День знань. Що має знати кожен студент і не тільки?

Нова українська школа – це реформа шкільної освіти, яку запровадили у 2018 році. Школа мала стати простором, де діти охоче навчаються через діяльність. Що цікаво, що тоді діти перейшли на навчання тривалістю 12 років. А це значить що через кілька років у нас не буде випускників зі шкіл, бо випустяться останні школярі, які навчалися 11 років. Навіть Нова українська школа має між собою відмінності. Окрім того, є альтернативні навчальні програми, які пройшли акредитацію. Наприклад, “Інтелект України”.

Важливо пам’ятати, що російська пропаганда роками демонізувала українську освіту, зокрема освіту початкових класів. Так, у передвиборчому ролику проросійської Наталії Вітренко у вчительки учениця питала російською мовою: “Мне нужно вийти”, а вчителька їй відповідала: “Ні, кажи державною мовою!”. Це при тому, що тривалий час в низці українських шкіл російська мова спілкування була російською та й в часи повномасштабної війни російську мову, на жаль, ще можна почути в освітніх закладах і від дітей, і від батьків.

“Революція на граніті” — це студентська акція протесту, що відбулася у жовтні 1990 року на Майдані Незалежності в Києві. Спершу незначна кількість студентів оголосила голодування. Саме вони стали ядром революції, до якої приєдналися тисячі студентів. Тоді молодь ставила вимоги: відставки уряду Віталія Масола, перевиборів Верховної Ради на багатопартійній основі, недопущення підписання нового Союзного договору та відмови від військової служби за межами України. 

Роль студентів була ключовою: саме вони стали організаторами й рушійною силою протесту, показавши, що молодь здатна впливати на політичні рішення. У результаті акції уряд Масола відправили у відставку, що стало важливим кроком на шляху до незалежності України. Але не меншим досягненнями стала відмова України підписувати новий союзний договір до ухвалення нової Конституції України. Служба українців в радянській армії була можлива лише за їхньою добровільною згодою.

Співрганізаторами акції виступила Українська студентська спілка, яку тоді очолював Олесь Доній, та Студентське братство Львова, яке очолював голова — Маркіян Іващишин. Третім співголовою акції, від студентства сходу України, був Олег Барков, керівник УСС Дніпродзержинська. Комендантом наметового містечка обрали студента IV курсу Київського державного університету імені Т.Г.Шевченка Тараса Корпала. Лідери акції були запрошені до Верховної Ради і саме Доній озвучив вимоги з трибуни парламенту. Пізніше він став народним депутатом України. 

У 1918 році на Чернігівщині біля станції Крути за 130 кілометрів на північний схід від Києва студенти призупинили більшовицький наступ на Київ. Українське військове командування не очікувало наступу більшовиків з цього напряму і тому відправило сюди виснажених студентів. 

Цей бій тривав 5 годин між 4-тисячним підрозділом російської Червоної гвардії під проводом есера Михайла Муравйова та загоном із київських курсантів і козаків “Вільного козацтва”, що загалом нараховував близько 500—600 вояків.

Бій під Крутами був успішним для оборонців української державності — наказ командування було виконано, стрімкий наступ ворога зупинено і здійснено організований відступ, руйнуючи за собою колії й мости. Російсько-більшовицькі нападники втратили боєздатність на чотири дні. Агресор мусив підтягнути нові сили, відремонтувати підірвані й поруйновані мости та залізничні колії, і лише після цього продовжувати свій наступ на Київ, не так залізничним шляхом, як на реквізованих селянських возах, запряжених кіньми, по розмоклій дорозі. 

Ця затримка ворога дала змогу українській делегації укласти Берестейський мирний договір, який врятував молоду українську державність.

27 юнаків, які потрапили після бою в полон до більшовиків і були ними страчені. На похороні в Києві біля Аскольдової Могили голова Української Центральної Ради Михайло Грушевський назвав юнаків, які загинули в нерівній боротьбі, героями, а поет Павло Тичина присвятив героїчному вчинкові вірш “Пам’яті тридцяти”.

