Соколов Михайло Володимирович

Життєпис

Михайло Соколов – став народним депутатом Верховної Ради у 2023 році замість Віталія Данілова, увійшов до фракції “Батьківщина”. Був народним депутатом VI скликання від “Блоку Юлії Тимошенко” (2007-2012). Ексдепутат Миколаївської облради (2015-2019) та Дніпровської міськради (2002-2007). 

Був замовником лобістських послуг у Великій Британії для лідерки партії Юлії Тимошенко через компанію Trident Foundation, яка, витратила близько 1,3 млн доларів на лобіювання у США. Також має бізнес-активи у Польщі, зокрема у компанії Air Cyber Services, і ця діяльність була у фокусі критичних публікацій у ЗМІ. Перед візитом у США Юлії Тимошенко фірма, з якою був пов’язаний Соколов, витратила значні кошти на американських лобістів.

Важливо, що коли в Україні намагалися запровадити квотування для дубляжу фільмів українською мовою, саме Товариство сліпих, яким тоді керував Соколов, подало позов, аби заблокувати урядову ініціативу. 

Політик фігурував у низці скандалів та антикорупційних журналістських розслідувань. Видання “Дзеркало тижня” описувало  Соколова як фігуранта регіональних конфліктів впливу й згадувався у зв’язці з розробкою кар’єру на Миколаївщині (разом з екс-першим заступником глави Миколаївської області Миколою Романчиком), що шкодило репутації “Батьківщини” в регіоні. 

Також журналісти Bihus.Info та “Дзеркала тижня” пов’язують  бізнес-зв’язки Соколова з Runestone Partners LLC – фірмою, яку правоохоронці розглядали у справі про виведення коштів великого україно-іракського військового контракту “Укрспецекспорту”. У матеріалі стверджується, що Runestone отримала від “Укрспецекспорту” агентські виплати, які прокуратура вважає сумнівними, і що Air Cyber Services (партнер Соколова) співпрацювала з Runestone. “Дзеркало тижня” наводить дані розслідування Bihus.Info і згадує, що польська фірма Соколова сплачувала “гонорар” раднику керівника “Укрспецекспорту”.

Соколов для партії батьківщини на Миколаївщині цінується як організатор і перемовник. Це додає йому ваги в “регіональному блоці” фракції.  Він просуває законопроєкт, який стосується чутливої для суспільства теми – нових правил для виборів після перемоги. А це вказує на те, що йому в низці питань партія відводить роль спікера.

Михайло Соколов є заступником голови Всеукраїнської аграрної ради і регулярно виступає в медіа з аналітичними колонками та коментарями про держпідтримку, ринки та реформи агросектора. На “Українській правді” у нього вийшла низка колонок на тему проблем переробки, ринку молока, зрошення тощо. Тому Соколов є експертом-лобістом частини аграрного бізнесу: через Всеукраїнську аграрну раду він має доступ до мережі регіональних бізнес-гравців, до переговорів із держструктурами й до публічної комунікації вимог сектору.

Хронологія подій

У 2025 році підтримав ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом під тиском суспільства президент подав інший законопроєкт, який повернув незалежність НАБУ і САП.

Став першим автором законопроєкту, який пропонує внести зміни до Виборчого кодексу. Співавторами законопроєкту №13464 є представники “Слуг народу”, зокрема заступник голови фракції Андрій Мотовиловець. Голова підкомітету Верховної Ради з питань виборів, референдумів та інших форм безпосередньої демократії нардепка Аліна Загоруйко розкритикувала цей законопроєкт, зауваживши, що він не дає жодних відповідей на питання щодо організації повоєнних виборів.

Також депутат підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року проголосував проти скандального проєкту спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2023 році проголосував проти проєкту #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновленню військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Соколов став народним депутатом замість Віталія Данілова, увійшов до фракції “Батьківщина”.

У 2019 році балотувався до Верховної Ради IX скликання від ВО “Батьківщина”, як член партії. Тоді у Раду пройшло 24 кандидати від партії, тому Соколов мандата не отримав. Депутат був головою обласної організації “Батьківщини” на Миколаївщині. На момент виборів був заступником директора товариства “Укртранзит”. 

