Легалізація знахідок “чорних археологів” у приватних колекціях. Тарута знайшов як обнулити проєкт Зеленського

15 серпня – День археолога. Громадська ініціатива “Голка” вивчила проєкт 15436. Його кілька тижнів тому зареєстрували у Верховній Раді.

Цей документ має на меті обнулити претензії до тих колекціонерів, які десятиліттями скуповували чи самі незаконно вилучали з землі археологічні предмети – по суті крали їх у держави. Легалізацію краденого пропонують зробити ось в який спосіб: з’являється поняття “колекціонер”. Той, хто має цінні предмети і хоче їх легалізувати, повинен подати Декларацію про добросовісне володіння культурними цінностями до Мінкульту. Тут експерти будуть давати висновки лише про цінність колекційних предметів. Після подачі декларації і проходження такої оцінки – колекціонер стає добросовісним набувачем.

Текст законопроєкту, як “Голці” стало відомо від джерел, де-факто готували юристи народного депутата і колекціонера Сергія Тарути, який сам володіє артефактами трипільської та скіфської культур. А де-юре авторами ініціативи стали голова гуманітарного комітету – Микита Потураєв та голова екологічного комітету Олег Бондаренко. Потураєв підтвердив, що юристи Тарути були долучені до підготовки документу.

Ця ініціатива на руку і ворогу. Наразі Україна на міжнародному рівні вимагає повернення вивезених цінностей і спирається саме на те, що вони можуть бути виключно в державній власності.

Потураєв визнає, що проєкт недосконалий і є робочою версією, яка має запустити дискусію в суспільстві після ратифікації Нікосійської конвенції – документ Ради Європи, спрямований на протидію злочинам проти культурних цінностей.

Згідно з міжнародними зобов’язаннями, Україна має посилити кримінальну відповідальність за знищення культурної спадщини, яка є частиною стратегії національної безпеки держави.

На виконання цих міжнародних зобов’язань спрямований інший законопроєкт – ініціатива Володимира Зеленського №12309, яка пройшла перше читання і, зі слів Потураєва, може бути готова до розгляду Верховною Радою у другому читанні вже наступного року.

Саме перспектива розгляду президентського законопроєкту може пояснити, чому активізувалися приватні колекціонери і з’явився новий проєкт 15436. Якщо його приймуть до того, як парламент проголосує за проєкт Зеленського, то утвориться шпарина, яка, на думку фахівців Інституту археології Національної академії наук України, може фактично легалізувати археологічні предмети сумнівного походження у приватних колекціях.

Проти цієї ініціативи вже виступив не лише Інститут археології Національної академії наук, а й Національний музей історії України та Спілка археологів України.

Як чорний ринок живить приватні колекції?

Зараз будь-яка пам’ятка археології та археологічні предмети – власність держави. Ніхто не може мати предмети археології у приватній власності і передавати їх у спадок. Попри це є низка приватних колекціонерів, які мають те, чим закон не дозволяє володіти нікому. Колекції поповнюються зокрема і завдяки «чорним» археологам, які викопують і виставляють на продаж предмети та скарби, які мають культурну цінність.

Для таких копачів можливість заробити – вища, ніж історична цінність знахідок. Справа в тому, що для науки не так цінні самі експонати, як інформація про те, де вони були виявлені і які ще знахідки були поряд. Такі дані дослідники мають фіксувати у польовій та звітній документації. Якщо цього не зробили – наукова цінність втрачається безповоротно.

Один з сервісів, який функціонує онлайн і де можна зустріти цінні археологічні артефакти – це “Віоліті”. А соціальні мережі переповнені групами шукачів археології та скарбів.

Законопроєкт 15436 легалізує наслідки діяльності “чорних архологів”, які викопують цінні предмети із землі – власність держави – і далі продають їх у приватну колекцію. Все що буде треба зробити колекціонеру для легалізації артефактів – це заповнити форму декларації, яку затвердить уряд, подати її до Мінкульту і пройти експертизу. Це можна бути прийнятним, коли мова йде про картини, якими громадяни можуть володіти, але коли мова йде про об’єкти археології, які були і є державною власністю, це неприпустимо.

Уривок із законопроєкту 15436 щодо Декларації про добросовісне володіння культурними цінностями

Подібна  легалізація краденого відбулася з боку парламенту щодо лісів та узбереж минулого року, коли Верховна Рада підтримала “закон Ігоря Мазепи”. Це зміни до Цивільного кодексу, які нібито приймали в інтересах добросовісних набувачів, які мали обнулили претензії до дерибанників лісів та узбереж, якщо з моменту відчуження пройшло 10 років.

У Інституті археології Національної академії наук звертають увагу на те, що запропонований алгоритм із декларацією про добросовісне володіння та експертизою -– це шкідливий крок:

“Проєкт залишає цю схему без запобіжників: навіть якщо під час експертизи виявлено ознаки незаконного походження предмета, жодних наслідків – відмови в реєстрації, вилучення, повідомлення правоохоронних органів – не передбачено. А оскільки декларування добровільне, воно не спонукає до чесності недобросовісних володільців – вигоду з нього мають лише ті, хто й так вирішив легалізуватися. По суті, це узаконення результатів грабіжницьких розкопок”.

