Добратися до лісів та узбереж під прикриттям відбудови. Як можуть зруйнувати систему захисту держмайна та майна громад?
Лобісти інтересів великого бізнесу постійно намагаються ускладнити захист лісів, узбереж. Під час війни Верховна Рада працює не просто у турбо режимі, а у його найбільш присокреному прояві. Більше того депутати роками працюють за відсутності журналістів у кулуарах. Відтак ініціативи з корупційними ризиками з’являються у порядку денному парламенту одна за одною й за них голосують без обговорень.
Так, 20 листопада народні депутати підтримали у першому читанні проєкт, який Центр протидії корупції назвав “легалізацією вкраденої землі” (12089). Громадська ініціатива “Голка” теж детально проаналізувала ризики цієї ініціативи.
Що ж може статися? Є забудовники, яким вдалося за безцінь отримати ділянки на узбережжі чи в лісі. Так от громада чи держава, якщо надумає їх повертати – має покласти на депозит суду ринкову (!) вартість цього майна. Строк для повернення такого цінного майна пропонують обмежити… 10 роками.
Ба більше, цією законодавчою ініціативою значно зменшується перелік майна та землі, які не підлягають відчуженню. А отже, вікно для дерибану державного майна та майна громад відкривається надзвичайно широко.
За те, щоб так було, проголосували 246 нардепів лише “Голос” та ЄС не дали жодного голосу у першому читанні. І зараз проєкт готується на розгляд до другого читання.
Але є ще одна ініціатива. Її подали “слуги” – голова комітету з питань правоохоронної діяльності Сергій Іонушас та Владлен Неклюдов (7659). Цей проєкт мали розглядати минулого тижня, але його відклали.
У цій законодавчій ініціативі нардепи зокрема намагаються внести зміни в статтю 23 закону “Про прокуратуру” і у поєднанні з тим, що пропонують парламентарі у проєкті 12089, це може максимально зруйнувати систему захисту майна державного майна та майна громад.
Зараз прокуратура може піти до суду і захистити таке майно тоді, коли інші органи бездіють. Наприклад, коли місцева влада не йде до суду, щоб повернули узбережжя, ліс чи не захищає культурну спадщину. І в цій ситуації суд вирішує, чи дійсно у прокурора є підстави позиватися.
Заступниця начальника Департаменту представництва інтересів держави Офісу Генпрокурора Наталія Василенко зазначає:
Суддя Великої Палати Верховного суду Олег Ткачук розповідає, що в одній із справ, які розглянула Велика Палата Верховного Суду, є висновок про те, що прокурор має повноваження, діючи у інтересах держави чи громади, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть звернутися до суду, або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних інтересів:
Цей механізм, який діє зараз, дає можливість прокуратурі виграти не один десяток визначних справ: повернути садибу Терещенків та Протасів Яр киянам, “Палац Кіно” – мешканцям Тернополя, а парк “Перемоги” – повернули полтавчанам. Так само вдалося врятувати “Тузловський лиман”.
Садиба Терещенків, фото “Вечірній Київ”
Тепер же законотворці пропонують зробити так, щоб і до суду не дійшло.
Зміни до статті передбачають, щоб прокуратура доводила необхідність втручання ще на етапі збирання доказів. Це виглядає абсурдно, бо без зібраної доказової бази довести, що є підстави реагування неможливо.
Функція прокуратури захищати державне майно передбачена в Конституції (ст. 131). Саме так прокуратура має забезпечити гарантовані громадянам права і свободи. Змінами до закону “Про прокуратуру” народні депутати можуть поламати захист державних інтересів.
Аналітик громадської організації “Українська природоохоронна група” Петро Тєстов пояснює:
У місцевій владі, як правило, є представники великих забудовників. Так, у Києві триває боротьба за збереження Екопарку Осокорки та за зелену зону “Проліску”, а в Ірпені захищають заплаву річки Ірпінь та зелені зони.
Фото Екопарку Осокорки: із Facebook Сергія Любченка
У Києві часто сліди забудовників ведуть до “Батьківщини”, а у Ірпені один із найбільших забудовників – колишній мер Володимир Карплюк. Він свого часу декларував 67 квартир, а його соратник по партії “Нові обличчя” забудовник Ігор Оверко, якого обрали депутатом Ірпіньскої ради, мав 586 квартир. І подібне відбувається у кожній громаді, де дорога земля.