У 2018 році стало відомо, що польська компанія Air Cyber Services, співвласником якої був Соколов, виплатила мільйон гривень гонорару раднику директора “Укрспецекспорту” Олександру Чабану. Партнером Соколова у фірмі була американська Runestone Partners LLC – фігурант кримінальної справи про зрив півмільярдного іракського контракту на постачання БТРів та літаків, за який компанія отримала 750 тис. доларів без фактичного надання послуг. 

У 2016 році став членом Наглядової Ради Торгово-промислової палати України.

У цьому ж році “Українська правда” писала, що під керівництвом Соколова британська компанія “Trident Foundation” таємно оплачувала американських лобістів перед візитами Юлії Тимошенко у США. Всього за три роки британська фірма Соколова витратила на лобізм лідерки “Батьківщини” майже 1,3 млн доларів.

За даними Bihus.Info, Соколов був власником 25% польської компанії Air Cyber Services. Спершу він заперечував свою участь у бізнесі, а після запитання про наявність компанії в його декларації заявив, що володіє лише 1% і що ця частка нібито була йому “подарована”. Водночас польські реєстри підтверджують, що йому належить саме 25% компанії, а в українській декларації він зазначений як її бенефіціар.

Також відсторонений з посади першого заступника голови Миколаївської обласної ради через фігурування у корупційному скандалі. За даними слідства, депутат вимагав 90 тисяч гривень хабара від керівника підприємства за надання дозволу на видобуток вапняку в Миколаївській області.

У 2015 році став депутатом Миколаївської обласної ради VII скликання від ВО “Батьківщина”. Був призначений першим заступником голови облради.

У 2014 році балотувався до Верховної Ради VIII скликання (округ #132, місто Первомайськ, а також Арбузинський, Братський, Врадіївський, Кривоозерський і Первомайський райони, – Миколаївська область), висувався від ВО “Батьківщина” як член партії. Набрав 18,56% голосів.

У 2013 році балотувався на довиборах у Верховну Раду по 132 округу як самовисуванець. Тоді Соколова виключили з партії “Батьківщина” за рішення балотуватися без погодження з партійним керівництвом, але за рік він поновив членство.

У 2012 році балотувався до Верховної Ради VII скликання від ВО “Батьківщина” під номером 118 у списку як член партії. 

У 2011 році його викликали на допит у справі “дніпропетровських терористів”, які нібито отримували в політика кошти як консультанти.

У 2010 році витратив на подорожі літаком як народний депутат понад 192 000 гривень з бюджету при тому, що було дозволено витратити менше 30 000.

У 2008 році Соколов потрапив у поле зору журналістів у зв’язку з розслідуванням можливого рейдерського захоплення “34 каналу” в Дніпропетровську, право власності на який він оформив через кіпрську офшорну компанію.

У 2007 році обраний народним депутатом Верховної  Ради VI скликання від “Блоку Юлії Тимошенко” під номером 129 у списку як член партії. Обраний членом комітету з питань правосуддя. 

Місцеві дніпровські ЗМІ також повідомляли, що Соколов, обіймаючи посаду депутата Дніпропетровської міської ради, ймовірно був причетний до фальсифікації рішення міськради щодо передачі в оренду центральної площі міста для комерційної забудови. Тоді дніпропетровські підприємці оприлюднили відкрите звернення до Юлії Тимошенко, у якому скаржилися на рейдерські захоплення земельних ділянок та торгово-розважального центру в місті, до яких, за їхніми словами, були причетні депутати від “Блоку Юлії Тимошенко”, зокрема і Соколов.

У 2006 році вдруге обраний депутатом Дніпропетровської міської ради V скликання від “Блоку Юлії Тимошенко”.

У цьому ж році, коли Соколов очолював Асоціацію сприяння розвитку кінематографа в Україні, Кабінет Міністрів ухвалив постанову про обов’язковий дубляж фільмів українською мовою. Це викликало невдоволення серед дистриб’юторів, які заявляли про економічну невигідність такого кроку. Постанову згодом оскаржили в суді, і значну роль у цьому процесі відіграв сам Соколов: позов було подано від Товариства сліпих, яким він тоді також керував. Суд став на бік позивачів, тож український дубляж у кінотеатрах скасували. Крім того, Соколов звертався з листом до віцепрем’єра В’ячеслава Кириленка, де обґрунтовував необхідність такого рішення.

У 2002 році обраний депутатом Дніпропетровської міської ради IV скликання. 

Батько Михайла Соколова у 1982-1987 роках був головним інженером ВО “Південний машинобудівний завод”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена, на вашу думку, неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.