Ключовий автор законопроєкту Микита Потураєв пояснює, що держава не може володіти всією археологічною спадщиною і наголошує, що таких жорстких правил немає ніде: “Добре, що виникла ця дискусія. Є те, що хтось не одне покоління передає у спадок просто так. То у кого вони крали? На той час держави Україна не існувало, як і законодавства, яке діє сьогодні. Бачимо, що є дві різні точки зору і проблема не врегульована. І якщо не регулювати це питання, то у нас і далі буде процвітати чорний ринок і чорні колекції. Усе й далі буде в тіні. Має бути якась комісія, яка визначить, що є спадщиною національного чи локального рівня. Експерти мають відпрацьовувати питання легалізації колекцій. Я очікую, що замість того, щоб здійняти галас у соцмережах хтось таки підготує свою версію законопроєкту”.

Щодо президентської ініціативи, то Потураєв твердить, що зараз комітет працює над складними поправками. Він переконаний, що до кінця року проєкт Володимира Зеленського має пройти комітет і її мали б розглянути пакетно разом зі змінами до Кримінального кодексу: “Ви знаєте, яка ситуація зараз в сесійній залі. Вболіваю, щоб вистачило голосів. Це наші міжнародні зобов’язання. Але те, що це ініціатива президента суттєво збільшує шанси”.

“Голка” раніше писала про те, що з 2023 року “Слуги народу” за жоден законопроєкт не дали мінімально необхідних 226 голосів.

Від того, які правила гри затвердить парламент, залежить те, чи вдасться й надалі активним громадянам захищати археологічну спадщину. У Києві та на Київщині це, зокрема, Поштова площа із залишками вулиць часів Київської Русі, Китаїв із рештками давніх фортифікаційних споруд та Змієві вали – система давніх оборонних укріплень навколо Києва.

Як захистити артефакти, поки тривають суди?

Зараз на розгляді в судах є низка резонансних справ, зокрема щодо урочища Китаїв, яке намагається забудувати колишній заступник мера Києва Віталія Кличка – Ігор Ніконов (KAN Development),  Ходосівського городища зі Змієвими валами та низка інших справ.

Археолог Максим Левада, який став лауреатом Європейської премії археологічної спадщини 2025 року розповідає, що відбувається, поки судяться за урочище Китаїв:

“Тут та й не лише тут намагаються працювати чорні копачі, але ми їм цього робити не даємо. Викликаємо поліцію. Але знаєте, що мене дивує найбільше, що народний депутат Потураєв, автор нового законопроєкту, зібрав свого часу засідання комітету і замовив дослідження про те, що наші пам’ятки розграбовують. А тепер ми бачимо ось такий законопроєкт, який повністю нівелює роботу попередніх років самого ж Потураєва. Щоб ви розуміли масштаби, то частину колекції Тарути на кордоні затримала Служба безпеки України. Тому законопроєкт 15436 просто легалізує те, що легалізовувати не можна, бо ми втратимо не просто артефакти, а безцінні для прийдешніх поколінь знання”.

Фіксація діяльності “чорного копача” з металодетектором на території неукріпленої частини Китаївського археологічного комплексу (поселення, посад, селище). Весна 2024 року. 

Більше того, зараз у війну відбуваються так звані палеосафарі. За 2 500 грн охочих вивозять на околиці столиці з металошукачами у пошуках артефактів часів Київської Руси та Другої світової війни. Археологи твердять, що так по суті громадян можуть штовхати на кримінальне правопорушення. Учасникам палеосафарі обіцяють, що знайдені артефакти вони зможуть забрати із собою.

Знімок екрану запрошення на палеосафарі з посту на Facebook-сторінці археолога Зоценка

Киянка Міа Кириленко наголошує, що сьогодні археологічний комплекс – урочище Китаїв – перебуває під подвійною загрозою і з боку забудовників, і з боку “чорних копачів”: “Поки територія урочища Китаїв не має належного балансоутримувача та ефективного органу управління з відповідним штатом фахівців, пам’ятка фактично залишається без належного захисту. Хтось має системно займатися її охороною, популяризацією, розробкою науково-проєктної документації, запобігати незаконним пошукам і розграбуванню археологічних культурних шарів та подальшій незаконній реалізації знайдених предметів. Сьогодні будь-хто може прийти сюди з металошукачем і шукати археологічні предмети. А кожна така знахідка, незаконно вилучена із землі, – це втрата частини нашої історії. Тому Китаєву потрібен не просто статус пам’ятки на папері, а реальна охорона і постійна робота держави щодо її збереження”.

Для законодавчої гілки важливо під час напрацювання нових законопроєктів зважати на те, якою є судова практика. Прокуратура в судах відстоює предмети археології та землі археології, в яких зберігаються предмети археології. Без цих предметів земля б не мала такої цінності та режиму охорони  і могла б вибувати з державної власності.