Звісно, що коли у раді депутатська більшість голосує в інтересах забудовників, то сподіватися, що місцева влада піде сама у суд і буде якісно представляти інтереси громади не доводиться.
Експерт Центру політико-правових реформ Євген Крапивін зазначає:
Щоб встановити, чи є порушення інтересів держави та яким чином на ці порушення реагує уповноважений державний орган (наприклад, місцева рада), прокурор звертається із запитами, аби витребувати відповідні документи. Це допомагає прокурорам розібратися в ситуації та зрозуміти, чи повинна прокуратура ставати на захист інтересів держави або громади.
Якщо народні депутати підтримають зміни до ст. 23 в запропонованій редакції то перед тим, як іти до суду прокуратура буде змушена на етапі збору доказів писати листи та аргументувати, наприклад, місцевій владі, чому їй треба інформація про роздерибанені ділянки в лісі чи на узбережжі.
І якщо місцева влада не вважає за доцільне, аби прокуратура втручалася, то вона може не надати жодної інформації й посилатися на те, що їм не довели доцільність збирання таких доказів. Відповідно до суду з таким підходом справа може ніколи не дійти. А якщо справа і дійде до суду, то постане питання у доказовій базі, яку не вдалося зібрати. І від цього забудовники тільки виграють.
Євген Крапивін наголошує, що центральним тут має залишаться саме суд.
І з також позицією згоден і очільник Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора Борис Індиченко. Він зауважує, що прокурор представляє інтереси держави саме в суді, а не в органах центральної чи місцевої влади. Прокурор коментує громадській ініціативі “Голка” цю законодавчу ініціативу в частині зміни статті 23, яка стосується представництва:
Народний депутат Максим Павлюк (“Слуга народу”), який є співавтором законопроєкту, переконує, що до другого читання мають прибрати ці ризики:
Тут варто додати, що стаття 23 закону “Про прокуратуру” під ударами з боку забудовників давно. І вони можуть діяти не лише через парламент.
До Конституційного Суду подало скаргу ТОВ “Рейнір Бізнес Груп”. Її наприкінці квітня вже взяв до розгляду другий сенат (судді: Сергій Головатий, Віктор Городовенко, Василь Лемак, Володимир Мойсик, Олег Первомайський, Галина Юровська). Про це писала громадська ініціатива “Голка”, коли аналізувала ще одну законодавчу ініціативу “слуг”, яку подали в інтересах забудовників (11185). Саме цей проєкт згодом і став основою для нової вже згаданої законодавчої ініціативи, яку минулого тижня тому підтримав парламент у першому читанні (12089).
Забудовники в Конституційному суді оспорюють право прокурорів виступати в інтересах держави у справах, які стосуються захисту інтересів держави і громад. А це саме стаття 23 Закону України “Про прокуратуру”, яку зараз намагаються змінити через парламент.
Знімок екрану з сайту Конституційного Суду щодо оспорювання ст. 23 Закону “Про прокуратуру”
Проти цього товариства-скаржника прокуратура подала позов, аби захистити роздані Козинською селищною радою землі водного фонду (у Козині, як і в Кончі Заспі, — одні з найдорожчих ділянок поблизу столиці).
Забудовники намагалися довести своє право на ділянки водного фонду площею 17 га, які не можуть бути приватною власністю. Верховний Суд задовольнив позов прокуратури та повернув ці землі громаді.
Таким чином забудовники лобіюють свої інтереси не лише у Верховній Раді, а й намагаються зламати захист державного майна і майна громад навіть у Конституційному суді.
І тут варто також нагадати, що Велика палата Конституційного суду самоусунулася від вирішення питання, яке стосується нацбезпеки та закрила провадження у резонансній справі, в якій 5 років півсотні парламентарів доводили, що Верховна Рада порушила Конституцію, скасувавши перелік об’єктів, які не можна приватизувати. Наявність такого переліку – пряма вимога Основного закону і це відповідальність парламенту.
Проте Конституційний суд тут не впорався зі своєю роботою, а парламент продовжує створювати законопроєкти зі значними ризиками для втрати державного майна та майна громад.
Спеціально для “Лівого берега”
