Мандзій Сергій Володимирович

Життєпис

Сергій Мандзій – став народним депутатом IX скликання, (#136 у списку партії “Слуга народу”), став членом однойменних партії та фракції. Політик став членом комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. А у 2020 році очолив Хмельницький обласний осередок політичної партії “Слуга народу”.

Згодом Мандзій став головою підкомітету з питань цивільного захисту населення та територій Комітету з питань екологічної політики та природокористування. Як член екологічного комітету на виїзному засіданні був одним із небагатьох нардепів, хто підтримував побудову вітряків у Карпатах на високогір’ї.

Народний депутат з Хмельниччини голосував за закупівлю російських реакторів у Болгарії для добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції (проєкт #11392) і не голосував за заборону діяльності московського патріархату. При чому в день, коли народні депутати вирішили заборонити діяльність “фсб в рясах”, він голосував за інші питання порядку денного.

До обрання у парламент Мандзій працював помічником народного депутата Сергія Лабазюка на громадських засадах саме тоді, коли він голосував за диктаторські закони в часи Януковича. Варто зазначити, що Лабазюка звинуватили у неправомірній вигоді – спроба підкупу віцепрем’єра Олександр Кубракова. Примітно, що Мандзій отримав мандат народного депутата після того, як Кубраков з парламенту перейшов на посаду голови Державного агентства автомобільних доріг.  

Мандзій був депутатом Хмельницької міськради IV скликання, V скликання за списком “Народного блоку Литвина”, у VI скликанні – від “Народної партії”, а у 2015 році балотувався на посаду Хмельницького міського голови від Блоку Петра Порошенка. Тоді посів третє місце. Його підтримував Олександр Герега і Мандзій на передвиборчій кампанії так вірив у те, що він переможе, що зрікся публічно свого бізнесу – перевезень. Тоді використовував бренд громадської організації “Сильне місто”, яку він же заснував і очолив.

У сферу його впливу увійшло майже кілька десятків компаній, які працюють у сферах будівництва,  нерухомості, торгівлі та ремонту комп’ютерної техніки, комп’ютерного програмування та транспорту.

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3,6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Став фігурантом журналістського розслідування Bihus.Info, присвяченого оновленню автопарків народних депутатів у період воєнного стану. У межах розслідування журналісти встановили, що у користуванні парламентаря з’явився новий автомобіль Toyota Prado 2023 року випуску, формальним власником якого була компанія з продажу комп’ютерної техніки, що належала самому депутату. Водночас у його декларації за 2023 рік інформація про зазначене майно відсутня; сам парламентар заявив про намір відобразити відповідні відомості у наступному деклараційному періоді.

Не голосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Проголосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Підписав звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука з вимогою внести у порядок денний найближчої сесії проєкту постанови, щодо позбавлення мандатів народних депутатів та депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених проросійських партій, зокрема “ОПЗЖ”.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-медіа, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, медіа та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2021 році став головою підкомітету з питань цивільного захисту населення та територій Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування.

Цього року перед виступом Володимира Зеленського у Верховній Раді низка народних депутатів влаштували флешмоб – вдягнули футболки на підтримку президента. Разом з Мар’яною Безуглою, Миколою Тищенком це зробив і Мандзій. Без футболок була група Дмитра Разумкова.

У 2020 році підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Очолив Хмельницький обласний осередок політичної партії “Слуга народу”.

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році під час президентських виборів він був спостерігачем від організації “Сильне місто”. Політик був обраний народним депутатом IX скликання, (#136 у списку партії “Слуга народу”), став членом однойменних партії та фракції. Став членом комітету з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій у Донецькій, Луганській областях та Автономної Республіки Крим, міста Севастополя, національних меншин і міжнаціональних відносин. Зайняв посаду нардепа замість Олександра Кубракова, який перейшов на посаду голови Державного агентства автомобільних доріг.

Медіа повідомляли до того, як Мандзій потрапив у парламент, що його Володимир Зеленський може призначити головою Хмельницької облдержадміністрації.

У 2016 році “Наші гроші” повідомляло про діяльність товариства “Рембуд-транс”, яке на той момент стало одним із ключових гравців на ринку маршрутних перевезень у Хмельницькому, отримавши за результатами конкурсів контроль над значною кількістю міських маршрутів. Журналісти звертали увагу, що компанія була пов’язана з Мандзієм. Напередодні виборів підприємство було формально переоформлене на його директора – Валентина Заболотного. У матеріалі також зазначалося про зв’язок “Рембуд-трансу” з іншим перевізником – ПМП “Купава”, ліцензію якого було анульовано рішенням суду після резонансної дорожньо-транспортної пригоди, що призвела до людських жертв, після чого частина маршрутів перейшла під контроль “Рембуд-трансу”. Співзасновником зазначеного товариства був тесть Мандзія – Микола Щерба, який паралельно керував і у “Рембуд-трансі”. Крім того, у 2014 році тодішнє керівництво Укртрансінспекції публічно заявляло про наявність ознак узгодженого управління діяльністю обох підприємств та можливі порушення у сфері організації пасажирських перевезень у місті Хмельницький.

У 2015 році балотувався на посаду Хмельницького міського голови від “Блоку Петра Порошенка “Солідарність” як безпартійний, а також балотувався до Хмельницької міської ради VII скликання за #2 округом. Був обраний членом виконавчого комітету Хмельницької міської ради. 

На виборах Хмельницького міського голови кандидат посів третє місце, набравши майже 14 200 голосів. Для порівняння переможець Олександр Симчишин набрав понад 21 500 голосів. Під час виборів містом їздили маршрутки із написом “Сильне місто” Сергій Мандзій”.

З 2012 по 2014 роки працював помічником народного депутата Сергія Лабазюка на громадських засадах. Тоді народний депутат голосував за диктаторські закони.

У 2010 році був обраний депутатом Хмельницької міської ради VI скликання (#2 округ) від “Народної партії”. Був головою постійної депутатської Комісії з питань соціально-економічного розвитку, промисловості, транспорту, зв’язку, енергетики та підприємництва. На момент обрання працював директором ТОВ “Рембуд”.

У 2006 році був обраний депутатом Хмельницької міської ради V скликання за списком “Народного блоку Литвина”, був головою однойменної фракції.

У 2002 році обраний депутатом Хмельницької міськради IV скликання за #2 округом.

У 1998 році балотувався до Хмельницької міськради III скликання за #49 округом як самовисуванець.

До створення профайлу долучилася редакція онлайн-медіа “ЖАР.INFO”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.