У Офісі Генпрокурора на звернення “Голки” відповіли, що з 2025 року вдалося виконати низку судових рішень: «Повернули у державну власність пів гектара земель у Києві, на яких розташовані пам’ятки археології національного значення “Культурний шар Города Ярослава”, Державний історико-культурний заповідник “Стародавній Київ”, а також територія, що входить до охоронної зони ансамблю споруд Софійського собору, внесеного до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Право власності на ці ділянки зареєстровано за державою в особі Київської міської державної адміністрації. Також у державну власність повернуто 20 га, на яких розташовані пам’ятки археології місцевого значення “Поселення трипільської культури” (IV–II тис. до н. е.) та «Могильник Білогрудівської культури» (IX ст. до н. е.) на Вінниччині, що є цінними свідченнями давньої історії та культури. Захищено 2,8 га з пам’яткою археології поселенням “Нагіряни І” на Тернопільщині. За результатами виконання судових рішень припинено незаконно зареєстровані права комунальної та приватної власності на відповідні землі».

Офіс Генпрокурора у судовому порядку забезпечив захист інтересів держави щодо 892 предметів археології та культурних цінностей, які незаконно перебували у фізичної особи. Ці предмети охоплюють значний історичний період – від раннього залізного віку до доби Київської Русі та належать до різних історико-культурних періодів.

Верховний Суд виніс рішення у низці справ, які пов’язані із землями археології, – городище “Велике Ходосівське” на Київщині, Шаєрманівське городище на Харківщині, городище та літописне місто Дорогобужа на Рівненщині,  поселення “Підкова”, “Ялівщина“, “Рудка-2” на Чернігівщині тощо. І у рішеннях суду чітко йдеться про те, що землі археології мають бути виключно державною власністю.

Суддя Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Дмитро Гудима зазначає, що Верховний Суд сформував судову практику, спрямовану на збереження об’єктів археології через захист права держави на землі історико-культурного призначення, які є особливо цінними: “Вони включають як ті, на яких розташовані пам’ятки культурної спадщини, в тому числі пам’ятки археології, так і охоронювані археологічні території. Суд неодноразово констатував, що заволодіння землями, на яких розташовані пам’ятки археології є неможливим. Розташування цих земель вказує на неможливість виникнення іншого власника, ніж держава, а отже, і нового володільця. Зокрема, тимчасового володільця, яким є орендар“.

Суддя наголошує: те, що багато пам’яток не мають встановлених меж історико-культурного зонування, не дає підстави стверджувати, що відповідна земельна ділянка, на якій розташована пам’ятка, не належить до земель історико-культурного призначення.

“Вказане також стосується відсутності проєкту землеустрою на земельну ділянку з пам’ятками археології, невнесення до Державного земельного кадастру меж такої ділянки із зазначенням обмежень щодо режиму її використання. Якщо цього проєкту немає, а в кадастрі відсутня вказівка на обмеження у використанні відповідної ділянки, то це ще не означає, що обмежень немає, і що ділянкою включно з пам’яткою археології може заволодіти приватний власник або орендар. У світлі практики Верховного Суду для збереження історичної пам’яті Українського народу та його культурної, зокрема археологічної, спадщини мав би відбуватися і розвиток законодавства. Тобто у напрямку посилення захисту територій археологічних пам’яток – поселень, городищ, безкурганних могильників, курганів тощо, охоронюваних археологічних територій, зон охорони, історичних ареалів населених місць, а також археологічного культурного шару та предметів археології”, – зазначає Гудима.

Наразі проєкт Потураєва не єдиний, який спрямований на те, щоб археологічну спадщину неможливо було зберегти належним чином. Ще є проєкт Цивільного кодексу голови Верховної Ради Руслана Стефанчука. Цей документ у разі його прийняття визначає добросовісними власниками тих осіб, яким вдалося оформити і внести в Держгеокадастр інформацію про право власності на землі археології. Тобто якщо пам’ятки немає в кадастрі і комусь вдалося оформити право вланості на таку ділянку – пам’ятку можна буде знищити.

Для розуміння у Держгеокадастрі є інформація про п’ять тисяч пам’яток з 65 тис. Таким чином є серйозний ризик для втрати 60 тис. пам’яток та ще більшої кількості артефактів.

По суті, Держгеокадастр мав би створити шар археологічних пам’яток, а президентський законопроєкт №12309 дає можливість захистити артефакти і виконати міжнародні зобов’язання України.

Громадська ініціатива “Голка” разом з коаліцією інших громадських організацій, зокрема з Центром розвитку інновацій та Українською природоохоронною групою, запустила волонтерський проєкт “Перезарядити країну”. Аналітики склали перелік корисних та шкідливих для розвитку країни законодавчих ініціатив, голосування за які є маркерами для кожного з депутатів. Усі ці голосування наповнюють батарейку голосувань кожного парламентаря і показують, який заряд він дає країні. Окрім голосувань, які вже відбулися, інструмент містить єдине вікно для адвокації громадського сектору, куди будуть вноситися корисні та шкідливі закони, які перебувають на розгляді парламенту. Цей проєкт створений за кошти великого українського народу і з листопада 2025 року підтримується NED.

“Главком” виступає інформаційним партнером проєкту.