Влітку за кілька місяців до початку Революції Гідності у 2013 році в Криму для школярів виготовили “Днєвнік кримского школьника” з Віктором Януковичем на першому розвороті. Це був по суті “совковий” продукт пропаганди, в якій медіа на той час  лише політичну рекламу “Партії регіонів”. У цьому щоденнику була передмова тогочасного міністра освіти і науки Дмитра Табачника, який пізніше отримає заочний вирок за державну зраду.

Окрім цього на сторінках щоденника були цитати “вєлікіх”. Мова про депутатів “Партії регіонів”, зокрема Юлію Льовочкіну, яка у 2019 році пройшла в парламент від нині забороненої партії ОПЗЖ і у рік повномасштабного вторгнення склала мандат “за сімейними обставинами”. Цитати депутатів, які розповідали про те, що вони зробили для Криму, ЗМІ розцінювали як піар на гречкосійстві. Насправді ж перед Революцією Гідності ворожа пропаганда так у школах і через систему освіти так формувала інформаційне поле.

У це важко повірити, але пам’ятник при житті у 2007 році встановили… колишньому регіоналу Сергію Ківалову. І це після того, як в часи Майдану йому як голові Центральної виборчої комісії народ на вулиці скандував: “Ківалов, підрахуй!”. Під час президентських виборів відбулися фальшування на користь державного зрадника Віктора Януковича, через що відбулися масові протести – Помаранчева революція. Під час повторного другого туру переміг політичний опонент Януковича – Віктор Ющенко. Після Революції Гідності пам’ятник Ківалову в Одесі у 2014 році знесли. 

Але важливо розуміти, що навіть в часи повномасштабної війни він залишається президентом національного університету Одеської юридичної академії, яка готує правників, які далі поповнюють лави адвокатів і зрештою суддів, що може негативно відбиватися як на системі правосуддя, так і на третій гілці влади загалом.

Справа в тому, що реформа юридичної освіти та реформа адвокатури не менш актуальна, аніж судова реформа. За часів Андрія Портнова Верховна Рада ухвалила закон “Про адвокатуру”, який запровадив монополію єдиної організації Національної асоціації адвокатів України. А очолює цю Асоціацію незмінно соратниця Віктора Медведчука – Лідія Ізовітова.  Громадський сектор та Єврокомісія вимагає реформувати адвокатуру, але профільний комітет Верховної Ради кілька років ігнорує ці вимоги.

Народний депутат з проросійськими поглядами Максим Бужанський подав законопроєкт, аби скасувати дію закону “Про мову” в частині, яка стосувалася переходу російськомовних шкіл на українську мову.  Він пропонував, щоб діти й далі навчалися “мовою нацменшин”(законодавча інціатива № 2362). Це було в 2020 році. 

Розгляд проєку лобіював особисто тогочасний очільник партії “Слуга народу” Олександр Корнієнко. Проти виступив народний депутат Володимир В’ятрович (“Європейська солідарність”), який закликав громадян зібратися під Верховною Радою і не розходитися доти, доки проєкт Бужанського не буде провалено або знято з розгляду. Зрештою законопроєкт зняли з розгляду.

Представник фракції “Слуга народу” Євгеній Брагар пропонував скасувати в 5 класі предмет “Історія України”.  На думку Брагара, цей предмет був “поверхневий” і він звернувся через це до Міністерства освіти. Нібито це було потрібно, бо до нього звертаються батьки. 

Якщо про проросійські погляди Максим Бужанський чи Олександра Дубінського медіа, як правило, пишуть, то Брагару, який досі залишається у фракції партії влади, уваги приділяється значно менше. 

Слід пам’ятати, що Брагар заявляв, що держава не має фінансувати український кінематограф через його збитковість.Був співавторами ініціативи, яка передбачала скасування штрафів за відмову обслуговувати українською мовою і став одним з чотирьох народних депутатів, хто проголосував проти заборони діяльності “московського патріархату”, який по суті став інструментом держави-агресора та утримався під час голосування за визнання Революції Гідності одним з ключових моментів державотворення. Підтримав проросійського блогера-пропагандиста Анатолія Шарія донатом і зазначив: “не все в слуге народа такие как вы думаете”.У переписці депутата в сесійній залі після смерті нардепа Антона Полякова, вдалося зафікусувати переписку, в якій Брагар переживав, що його можуть отруїти. 

