Мудрість року: окремі думки судді Первомайського про сім’ю та ФК “Ліверпуль”, нацбезпеку і Джонні Деппа

У Конституційному Суді працює суддя Олег Первомайський. Окремі думки цього судді у низці справ можна вважати окремим видом мистецтва. Особливо, якщо брати до уваги той факт, що судді пишуть тексти сухою юридичною мовою, яку дуже важко зрозуміти громадянам.

(Хоча тут варто зазначити, що громадські організації та й Верховний Суд працюють над тим, щоб стати ближчими до людей).

Громадська ініціатива “Голка” проаналізувала проти Нового року окремі думки судді Первомайського і обрала три найбільш потужні і важливі для суспільства, які варто згадати на Різдво.

Судді Конституційного суду розглянули справу про можливість призначення аліментів одному з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, якщо він вже отримує державну допомогу. 

Конституційний суд дійшов до висновку, що непрацездатна особа, крім задоволення звичайних потреб, змушена здійснювати витрати на відновлення здоров’я та лікування, а тому для забезпечення достатнього життєвого рівня для себе може потребувати додаткової матеріальної допомоги навіть у разі, якщо вона забезпечена коштами у розмірі прожиткового мінімуму або більше.

Ось що Первомайський написав в окремій думці, яка була збіжною – збігалася із позицією його колег, але він вирішив прописати свою позицію окремо:

Олег Первомайський

суддя Великої Палати Конституційного Суду

Ask Question

Можливо, філософи та соціологи мають рацію в своїх прогнозах щодо невідворотної кризи інституту шлюбу… Уявлення про шлюб та його значення змінились, як і багато чого в світі. Однак зрозуміло, що правдиві відповіді на такі футурологічні передбачення поки надійно сховані у мороці майбутнього, й шлюб як конституційне та соціальне явище "переживе" багатьох з тих, що заперечують його історичну перспективу. Шлюб для тих, кому в ньому пощастило усупереч економічним та соціальним змінам, війнам і пандеміям, є фортецею для двох, місцем та водночас джерелом їхньої життєвої сили та професійної наснаги, особистим “Енфілдом” (прим. – стадіон ФК “Ліверпуль”), на якому, як відомо, “You'll never walk alone” (прим. – напис на воротах стадіону та гімн ФК).

Фото: Вболівальники “Ліверпулю”. Джерело: This is anfield

Конституційний суд розглядав справу щодо порушення Верховною Радою Конституції. Парламент скасував у 2019 році перелік об’єктів, які не можна приватизовувати й увесь цей час держава живе без переліку майна, яке мало би бути захищеним. Тому понад півсотні народних депутатів звернулися до Конституційного суду – відсутність переліку дає можливість приватизувати будь-яке підприємство, навіть те, яке стратегічно важливе для нацбезпеки. Про це писала громадська ініціатива “Голка”.

Після 5 років розгляду справи, Велика Палата Конституційного суду вирішила просто самоусунутися від вирішення питання і закрила провадження у резонансній справі.

Суддя Первомайський, критикуючи колег через небажання ухвалювати непрості рішення, у своїй окремій думці написав:

Олег Первомайський

суддя Великої Палати Конституційного Суду

Ask Question

Сторонній підготовлений читач актів Конституційного Суду ризикує втратити останні орієнтири в розумінні того, якого ж слушного моменту чи якої надважливої справи “всього життя” очікує національний орган конституційного контролю для ухвалення рішення по суті справи. В одному голлівудському фільмі… один кіногерой, якого грав Джоні Депп, сказав іншому, у виконанні Орландо Блума: “якщо ти чекав слушного моменту, то це був він.” Був у тому розумінні, що ти його щойно безповоротно втратив.

У контексті національної безпеки можна згадати ще одну окрему думку судді Первомайського, яка не потрапила до топ-3, але її згадка тут цілком доречна.

Олег Первомайський

суддя Великої Палати Конституційного Суду

Ask Question

Такий дивний за критерієм ефективності спосіб захисту національної безпеки та територіальної цілісності, як на мене, дещо схожий на відомий вислів з порадою очікувати на березі річки тіло ворога, що рано чи пізно пропливе повз. Проте якщо захищаючи державу ми, дійсно, маємо саме такі сподівання, головне протягом часу такого очікування – не наробити зайвих помилок та щоб, власне, і річка нікуди не ділася….

