Арсенюк Олег Олексійович

Життєпис

Олег Арсенюк – став народним депутатом IX скликання (#195 округ, частина Соснівського району міста Черкаси, а також Драбівський, Чигиринський і Чорнобаївський райони) від партії “Слуга народу” як безпартійний. На момент балотування був комерційним директором “Берег-2007”. Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Згодом став головою підкомітету з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 

У 2024 році став членом Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики. У 2025 році став головою підкомітету з питань антикорупційної політики у сферах соціальних, господарських, земельних правовідносин та містобудівної діяльності Комітету ВР України з питань антикорупційної політики.

Батько нардепа – відомий в Черкасах підприємець, Олексій Арсенюк, який неодноразово балотувався у парламент від проросійських сил – блоку “Не так!”, Партії регіонів, “Опоблоку”.  А на місцевих виборах у 2010 році пройшов до міської ради черкас від Партії регіонів і у 2015 році очолював список “Опоблоку” до міськради. Його син Олег Арсенюк, який надалі став представником “Слуги народу” також був в цьому списку як кандидат до місцевої ради. 

У парламенті під час голосування за деколонізацію картка нардепа Олега Арсенюка була в слоті, але він не голосував за це питання. Також важливо розуміти, що він як член антикорупційного комітету проголосував за ліквідацію незалежності ключових антикорупційних органів країни – САП і НАБУ.

Хронологія подій 

У 2026 році голосував у першому читанні за скандальний проєкт Цивільного кодексу (15150), який подав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Проєкт, який має обсяг 803 сторінки і з яким не встиг за три тижні після реєстрації ознайомитися навіть Мін’юст, у турборежимі винесли на розгляд парламенту. Законодавча ініціатива містила норми, які дозволяють дерибан державної та комунальної власності – лісів, узбереж, надр. Окрім того, у проєкті є ризики і для свободи слова. Після голосування Верховної Ради у низці регіонів відбулися вуличні протести. Зокрема, мітингувальників обурили пропозиції законотворців, які утискали права жінок та ЛГБТ спільноти. Петиція зі зверненням до президента Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт набрала понад 25 000 голосів у перший же день реєстрації. До проєкту мали ґрунтовні  зауваження і судді Верховного Суду. Проєкт Цивільного кодексу, який не пройшов належного обговорення, по суті знищував судову практику, яку третя гілка влади напрацьовувала з моменту прийняття чинного Цивільного кодексу – понад 20 років.

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Також депутат підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Став головою підкомітету з питань антикорупційної політики у сферах соціальних, господарських, земельних правовідносин та містобудівної діяльності Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики.

Цього ж року підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Став членом Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Став одним з ініціаторів закону #10206, що передбачав закриття всіх кримінальних справ, відкритих до 2018 року, в тому числі і справ топкорупціонерів. У результаті закон мав прискорити закриття таких справ з мільярдними збитками, як справа ПриватБанку, другий епізод справи Роттердам+, справа щодо “стіни Яценюка”, всі корупційні справи часів Януковича.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Під час засідання Комітету нардеп підтримав суперечливу поправку до законопроєкту #8011 “Про забезпечення прав учасників війни на біологічне посттравматичне батьківство/материнство”. Відповідно до неї, дружини загиблих на фронті військових не мали права використати заздалегідь зданий біоматеріал своїх чоловіків – після смерті воїна його репродуктивні клітини повинні були підлягати утилізації. Ця норма спричинила суспільне обурення. Варто наголосити, що обмеження стосувалось лише державних банків сперми, де військовослужбовців обслуговували безкоштовно, тоді як у приватних клініках із платним кріозберіганням подібних заборон не передбачалось.

Став одним з ініціаторів законопроєкту #9223, що пропонував запровадити кримінальну відповідальність за використання фейкових акаунтів у соціальних мережах з метою поширення недостовірної інформації проти основ національної безпеки України та критики влади.

Не голосував за деколонізацію географічних назв, хоча картка в слоті була, а перед тим брав участь під час голосування за бюджетне питання.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлось про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Став одним із засновників громадської організації “ВПО України”.

У 2021 році колишній генпрокурор Юрій Луценко повідомив, що Арсенюк влаштував бійку з одним з відвідувачів у розважальному закладі свого батька “Бочка” у Черкасах. Зі слів потерпілого мешканця, він вступився за адміністратора закладу, від якого Арсенюк вимагав продовження роботи ресторану після завершення заходу з нагоди річниці аварії на ЧАЕС. В результаті обидва учасники сутички були доставлені до місцевої лікарні з легкими тілесними ушкодженнями.

У 2020 році не голосував за постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

У рік місцевих виборів заснував “Благодійний фонд Олега Арсенюка”. Виконавчий директор цього фонду на виборах балотувався до міської ради у списку “Слуг народу”.

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році обраний народним депутатом IX скликання (#195 округ, частина Соснівського району міста Черкаси, а також Драбівський, Чигиринський і Чорнобаївський райони) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Арсенюк подякував виборцям, розмістивши відповідні білборди у своєму, а також у двох чужих сусідніх округах області.

Політик став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань соціальної політики та захисту прав ветеранів. Згодом став головою підкомітету з питань соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. На момент балотування був комерційним директором “Берег-2007”.

Після отримання мандату Арсенюк взяв собі десять помічників. Місцеві черкаські ЗМІ зазначали, що серед них був люстрований прокурор та скандальний черкаський підприємець.

У 2015 році балотувався до Черкаської міської ради (#33 округ) від партії “Опозиційний Блок”. Тоді батько очолював список.

У цьому ж році у розслідуванні журналістів проєкту “Наші гроші” з посиланням на черкаського архітектора йшлося, що родина Арсенюків самовільно захопила понад 30 соток землі на березі Дніпра для свого ресторану “Бочка”. Водночас ще у 2008 році черкаська Держекоінспекція встановила, що комплекс розташований у природоохоронній зоні з порушенням законодавства. Проте Вищий господарський суд України повністю виправдав підприємців.

У 2013 році під час повторних виборів до Верховної Ради був довіреною особою свого батька самовисуванця Олексія Арсенюка, який балотувався по #194 округу (м. Черкаси).

Олег Арсенюк був комерційним директором товариства “Берег-2007”, яке заснували його батьки. Цьому товариству належав відомий пляжно-розважальний комплекс “Бочка” в Черкасах.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.