Задорожний Андрій Вікторович

Життєпис

Андрій Задорожний – обраний народним депутатом IX скликання від партії “Слуга народу” (№119 у списку) як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань екологічної політики та природокористування. На момент балотування був директором товариства “Юридична фірма “ПРОКСЕН”. 

У 2022 році став головою Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин. Задорожний замінив на посаді Дмитра Лубінця, який став омбудсменом.

Андрій Задорожний під час роботи у парламенті відзначився радше виконанням технічної функції без яскравих проявів політичного лідерства. Його головні сфери законотворчості в напрямах екології, надр та прав нацменшин. На посаді голови комітету з прав людини він отримав більше видимості, однак його стиль залишився непублічним. Закон “Про національні меншини” ухвалювався з його участю, але потребував суттєвих виправлень після критики Венеційської комісії, що свідчить про поспішність і неякісну підготовку.

На початку каденції Задорожний спробував влаштувати свого сина собі помічником, але через кілька тижнів, вочевидь, зрозумівши, що може бути конфлікт інтересів, переоформив його до Андрія Костіна. Водночас Задорожний собі оформив як помічницю доньку Костіна.

Також на першому році каденції увагу журналістів привернуло листування народного депутата. Під час розгляду законопроєкту про землі сільськогосподарського призначення він отримав повідомлення про “інвестпроєкт з принцесою” щодо якого він має з кимось зустрітися.

Повний тезка політика свого часу був помічником на громадських засадах колишнього регіонала, екс-міністра освіти й науки, молоді та спорту, фігуранта антикорупційних розслідувань Дмитра Табачника у Верховній Раді IV скликання.

У Задорожного був брат – народний депутат України Олександр Задорожний, який помер. Він у Верховній Раді був представником президента Леоніда Кучми і виправдовував бажання Кучми призначити на посаду голови Адміністрації президента Віктора Медведчука.

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Також депутат підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

У 2022 році не голосував закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлось про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Не голосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Став головою Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, деокупації та реінтеграції тимчасово окупованих територій України, національних меншин і міжнаціональних відносин. Задорожний замінив на посаді Дмитра Лубінця, який став омбудсменом. 

Напередодні повномасштабного вторгнення рф не підтримав включення до порядку денного сесії ВРУ питання про збільшення фінансування ЗСУ.

У 2021 році “Схеми” оприлюднили інформацію про те, що син Задорожного – Іван – працював помічником у його колишнього колеги по фракції, генпрокурора Андрія Костіна. А донька Костіна – Анастасія, значилась у списку помічників Задорожного.

У 2020 році підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Поставив свій підпис під постановою про звільнення Арсена Авакова з посту міністра внутрішніх справ, що активно підтримувався журналістами та громадським сектором, які критикували роботу МВС. 

Голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році обраний народним депутатом IX скликання від партії “Слуга народу” (№119 у списку) як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань екологічної політики та природокористування. На момент балотування був директором товариства “Юридична фірма “ПРОКСЕН”.

У цьому ж році фотокореспондент інтернет-видання “Апостроф” зафіксував, як Задорожний разом із однопартійцем під час засідання Верховної Ради прямо в сесійній залі розглядали книгу “Древний секрет источника молодости”, присвячену тибетським практикам уповільнення старіння та збереження життєвої енергії.

До 2013 року Задорожний заснував понад десяток невеликих компаній, основним видом діяльності яких була торгівля. У 2013 році проти частини з них було відкрито кримінальне провадження: слідство встановило, що група осіб створила “конвертаційний центр” та мережу пов’язаних із ним підприємств із ознаками фіктивності.

З 2002 по 2003 роки Задорожний, або ж його повний тезка був помічником на громадських засадах регіонала, ексміністра освіти й науки, молоді та спорту, фігуранта антикорупційних розслідувань Дмитра Табачника у Верховній Раді IV скликання.

З 1995 року займався адвокатською практикою, був директором юридичного товариства “Благодійний фонд “Проксен”.

Рідним братом депутат був Олександр Задорожній, який в минулому був впливовим українським політиком, народним депутатом III та IV скликань. Олександр помер у 2017 році.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.