– ці слова суддя написав у справі, де Конституційний Суд визнав такими, що відповідають Основному Закону норми законодавства, пов’язані із забороною розповсюдження мультимедійних матеріалів, які містять “творчість” артистів, що занесені до переліку осіб, які створюють загрозу національній безпеці.

Що ж стосується теми захисту національної безпеки та діяльності Верховної Ради, то зараз вона особливо актуальна. Верховна Рада досі не затвердила перелік майна, який не можна приватизувати. У цей самий час спікер парламенту Руслан Стефанчук продовжує лобіювати свою законодавчу ініціативу “Про особливості регулювання підприємницької діяльності”(6013). Вона несе ризики для майна держави й територіальних громад, які поза процедурою приватизації можуть опинитися в приватних руках. Загроза залишається цілком реальною у новому році з огляду на те, що цю ініціативу наприкінці 2024 року неодноразово вносили у порядок денний і лише після скандалу у ЗМІ знімали з розгляду.

У справі, в якій Конституційний Суд визнав неконституційною статтю Кримінального кодексу, що встановлювала кримінальну відповідальність суддів за постановку завідомо неправосудного вироку чи рішення (ст. 375), суддя Первомайський зазначив:

Олег Первомайський

суддя Великої Палати Конституційного Суду

Ask Question

Чи не є марними сподівання на те, що незалежний, неупереджений та справедливий суддя може з'явитись нізвідки та всупереч усьому: нескінченним судовим реформам, зневазі і недовіри до суддів, істотним ризикам притягнення до дисциплінарної та іншої відповідальності. У відомому релігійному сюжеті потрібно було 40 років блукань пустелею для досягнення бажаного результату. Припускаю, що для формування незалежного та неупередженого суддівського корпусу потрібен такий же час, протягом якого нарешті проведуть та завершать усі судові реформи, оцінювання та конкурси на посади суддів. Тому "ідеальні" судді з омріяного майбутнього лише почали навчання на першому курсі юридичного факультету. Однак, можливо, я помиляюсь і сюжет значно гірше – відлік цих 40 років ще взагалі не розпочався.

Тут важливо не лише те, як написана окрема думка, а той факт, що представник суддівської спільноти готовий йти проти “своїх” навіть у тих випадках, коли мова йде про притягнення до відповідальності за порушення. У “Гаррі Поттері і філософському камені”, коли Грифіндор програвав Слизерину 150 балів, то очільник Гогвартсу професор Дамбрлдор вирішальні 10 балів дав Невілу Лонгботтому, який стримував головних героїв і не давав їм порушити правила Гогвартсу:

“Відвага буває різною. – сказав, усміхаючись Дамблдор. – Треба бути дуже хоробрим, щоб чинити опір ворогам, але потрібна не менша хоробрість, щоб чинити опір друзям…”

Саме тому ця окрема думка є такою цінною. 

Разом з цим варто розуміти, що не достатньо просто виростити нову генерацію суддів з новими цінностями та принципами в роботі, не достатньо зробити якісний фільтр, який буде відсіювати недоброчесних. 

Результати судової реформи мають бути належним чином скомуніковані суспільству. Наразі, на жаль, довіра до судів залишається вкрай низькою. Нижче тільки довіра до політичних партій.

І тут і Верховний Суд, і інші суди мають усвідомлювати важливість наявності комунікаційних стратегій. Особливо в умовах, коли доброчесних суддів і позитивні наслідки судової реформи продовжує атакувати фейками кремлівська мережа в Telegram. Тому в новому році слід працювати не лише над реформою судової системи, а й над належними комунікаціями її результатів. Від усіпхів судової реформи, де довіра є одним з ключових показників, залежить зокрема і розмір інвестицій, який може отримати Україна під час війни. Станом на зараз у Верховному Суді безрезультатно “працюють” над створенням комунікаційної стратегії понад рік. Звітів за роботу немає, як і бодай проєкту стратегії. Принагідно нагадуємо, що для успішної реформи системи правосуддя треба реформувати й адвокатуру, яка є частиною системи правосуддя. І вимога реформувати адвокатуру є у звіті Єврокомісії.

Спеціально для “Лівого берега“