Загалом такий політик, як Дмитро Табачник, якого заочно засудили за державну зраду, не мав би ніколи стати міністром освіти України, але голосів у Верховній Раді за часів Партії регіонів вистачило. 

А що стосується призначення Сергія Шкарлета, то парламент віддав за нього рівно 226 голосів – це критичний мінімум для того, щоб рішення  було прийняте. Справа в тому, що під час голосування був факт кнопкодавства з боку фракції нині забороненої партії ОПЗЖ. Тобто за його призначення де-факто 226 голосів не було. Згідно з Конституцією, народні депутати можуть голосувати лише особисто.

У своїй діяльності Шкарлет, у науковій роботі якого виявили плагіат, на посаді міністра відзначився тим, що спровокував протести студентів Києво-Могилянської Академії. Вони вимагали відставки Шкарлета з огляду на те, що Міносвіти не визнавало результатів виборів в Могилянці, де переміг Сергій Квіт. Протести відбулися за кілька тижнів до повномасштабного вторгненння. 

Наразі Міносвіти заявляє, що Шкарлета можуть позбавити наукових ступенів за плагіат.

За даними інтерактивної мапи, яку веде Міністерство освіти і науки України, станом на 2024 рік найбільше університетів було пошкоджено саме у Харківській області – 32 університети. 

Харків традиційно вважається найбільшим студентським центром України. У місті налічується понад 30 вищих навчальних закладів, серед яких провідні університети технічного, медичного та гуманітарного спрямування. До повномасштабного вторгнення загальна кількість студентів у Харкові перевищувала 300 тисяч.

Києво-Могилянська академія запровадила першу в Україні міждисциплінарну бакалаврську програму, орієнтовану на дітей родин біженців, що живуть у Німеччині. За цією програмою близько 5,5 тисяч українських дітей складали Національний мультипредметний тест, що дозволяє їм не втрачати зв’язок із системою освіти України. 

Крім того, університет планує розширювати цю ініціативу, відкриваючи нові програми в інших землях Німеччини. Детальніше про це розповів президент Києво-Могилянської академії Сергій Квіт у спецпроєкті “Голки” – “Мости України”.

А загалом перший український університет за кордоном – Український Вільний Університет – заснували 17 січня 1921 року у Відні. Це був приватний заклад, створений для розвитку української науки та виховання майбутньої інтелектуальної еліти серед української молоді, яка після більшовицької окупації України опинилася в еміграції. Віденський період Українського вільного університету тривав лише півроку, після чого він продовжив роботу в Празі, що стала центром українського емігрантського руху. Під час Другої світової війни діяльність закладу фактично припинилася, але вже восени 1945 року заклад відновив свою роботу в Мюнхені, куди перебралася значна частина професорів і студентів. Зараз Український вільний університет – єдиний університет поза межами України з українською, німецькою та англійською викладання, з правом присвоєння вчених ступенів магістра та доктора наук. 

Насправді прізвища Герман чи Азарова широко відомі українцям. Але є менш публічні особи, які посилюють проросійські наративи. І один з них – адвокат не України Ростислав Кравець блокував дерусифікацію українського правопису і подав до суду, аби скасувати відповідну постанову Кабміну 2019 року. Кравець виграв справу у “вовчому суді” (ОАСК), але у 2021 році Шостий апеляційний суд скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва.

Кравець поширює дезінформацію, підриває процеси мобілізації та критикував рішення Великої Палати Верховного Суду, коли вона постановила, що релігійна громада може сама визначати своє підпорядкування й змінювати патріархат. У справі, яку розглядав суд релігійна громада вирішила вийти з підпорядкування московського “патріархату”. Окрім того, Кравець захищає суддів Майдану й дискредитує доброчесних суддів, які потрапили до Верховного Суду на хвилі реформи. Telegram-канал Ростислава Кравця входить до кремлівської мережі, яка працює над підривом довіри до судової гілки влади.  

