В’ятрович Володимир Михайлович

Життєпис

Володимир В’ятрович – балотувався до Верховної Ради IX скликання від партії “Європейська Солідарність” (№25 у списку), але спершу не потрапив до Верховної Ради. Отримав представницький мандат після того, як Ірина Луценко склала мандат за власним бажанням, а Наталія Бойко відмовилась від його набуття. Обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Раніше брав активну участь у Революції Гідності. Працював головою Українського інституту національної пам’яті й після виборів президента, коли переміг Володимир Зеленський, про те, що В’ятровича звільняють з посади повідомив проросійський політик Максим Бужанський. На цій посаді В’ятрович боровся за звільнення країни від тоталітарної символіки – декомунізації, відкриття архівів КДБ, визнання борцями за незалежність учасників ОУН-УПА, та популяризацію української історії з огляду на те, що сам є істориком. Політик перебуває в санкційному списку росії.

В’ятрович – публіцист, читає лекції, зокрема щодо польсько-українського конфлікту. У польських медіа раніше з’являлася інформація щодо заборони в’їзду В’ятровича до Польщі, але ця інформація не підтвердилася. Народний депутат сам факт поширення такої інформації розцінив як політичний тиск. Тоді польські дипломати вважали неприйнятним, що діалог з Варшавою довірили “безвідповідальній особі з нав’язливими антипольськими ідеями”. Історик наголошував, що “поляків вбивали і поляки вбивали, українців вбивали і українці вбивали”. Згодом народний депутат пояснював, чому польській владі треба навіть в умовах повномасштабної війни тримати у фокусі конфлікт перед президентськими виборами.

Звернувся в СБУ із заявою про держзраду Андрія Єрмака у контексті можливих прямих переговорів з ОРДЛО.

Хронологія подій

У 2025 році утримався при голосуванні за проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році утримався при голосуванні за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу. Закон передбачає “обнлення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року утримався при голосуванні за скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат проголосував проти законопроєкту #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України. Активно адвокатував це питання.

У 2023 році утримався при голосуванні за проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлось про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував проти містобудівної “реформи” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2020 році балотувався до Івано-Франківської облради від партії “Європейська Солідарність” і, попри перемогу першим номером у списку, відмовився від мандату, залишившись працювати у Верховній Раді. Це стандартна політична технологія, народних депутатів ставлять на чолі списку на місцевих виборах, щоб отримати більшу підтримку.

Проголосував проти постанови #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

За скаргою В’ятровича Служба Безпеки України відкрила кримінальну справу за фактом можливої державної зради представників української делегації на переговорах у Мінську – голови Офісу президента Андрія Єрмака та другого президента Леоніда Кучми.

Цього ж року Державне бюро розслідувань викликало депутата на допит у якості свідка після заяви нардепа від “Слуги народу” Максима Бужанського через проведення у 2018 році форуму присвяченого 85-й річниці пам’яті жертв Голодомору. Бужанський звинувачував В’ятровича у розтраті 500 тис. грн на проведення цього заходу. Сам В’ятрович назвав звинувачення “помстою імперії”.

У 2019 році балотувався до Верховної Ради IX скликання від партії “Європейська Солідарність” (№25 у списку), але обраний не був. З огляду на зміну влади В’ятровича звільнили з посади керівника Українського інституту національної пам’яті. Перед поїздкою Зеленського до Польщі він встиг підготувати інформацію про українсько-польські стосунки.

Згодом став народним депутатом після того, як Ірина Луценко склала мандат за власним бажанням, а Наталія Бойко відмовилась від його набуття. Обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань гуманітарної та інформаційної політики.

У інтерв’ю Bihus.Info заявив, що “Володимир Зеленський однозначно є “малоросом” як актор і культурний діяч. Ознаки цього вже є і в його політиці”. За словами політика,  ознаки “малоросійства” Зеленського проявилися вже у тому, що у Бабиному Яру не було офіційних заходів, і на таких заходах він не був присутній як президент.

В’ятрович оголосив про своє приєднання до виборчої команди Петра Порошенка. Згодом Кабмін звільнив В’ятровича з посади голови Українського інституту національної пам’яті.

Росія відкрила кримінальну справу проти українського політика “за реабілітацію нацизму”.

У 2018 році російська влада включила В’ятровича в санкційний список.

У 2017 році у польських медіа з’явилася інформація, що В’ятровичу заборонили в’їзд до Польщі, але інформація не підтвердилася офіційно. Український політик зазначив, що саме поширення такої інформації є політичним тиском.

У 2014 році призначений головою Українського інституту національної пам’яті.

У 2008 році був радником з науково-дослідницької роботи голови Служби Безпеки України. З цього року по 2010 рік був директором Галузевого державного архіву СБУ.  По 2014 рік був головою вченої ради Центру досліджень визвольного руху.

З 2002 по 2008 роки був засновником і очолював Центр досліджень визвольного руху у Львові, працював науковим співробітником Інституту українознавства ім. І. Крип’якевича НАН України, викладав в Українському католицькому університеті та був представником Українського інституту національної пам’яті у Львівській області, а у 2008 році очолив його архівний відділ.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.