Соха Роман Васильович

Життєпис

Роман Соха – став депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#75 округ, Дніпровський і Заводський райони міста Запоріжжя). Він був членом партії “Слуга Народу” і став членом однойменної фракції, а у Запоріжжі політик став керівником “Зе!офісу”.

У парламенті Соху обрали членом Комітету Верховної Ради з питань цифрової трансформації. 

Але Соха вирішив залишити фракцію партії влади і увійшов до міжфракційного об’єднання під назвою “Розумна політика” Дмитра Разумкова. Це відбулося через призначення Ростислава Шурми заступником керівника Офісу Президента, який згодом отримав підозру від НАБУ і САП.

До того, як потрапити у Верховну Раду Соха працював помічником на громадських засадах народної депутатки VIII скликання Ірини Суслової, яка у 2015 була виключена з фракції “Самопомічі” і наступного року доєдналась до фракції “Блок Петра Порошенка”.

Хронологія подій

У 2025 році не голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Не голосував за скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році знову став членом Комітету з питань цифрової трансформації.

Не голосував за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

У 2022 році увійшов до складу Комітету з питань екологічної політики та природокористування, звільнившись від обов’язків члена Комітету з питань цифрової трансформації.

Не голосував за закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-медіа, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, медіа та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Не голосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2021 році Ексспікер Верховної Ради Дмитро Разумков оприлюднив список депутатів, які увійдуть до створеного ним міжфракційного об’єднання під назвою “Розумна політика”. Соха був у цьому списку. Тоді ж оголосив про вихід фракції “Слуга народу” через призначення Ростислава Шурми заступником керівника Офісу Президента.

У 2020 році поставив свій підпис під постановою про звільнення Арсена Авакова з посту міністра внутрішніх справ, що активно підтримувався журналістами та громадським сектором, які критикували роботу МВС. 

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

Виступив проти створення консультативної ради в Тристоронній контактній групі за участі представників ОРДЛО попри позицію фракції “Слуга народу”. Відповідно до інформації “Української правда” – “нардепи натякають, що хоч консультативна рада є лише дорадчим органом без права прийняття рішень, але сам факт її створення може поставити під сумнів закріплену в законодавстві позицію, що на сході України – збройна агресія з боку рф. Зазначається, що такий підхід може поставити під сумнів продовження санкцій наших західних партнерів і жодним чином не вирішує безпекову складову конфлікту на Донбасі”. Після підписання заяви з народними депутатами-підписантами зустрівся голова Офісу президента – Андрій Єрмак.

У 2019 році голосував за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Обраний депутатом Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#75 округ, Дніпровський і Заводський райони міста Запоріжжя). Став членом партії “Слуга Народу”, членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету Верховної Ради з питань цифрової трансформації. Керівник “Зе!офісу” у Запоріжжі.

З 2014 по 2019 роки працював помічником на громадських засадах народної депутатки VIII скликання Ірини Суслової, яка у 2015 була виключена з фракції “Самопомічі” і наступного року доєдналась до фракції “Блок Петра Порошенка”.

Під час парламентських виборів до Верховної Ради VIII скликання у 2014 році був довіреною особою кандидата в народні депутати від 75-го мажоритарного округу, самовисуванця Георгія Лисенка. Найбільш імовірно Лисенко виконуваву на виборах суто технічну функцію, бо набрав менше одного відсотка голосів.

Соха раніше обіймав посаду директора регіонального роздрібного центру приватного акціонерного товариства “Сведбанк”, був директором Запорізької філії ПАТ “Укрінбанк”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.