верховної Ради України з прав людини не відноситься до системи правосуддя. А от суди, адвокатура, і прокуратура – це невід’ємні частини системи правосуддя України, хоча й виконують ці інститути різні функції. 

Адвокатура забезпечує захист прав та надання правничої допомоги. Наразі в адвокатурі діє монополія Національної асоціації адвокатів України, яку очолює соратниця Віктора Медведчука – Лідія Ізовітова. Монополія в адвокатурі з’явилася у 2012 році, коли Верховна Рада прийняла закон “Про адвокатуру”. Тоді у медіа цю новину подавали із заголовком “Портнов у захваті від свіжоухваленого закону”. Ця Асоціація наразі тисне на тих адвокатів, які пішли у лави ЗСУ і при цьому не доклала жодних зусиль, аби позбавити Медведчука свідоцтва адвоката. “Голка” раніше наводила 10 топ-причин, чому адвокатуру слід реформувати.

Один з адвокатів подав скаргу до Конституційного Суду, аби він встановив, чи не порушує така монополія його конституційних прав. А у звіті Єврокомісії йдеться про те, що Україна має реформувати адвокатуру. За зміни до законодавства в цій частині відповідає комітет Верховної Ради з питань правової політики, який очолює нардеп Денис Маслов (“Слуга народу”). Офіс президента повідомляв, що готує для цього відповідну стратегію. І тут варто наголосити, що система правосуддя має залишатися незалежною, зокрема від Банкової.

На відміну від адвокатури, прокуратура підтримує публічне обвинувачення в суді, здійснює процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальних провадженнях та представництво інтересів держави в судах, що гарантується Конституцією України. І захищає в суді державний інтерес доволі ефективно. Так у Верховному Суді вдалося виграти справи щодо захисту музею просто неба Пирогів, садиби Терещенка, Свидовця тощо.

Насправді у Верховному Суді не існує касаційного антикорупційного суду. І тут варто додати, що після судової реформи у Верховному Суді з’явилася ще й Велика Палата саме вона захистила садибу Терещенків та напрацював судову практику щодо захисту археології у справі курганів на Чернігівщині.

Також Верховний Суд заборонив будівництво поблизу музею просто неба Пирогів та захистив Музей видатних діячів української культури, поблизу якого забудовник хотів звести висотку. У всіх цих справах інтереси держави представляла прокуратура.

Важливо зазначити, що Верховний Суд може пишатися не лише такими справами, а й тим, як інституція реагує на самоочищення, зокрема в часи війни. 

Так, коли у Верховному Суді виявили, що голова Касаційного господарського суду Богдан Львов мав російське громадянство, то низка суддів, які прийшли саме після проведення судової реформи, – зокрема Віктор Пророк, Олена Кібенко та Іван Міщенко – розпочали збір підписів, аби Львова звільнили. А суддя Іван Міщенко, маючи трьох дітей, пішов на фронт. 

Такі судді стають об’єктами інформаційних атак і поширення фейків з боку проросійських Telegram-каналів. 

Український Верховний Суд справедливо можна назвати одним із найбільших в Європі – адже він налічує майже двісті суддів.  Однак Верховний Суд не є монолітним, він складається з чотирьох касаційних судів та Великої Палати (до її складу входить 21 суддя). 

Така структура запроваджена реформою 2016 року, коли ліквідували окремі Верховний і касаційні суди та створили нову інституцію, суддів до якої добирали на відкритому конкурсі. На жаль, реформа 2016 року не забезпечила якісне оновлення найвищого суду в країні, адже туди призначилали і суддів із сумнівною доброчесністю. 

Порівняно з Верховним Судом Конституційний Суд є маленьким – там працює лише 18 суддів. Це окремий орган, він не входить до системи судів загальної юрисдикції. Рішення Конституційного Суду мають надзвичайно велику вагу, адже саме цей суд може скасувати прийнятий парламентом закон чи виданий президентом указ як неконституційний. Сьогодні в КСУ перебувають справи щодо найважливіших реформ – створення Вищого антикорупційного суду, судової реформи, ринку землі, медичної реформи. 

Звісно ж, правильна відповідь – судовий збір. Є навіть спеціальний закон “Про судовий збір”. Кошти, які громадяни сплачують як судовий збір за подання заяв і скарг до суду забезпечує роботу судів. 

