Копанчук Олена Євгенівна

Життєпис

Олена Копанчук – обрана депутаткою Верховної Ради IX скликання (#189 округ, місто Нетішин, а також Білогірський, Ізяславський, Красилівський і Теофіпольський райони Хмельницької області) від партії “Слуга народу”, як безпартійна. Увійшла до фракції партії влади. Тоді “Главком” писав про те, що вона фігурувала у справі щодо розтрати бюджетних коштів. І на момент балотування Копанчук працювала у власному адвокатському об’єднанні “Копанчук та партнери”, а також вона стала співзасновницею низки підприємств, які пов’язані з енергетикою. 

Після обрання до Верховної Ради Копанчук обрали заступницею голови Комітету з питань бюджету. Під час голосування у сесійній залі її одразу ж впіймали на кнопкодавстві, а це – порушення Конституції. Втім, її не позбавили мандата.

Народна депутатка, яку обрали від Хмельниччини, голосувала за закупівлю російських реакторів у Болгарії для добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції (проєкт #11392).

Її син Дмитро Копанчук, який у 20 років став депутатом Рудківської міської ради Львівської області від партії “Слуга народу”, після початку повномасштабної війни виїхав за кордон та не повернувся до України. Згодом через адвокатів надіслав до міської ради Рудків заяву про складання депутатських повноважень. Він зміг виїхати під час війни, бо супроводжував батька – Володимира Копанчука. Чоловік Копанчук – теж політик. Балотувався від “Слуг народу” до Хмельницької обласної ради і став у списку наступним після скандальної очільниці МСЕК – депутатки облради Тетяни Крупи, яку затримали за звинуваченням у хабарництві. Наприкінці 2025 року чоловік Копанчук очолив товариство “Хмельницькийенергозбут”.

Хронологія подій 

У 2025 році голосувала за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Також депутатка підтримала проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3,6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

Цього ж року депутатка задекларувала чотири нових об’єктів нерухомості (3 квартири та офіс), власницею яких вона стала у 2024 році.

У цьому ж році проголосувала за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Як повідомляли медіа, компанія, пов’язана з Копанчук, на Львівщині будуватиме мінігідроелектростанцію.

У 2024 році депутатка стала однією з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Також Копанчук проголосувала за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У 2023 році підтримала проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосувала за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Не підтримала негайного відкриття електронних декларацій під час воєнного стану. 

У 2022 році Дмитро Копанчук виїхав за кордон, офіційною підставою для цього став супровід його батька, 46-річного Володимира Копанчука, який мав другу групу інвалідності. Подорож відбувалася у супроводі Володимира Федорчука – колишнього бізнес-партнера Олени Копанчук. Згодом журналісти повідомили, що син до України так і не повернувся, тоді як його батько повернувся самостійно. За даними медіа, з грудня 2022 року Дмитро Копанчук не відвідував засідання міської ради. Також попри обмеження виїзду для чоловіків призовного віку, протягом першого року повномасштабної війни він щонайменше тричі виїжджав за кордон, зокрема двічі – у статусі водія-волонтера через систему “Шлях”. Згодом через адвокатів Дмитро надіслав до міської ради Рудків заяву про складання депутатських повноважень. 

Напередодні повномасштабного вторгнення рф не підтримав включення до порядку денного сесії Верховної Ради питання про збільшення фінансування Збройних сил України.

У 2020 році Дмитро Копанчук, 20-річний син депутатки, став депутатом Рудківської міської ради Львівської області від партії “Слуга народу”. Попри те, що у своєму виборчому окрузі він не отримав жодного голосу, мандат отримав завдяки високому місцю у загальному списку партії, де був другим номером. На момент реєстрації кандидатом він обіймав посаду директора товариства “ЕК Рашівка-Псел”, підприємства з виробництва електроенергії, яке до 2019 року очолювала його мати.

Цього року Олена Копанчук голосувала за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році голосувала за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Цього ж року була помічена за кнопкодавством. Це сталось на засіданні парламенту під час голосування за основу за законопроєкт #1052 про внесення змін до Закону України “Про будівельні норми” щодо вдосконалення нормування в будівництв. Депутатка натиснула кнопку на пульті сусіда праворуч – мажоритарника “Слуги народу” з Волині Вячеслава Рубльова. У результатах голосування зазначено, що обидва нардепи проголосували “за”. В знак вибачення обіцяла віддати свою місячну зарплату до благодійних фондів. 

Обрана депутаткою Верховної Ради IX скликання (#189 округ, місто Нетішин, а також Білогірський, Ізяславський, Красилівський і Теофіпольський райони Хмельницької області) від партії “Слуга народу”, як безпартійна. Увійшла до фракції партії влади. Обрана заступницею голови Комітету з питань бюджету. 

До 2018 року працювала бухгалтеркою на різних підприємствах, в акціонерному банку, потім стала приватною адвокаткою. Заснувала та очолила власне адвокатське об’єднання “Копанчук та партнери”.

Цього ж року у кримінальному провадженні, пов’язаному із зловживаннями посадовців публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, у фокусі слідства опинилися схеми закупівлі вапна через посередницькі компанії, що призвело до переплати близько 3 млн грн. Це товариство контролювалось оточенням українського мільярдера Дмитра Фірташа. Як встановила Національна поліція, “Сумихімпром” укладав контракти з фірмами-посередниками, тоді як сировина фактично надходила напряму від виробників. Серед підприємств, які фігурували у справі, було й товариство “ГВК “Подільські кар’єри”, що до 2019 року перебувало у власності та під керівництвом Копанчук. Дане розслідування стало приводом для звернення низки громадських організацій Хмельниччини до спікера Верховної Ради Дмитра Разумкова з проханням перевірити, чи гідна “слуга народу” Копанчук депутатського мандату від президентської партії.

До створення профайлу долучилася редакція онлайн-медіа “ЖАР.INFO”.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.