Кучер Микола Іванович

Життєпис

Микола Кучер – став народним депутатом IX скликання (#17 округ, місто Ладижин, а також Бершадський, Гайсинський, Теплицький і Тростянецький райони Вінницької області) як самовисуванець та член “Української народної партії”. Увійшов спершу в депутатську групу “За майбутнє”, де зібралися представники “групи Коломойського”, і тут став одним з двох депутатів, хто проголосував за “антиколомойський закон”. Після цього перейшов у групу “Довіра”.

Увійшов в Комітет Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. Згодом членом депутатської групи “Довіра”. Був неодноразово помічений за кнопкодавством.

Був нардепом Верховної Ради VIII скликання (#17 округ) як самовисуванець та член “Української народної партії”. Увійшов до фракції “Блок Петра Порошенка”. Був членом Комітету з питань аграрної політики та земельних відносин. Був депутатом Вінницької обласної ради VI скликання від “Української народної партії” за #61 округом (м. Ладижин), членом цієї партії. Тоді працював директором “Зернопродукт МХТ” – підприємства одного з найбагатших агробаронів Юрія Косюка. Тому у публікації “Суспільного” йшлося, що у парламенті народний депутат Кучер міг лобіювати інтереси великого аграрного бізнесу.

За часів Леоніда Кучми очолював Вінницьку облдержадміністрацію.

Донька депутата – Лариса Білозір – депутатка Верховної Ради IX скликання, та невістка куми Петра Порошенка, Оксани Білозір. 

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році не голосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

Подав декларацію за 2022 рік, згідно якої у його власності була земельна ділянка площею 2500 кв.м в окупованому Криму, куплена ще у 2008 році.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Проголосував за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Підписав звернення до Голови Верховної Ради Руслана Стефанчука з вимогою внести у порядок денний найближчої сесії проєкту постанови, щодо позбавлення мандатів народних депутатів та депутатів місцевих рад, які були обрані від заборонених проросійських партій, зокрема “ОПЗЖ”.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Був одним з ініціаторів законопроєкту #8150, який зоозахисники тоді називали живодерським. Активісти звинуватили авторів в лобістських інтересах та закликали доопрацювати постанову, аби вона відповідала європейському законодавству, де стандарти захисту сільськогосподарських тварин – високі.

У 2021 році державна компанія “Украгролізинг” під керівництвом Андрія Білозіра, сина колишньої народної депутатки та співачки Оксани Білозір, придбала пікап Ford Ranger Raptor за понад 2 мільйони гривень. Дружина керівника підприємства – нардепка від групи “Довіра” Лариса Білозір, донька депутата Кучера.

У 2020 році підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Був одним із трьох депутатів групи “За майбутнє”, хто проголосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. До групи “За майбутнє” входять представники “групи Коломойського”. Після голосування політик став членом депутатської групи “Довіра”.

У 2019 році обраний народним депутатом IX скликання (#17 округ, місто Ладижин, а також Бершадський, Гайсинський, Теплицький і Тростянецький райони Вінницької області) як самовисуванець та член “Української народної партії”. Був членом депутатської групи “За майбутнє”. Обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань аграрної та земельної політики. 

За даними “Опори”, депутат організував святковий концерт на честь Дня медичного працівника у місті Гайсин, на Вінниччині. Разом з донькою Ларисою Білозір організували фестиваль оперної музики “OperaFest Tulchyn” у місті Тульчин. Також за сприяння Кучера було організовано безкоштовні медичні огляди для мешканців віддалених сіл 15 та 17 виборчих округів.

У 2018 році, попри законодавчу заборону на втручання політиків в освітній процес, нардеп узяв участь у кількох шкільних заходах. Зокрема, він був присутній на відкритті Михайлівської школи в Гайсинському районі, де під час урочистостей демонструвалося звернення тодішнього президента Петра Порошенка. Окрім цього, депутат вручав подарунки учням, а для школи в селі Пологи передав електроплиту.

З 2016 по 2019 роки неодноразово був помічений за кнопкодавством.

У 2014 році був обраний народним депутатом Верховної Ради VIII скликання (#17 округ, Вінницька область) як самовисуванець та член “Української народної партії”. Увійшов до фракції “Блок Петра Порошенка”. Обраний членом Комітету Верховної Ради України з питань аграрної політики та земельних відносин.

У 2013 році був директором Департаменту виробництва продукції рослинництва і тваринництва публічного акціонерного товариства “Миронівський хлібопродукт”.

У 2012 році балотувався до Верховної Ради VII скликання за #17 округом (Вінницька область) як безпартійний самовисуванець. На той час працював директором “Зернопродукт МХТ”, де почав працювати з 2004 року.

У 2010 році був обраний депутатом Вінницької обласної ради VI скликання від “Української народної партії” за #61 округом (м. Ладижин). 

У 2005 році став членом “Української народної партії”, яка спершу була разом з “Нашою Україною”, а потім вийшла і на парламентських виборах 2006 року брала участь в блоці Юрія Костенка та Плюща.

У 2004 році був заступником генерального директора товариства “Торгово-транспортна компанія”. 

З 2002 по 2006 роки був помічником депутата IV скликання від “Блоку Юлії Тимошенко” Степана Хмари.

З 1999 по 2004 роки був директором Департаменту агропромислового комплексу, заступником голови правління, першим заступником голови правління та головою правління Державної акціонерної компанії “Хліб України”.

З 1994 по 1999 роки був спочатку заступником голови, а згодом – головою управління сільського господарства Вінницької облдержадміністрації.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.