Але 2025 року з’явилося таке поняття як “судовий депозит”. Воно виникло після того, як Верховна Рада ухвалила так званий закон Ігоря Мазепи. Він передбачає обнулення претензій до дерибанників лісів та узбереж, які отримали незаконно землю за часів Януковича та раніше. Тобто понад 10 років тому. Цей закон наші європейські партнери охрестили “легалізацією краденого”. Про це йдеться у резолюції Європарламенту. 

Якщо ж з моменту дерибану 10 років не пройшло, то держава або громада, яка хоче відсудити своє майно, з бюджету має внести на депозит суду кошти у розмірі ринкової (!) вартості спірного майна.

Такі зміни до законодавства лобіювала у Верховній Раді “група Коломойського”, до якої входить зокрема Ігор Фріс (“Слуга народу”) та Тарас Батенко (За майбутнє). 

Під час засідання профільного комітету перед тим, як “закон Ігоря Мазепи” пішов на друге читання, суддя Верховного Суду Лариса Рогач наголосила:

Лариса Рогач

суддя Верховного Суду

Ask Question

Верховний Суд двічі надсилав свої критичні зауваження. Ми говоримо про добросовісного набувача, але витребування – це спосіб захисту, який застосовується до недобросовісного набувача! Ми захищаємо, виходить, недобросовісного набувача… Виглядає, що цей проєкт взагалі ніяк не покращує стан добросовісного набувача. Ніяк. Жодним чином. Позиція щодо захисту права і статусу добросовісного набувача вже була викладена Великою Палатою Верховного Суду, Верховним Судом… Не можна не розуміти, що ти придбав майно на березі чи у буферній зоні. Апріорі ніякому захисту не підлягає такий випадок. Чи можна взагалі дискримінувати державу та місцеве самоврядування, які мають рівний статус із будь-яким іншим власником? Чи не станеться так, що суди будуть керуватися Конституцією, а не цими змінами?

Результати поіменного голосування нардепів за проєкт 12089 можна побачити в інструменті “Перезарядити країну тобі під силу”.

Пленум Верховного Суду вже звернувся до Конституційного Суду з цього приводу. 

Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” став Протасів Яр, який захищав загиблий розвідник Роман Ратушний. Наразі справу направили на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

За часів Януковича саме Андрій Портнов був заступником голови Адміністрації Президента з питань судової реформи. Він вибудовував вплив на судову гілку влади з боку політичної системи, що підривало міць нашої держави, бо судова гілка влади має бути незалежною. 

Журналісти “Схем” з’ясували, як на ключові посади призначали суддів виключно після спілкування з Порновим та Януковичем. Окрім того, журналісти викоремили зв’язок Портнова з очільницею Національної асоціації адвокатів України Лідії Ізовітової – соратниці Віктора Медведчука. Навесні 2025 року Портнова вбили в Іспанії. 

Важливо розуміти, що під час російсько-Української війни у Telegram діє кремлівська мережа каналів, до якої входив і канал Портнова. Ці канали продовжують дискредитувати доброчесних суддів Верховного Суду, які зайшли в систему завдяки судовій реформі, та представників громадського сектору, які впроваджують судову реформу і намагаються очистити систему від проросійського впливу та корупції. 

До цієї кремлівської мережі входять Telegram-канали народних депутатів Олександра Дубінського, Максима Бужанського, адвоката Ростислава Кравця, Володимира Бойка (“Записки пасквілянта”), а також канали “Судово-юридичної газети” та “Закон і Бізнес”.

Що стосується діяльності Секретаріату президента за Петра Порошенка, то в часи його президентства функцію Портнова виконував Олексій Філатов, а в Офісі президента за часів Володимира Зеленського – Андрій Смірнов. 

З боку політичної системи на судову гілку влади не має бути жодного впливу, бо це деформує судову гілку влади як незалежну. 

Суддів в Україні призначає президент, однак його роль у цьому процесі є виключно церемоніальна. Це означає, що президент, отримавши подання Вищої ради правосуддя, зобов’язаний підписати указ про призначення і має зробити це протягом 30 днів. На жаль, на практиці президенти не завжди дотримуються свого обов’язку і можуть місяцями зволікати з призначенням суддів чи взагалі відмовлятись це робити. 

Ключову роль в призначенні судді відіграють два органи – Вища рада правосуддя і Вища кваліфікаційна комісія суддів. Остання оголошує конкурс, приймає документи, оцінює кандидатів і визначає переможців, який подає на розгляд до Вищої ради правосуддя. Вища Рада Правосуддя розглядає рекомендації Вищої кваліфікаційної комісії, проводить співбесіди з кандидатами і вносить президенту рекомендації на призначення суддів. 