Важливо, що на українському телебаченні до відповідних змін правопису, які зрештою затвердив уряд, журналісти програми “Вікна-Новини” послуговувалися такими словами як “етер”, “поліціянт”. 

У 2007 році канал СТБ видав книжку “PRОMOVA або Де ми помиляємося?”. Літературним редактором новин тоді був Віктор Кабак, який фактично дбав за те, щоб вберегти українську мову від впливу держави-агресора.

Голова Верховної Ради Андрій Парубій у травні 2019 року підписав закон “Про мову”, де були прописані умови функціонування української мови як державної. Для того, щоб не допустити підписання закону “Про мову” чотири тогочасні народні депутати подали постанови (їх подали представники “Опозиційного блоку” Вадим Новинський, Нестор Шуфрич, Олександр Вілкул, Олександр Долженков), а до того законодавчу ініціативу намагалися заблокували поправками. Поправковий спам застосовують у Верховній Раді як один із інструментів для уповільнення чи блокування законопроєктів. У даному випадку поправки парламент розглядав 2,5 місяці.

Тоді автори цих постанов під час виступу в парламенті, скаржилися, що ухвалений закон “Про мову”, на їхню думку, порушує Конституцію у частині використання російської та інших мов та загрожує “інквізицією”. Намагалися переконати всіх, що  під час голосування за документ були факти кнопкодавства і обіцяли скасувати закон через Конституційний Суд.

Перебуваючи в президії у чистий четвер Парубій нагнав Новинського, який намагався тиснути на спікера і зірвати голосування, словами “Відійди від мене, нечисть” і  наголосив:

“В країні, на жаль, відбувається криза… Земля під вами буде горіти. Ми не дозволимо відмінити ні закон “Про мову”, ні відмінити квоти, ні відмінити декомунізацію. Український народ десятиліттями йшов до цього. Багато синів і дочок України поклали за це своє життя. Тому нам треба гуртуватися перед тими викликами, які стоять перед Україною. Треба стояти плече до плеча… Як тільки ви торкнетеся і спробуєте робити ревізію чи закону “Про мову”, чи декомунізацію, чи питання церкви, ви відчуєте весь гнів українського народу. І могутню волю українського народу”.

Парубій після цього додав, що говорить це як громадянин України, а не як спікер парламенту. У цей день в сесійній залі були присутні Віктор Ющенко та Юрій Шухевич. Цей закон був з-поміж останніх, які передали на підпис тогочасному президенту України Петру Порошенку.

Проросійські політики таки дотрималися слова і пішли до Конституційного Суду, який визнав закон “Про мову” конституційним. Тут треба додати, що той таки Конституційний Суд у 2018 році, за рік до прийняття закону “Про мову”, визнав неконституціним так званий “мовний закон Ківалова-Колесніченка”. Влада за президентства державного зрадника Віктора Януковича, вирішила дати російській мові статус регіональної і дозволити послуговуватися російською, зокрема в державних та комунальних закладах освіти.

Закон “Про мову”, який підписав Парубій, передбачав, що державна мова стала обов’язковою у науці, рекламі, в медицині та на транспорті, у діловодстві, документообігу та звітності, технічній та проєктній документації. Більше того, завдяки закону відбулося заснування посади уповноваженого із захисту державної мови, якого призначає і звільняє з посади Кабінет Міністрів.

Колишній голова Верховної Ради Андрій Парубій, якого у 2019 році переобрали в парламент, загинув 30 серпня 2025 року у Львові. Невідомий, який був вдягнутий як працівник одного з сервісів доставки їжі, вистрелив у політика на вулиці й втік. Екс спікер не мав державної охорони.

“Мова сьогодні – це щось набагато більше. Це питання безпеки і оборони. І путін бореться перш за все за серця і розум українців, а потім приходять танки. Українська мова – це зброя. Імперська росія робила все можливе, щоб вибити нам її з рук… Ми маємо знищити російську імперію, бо тільки тоді Україна буде перебувати в безпеці… Мова – це перемога. Слава Україні”! (с) Андрій Парубій.