Дирдін Максим Євгенович

Життєпис

Максим Дирдін – став депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#132 округ, місто Первомайськ, а також Арбузинський, Братський, Врадіївський, Кривоозерський і Первомайський райони Миколаївської області) як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний головою підкомітету з питань політичної реформи та конституційного права Комітету з питань правової політики. Став постійним представником Верховної Ради у Конституційному Суді України.

Політик гальмував процес деколонізації. Він заявив, що не дозволить перейменовувати не просто Первомайск, а будь-які населені пункти Первомайського району без референдумів та громадських обговорень. Лише через три роки після повномасштабного вторгнення, коли сприйняття суспільства змінилося, Дирдін вніс законопроєкт, щоб перейменувати Первомайськ на Ольвію.

Народний депутат був адвокатом Олександра Попова, який керував столицею як голова КМДА за відсутності мера Леоніда Черновецького і  проходив по справі розгону Євромайдану. Саме Попов прийняв рішення встановити ялинку на майдані і розгін майданівців спостерігав у своєму кабінеті разом з тими, кого пізніше звинуватять в державній зраді – Володимиром Сівковичем та Андрієм Деркачем.

Народний депутат Дирдін підтримав скандальний законопроєкт, яким Верховна Рада вирішила штрафувати громадян, які згадують прізвища клієнтів поряд з прізвищами адвокатів. Тобто за фразу “Дирдін був адвокатом Попова” кожному громадянину загрожував би штраф, але закон президент так і не підписав. Така законодавча ініціатива, на думку громадського сектору та міжнародних партнерів, мала охолоджувальний ефект на свободу слова.

Дружина нардепа була помічницею його колеги по фракції Андрія Костіна. Натомість Дирдін взяв собі у помічниці Ольгу Костіну, яка на той час була дружину вже колишнього Генпрокурора.

Важливо, що дружина народного депутата Ірина Дирдіна може бути причетною до відмивання коштів в рамках проєкту часів Януковича щодо проведення в Україні зимових олімпійських ігор. Зокрема, Дирдіна координувала в інтересах родин Сергія та Юлії Льовочкіних скупку земель в районі Боржави на Закарпатті. Про це свідчить листування, оприлюднене проєктом “Схеми”, яке провело розслідування про плани будівництва нового курорту на вказаних землях та можливої участі в цьому держави.

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Дирдін, який був адвокатом Олександра Попова у справі Євромайдану, голосував за законопроєкт #12320, який передбачав штрафи для всіх громадян, хто буде озвучувати чи писати факти – хто був чиїм адвокатом. Законопроєкт лобіював адвокат державного зрадника Іллі Киви – Олексій Шевчук.

Народний депутат підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Дирдін підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Не голосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

У 2022 році став постійним представником Верховної Ради у Конституційному Суді України.

Підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

“Радіо Свобода” писала про те, що дружина нардепа була помічницею його колеги по фракції Андрія Костіна. Натомість Дирдін взяв собі у помічниці Ольгу Костіну – дружину вже тодішнього Генпрокурора.

У 2020 році не голосував за постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році голосував за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Обраний депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#132 округ, місто Первомайськ, а також Арбузинський, Братський, Врадіївський, Кривоозерський і Первомайський райони Миколаївської області) як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний головою підкомітету з питань політичної реформи та конституційного права Комітету Верховної Ради України з питань правової політики. На момент обрання був головним радником у свого батька Євгена Дирдіна, генерального директора приватного акціонерного товариства “Санта Україна”.

У 2017 році Дирдін був адвокатом Олександра Попова, колишнього голови КМДА, який встановив ялинку на майдані та разом з тими, кого пізніше звинуватять у державній зраді, спостерігав за розгоном майданівців. Як адвокат Дирдін супроводжував Попова саме у справі щодо розгону мирного майдану.

У 2014 році дружина народного депутата Ірина Дирдіна могла  бути причетною до відмивання коштів в рамках проєкту часів Януковича щодо проведення в Україні зимових олімпійських ігор. Зокрема, Дирдіна координувала в інтересах родин Сергія та Юлії Льовочкіних скупку земель в районі Боржави на Закарпатті. Про це свідчить листування, оприлюднене проєктом “Схеми”, яке провело розслідування про плани будівництва нового курорту на вказаних землях та можливої участі в цьому держави.

Дирдіна ексдиректорка юридичної фірми “СіТіАр”, якій, відповідно до декларацій Льовочкіних, політики довіряють управління своїми активами. 

З 2002 по 2005 роки був помічником депутата Верховної Ради IV скликання Івана Кураса на платній основі та на громадських засадах (Блок “За єдину Україну”).

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.