Така система в Україні існувала не завжди. До 2016 року влада призначати суддів належала президенту і Верховній Раді. Президент призначав суддів вперше терміном на 5 років, а потім, після спливу цих п’яти років Верховна Рада голосувала за їх обрання безстроково. Така система призначення суддів була надзвичайно політизованою, адже судді, які прагнули потрапити і лишитись в системі, мусили продемонструвати свою лояльність владі. За легендами, у часи президентства державного зрадника Віктора Януковича кожен, хто хотів стати суддею, мав пройти “співбесіду” в його адміністрації. 

Зміни до Конституції 2016 року усунули Верховну Раду з процесу призначення суддів, а роль президента звів до мінімуму.

У це важко повірити, але пам’ятник при житті у 2007 році встановили… колишньому регіоналу Сергію Ківалову. І це після того, як в часи Майдану йому як голові Центральної виборчої комісії народ на вулиці скандував: “Ківалов, підрахуй!”. Під час президентських виборів відбулися фальшування на користь державного зрадника Віктора Януковича, через що відбулися масові протести – Помаранчева революція. Під час повторного другого туру переміг політичний опонент Януковича – Віктор Ющенко. Після Революції Гідності пам’ятник Ківалову в Одесі у 2014 році знесли. 

Протягом тривалого часу Ківалов мав значний контроль за судовою владою – з 1998 по 2014 роки був членом Вищої ради юстиції (тепер Вища рада правосуддя) та протягом кількох років навіть очолював цей орган, з 2006 по 2014 роки майже незмінно очолював парламентський комітет з питань правосуддя, який тоді відав питаннями обрання суддів безстроково. До слова, помічником Ківалова у Верховній Раді свого часу був сумнозвісний судя Павло Вовк. Крім того, з Ківаловим такж пов’язують телеканал “ПравоТВ” та “Судово-юридичну газету” (детальніше про це медіа Голка писала тут).

У лютому 2025 року Уряд вирішив приєднати Одеську юридичну академію до Одеського національного університету. Це означає втрату Ківаловим його посади та контролю за інституцією. Керівництво академії саботує процес, а Київський окружний адміністративний суд навіть призупинив процес приєднання,. Однак позиція уряду назмінна, наразі за даними YouControl Одеська юридична академія перебуває в стані припинення.

Реформа юридичної освіти та реформа адвокатури не менш актуальна, аніж судова реформа. 

У це важко повірити, що рішення суддів можуть бути цікавими для прочитання громадянами, але судді працюють над тим, щоб рішення ставали більш зрозумілими. Так, суддя Первомайський написав в окремій думці, яка стосувалася справи про аліменти одному з подружжя:

Олег Первомайський

суддя Конституційного суду

Ask Question

Можливо, філософи та соціологи мають рацію в своїх прогнозах щодо невідворотної кризи інституту шлюбу… Шлюб для тих, кому в ньому пощастило усупереч економічним та соціальним змінам, війнам і пандеміям, є фортецею для двох, місцем та водночас джерелом їхньої життєвої сили та професійної наснаги, особистим “Енфілдом” (прим. – стадіон ФК “Ліверпуль”), на якому, як відомо, “You'll never walk alone” (прим. – напис на воротах стадіону та гімн ФК). 

Що стосується згадки Джоні Деппа то його Первомайський згадував у окремій думці у справі щодо порушення Верховною Радою Конституції. Парламент скасував у 2019 році перелік об’єктів, які не можна приватизовувати й увесь цей час держава живе без переліку майна, яке мало би бути захищеним. Після 5 років розгляду справи, Велика Палата Конституційного Суду вирішила просто самоусунутися від вирішення питання і закрила провадження у резонансній справі. Тому Первомайський у окремій думці написав:

Олег Первомайський

суддя Конституційного суду

Ask Question

Сторонній підготовлений читач актів Конституційного Суду ризикує втратити останні орієнтири в розумінні того, якого ж слушного моменту чи якої надважливої справи “всього життя” очікує національний орган конституційного контролю для ухвалення рішення по суті справи. В одному голлівудському фільмі… один кіногерой, якого грав Джоні Депп, сказав іншому, у виконанні Орландо Блума: “якщо ти чекав слушного моменту, то це був він.” Був у тому розумінні, що ти його щойно безповоротно втратив.