Жмеренецький Олексій Сергійович

Життєпис

Олексій Жмеренецький – став народним депутатом IX скликання (#190 округ, міста Славута і Шепетівка, а також Полонський, Славутський і Шепетівський райони Хмельницької області) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Увійшов до фракції партії влади. Обраний головою підкомітету з питань антикорупційної політики у сфері цифрових інновацій та публічних даних Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики. Став членом Лічильної комісії Верховної Ради України. У 2022 році став головою підкомітету з питань адаптації законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції. 

Народний депутат був відсутній під час голосування за закупівлю російських реакторів у Болгарії для добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції (проєкт #11392).

Був помічником скликання народного депутата VI скликання Володимира Каплієнка (Блок Юлії Тимошенко) на платній основі та помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата України VIII скликання Віктора Кривенка (самовисуванець). 

Хронологія подій

У 2025 році був відсутній при голосуванні за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Також депутат не голосував за проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3,6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Протягом всієї каденції працював над законом “Про віртуальні активи” та законопроєктом про оподаткування криптовалютних операцій. Депутат вважав, що після виведення ринку криптовалют з тіні, державний бюджет може отримати чималий прибуток від оподаткування цих фінансових операцій, а українці стануть більше довіряти віртуальним активам.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, яка передбачена законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Не голосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Відмовився підписати звернення до Голови Верховної Ради з проханням позбавити мандатів депутатів від заборонених проросійських партій.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-медіа, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, медіа та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлось про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Став головою підкомітету з питань адаптації законодавства України до положень права Європейського Союзу (acquis ЄС), виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції Комітету Верховної Ради України з питань антикорупційної політики.

Напередодні повномасштабного вторгнення рф не підтримав включення до порядку денного сесії ВРУ питання про збільшення фінансування Збройних сил України.

У 2021 році був одним з нардепів, хто підписав заяву про засудження протестів на Банковій, коли громадяни вийшли підтримати Стерненка.

У 2020 році був одним з ініціаторів законопроєкту #4212 про заборону реклами електронних цигарок та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.

Цього ж року взяв участь у міжнародній конференції, організованій для “відбілення” репутації голови Окружного адмінсуду Києва – Павла Вовка, якого Національне антикорупційне бюро України підозрювало в намаганнях захопити державну владу, а також в масштабних злочинах проти правосуддя.

Поставив свій підпис під постановою про звільнення Арсена Авакова з посту міністра внутрішніх справ, що активно підтримувався журналістами та громадським сектором, які критикували роботу МВС. 

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році голосував за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

У цьому ж році журналісти звернули увагу на неповноту оприлюднених робочих звітів депутата. Зацікавленість розслідувачів спричинив список фізичних осіб, які робили внески на користь виборчої кампанії Жмеренецького. Серед зазначених осіб фігурували керівники та працівники Шепетівського водоканалу, представники, пов’язані з колишніми членами “Партії регіонів”, а також співробітники передвиборчого штабу кандидата.

Обраний народним депутатом IX скликання (#190 округ, міста Славута і Шепетівка, а також Полонський, Славутський і Шепетівський райони Хмельницької області) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Увійшов до фракції партії влади. Обраний членом Комітету з питань антикорупційної політики та членом Лічильної комісії Верховної Ради України. Згодом став головою підкомітету з питань антикорупційної політики у сфері цифрових інновацій та публічних даних.

Під час виборчої кампанії Жмеренецькому нібито погрожували вбивством, якщо він не відмовиться від балотування. Відповідну заяву щодо погроз він написав до Шепетівського відділу поліції. Але згодом вже в суді з’ясувалося, що чоловік, який нібито й погрожував Олексію, – глухонімий. Він з’явився на засідання з сурдоперекладачем. Свою причетність до погроз обвинувачений заперечував. Згодом Шепетівський міськрайонний суд закрив кримінальне провадження щодо обвинуваченого у зв’язку з відмовою Жмеренецького від обвинувачення.

У 2016 році був одним з ініціаторів громадської платформи “Хартія майбутнього”. Був заступником голови правління БО “Благодійний фонд “Коло”. До цього – співзасновник Коаліції громадянського суспільства “Народна Конституція”.

З 2014 по 2015 роки працював заступником директора держпідприємства “Національний проект “Чисте місто” з питань індустріальних парків. До цього був аналітиком ДП “Національні інноваційні проекти”. Був ідеологом та організатором громадського руху “Україна – це Я”.

З цього ж року був помічником-консультантом на громадських засадах народного депутата України VIII скликання Віктора Кривенка (самовисуванець). Пропрацював на цій посаді до 2019 року.

У 2012 році був помічником скликання народного депутата VI скликання Володимира Каплієнка (Блок Юлії Тимошенко) на платній основі.

У 2010 році працював над проектами ІТ забезпечення експертної діяльності в міжнародній громадській організації “Фонд якісної політики”. 

З 2006 по 2010 роки працював у молодіжній консультативній Раді при Фонді Народонаселення ООН України та Всеукраїнській Студентській Раді при Міністерстві освіти і науки України.

До створення профайлу долучилася редакція онлайн-медіа “ЖАР.INFO”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.