Качний Олександр Сталіноленович

Життєпис

Олександр Качний – народний депутат України IX скликання, обраний у 2019 році від нині забороненої партії  “Опозиційна платформа – За життя” (#36 у списку), а після її заборони увійшов у новостворену депутатську групу “Платформа за життя та мир”. У Верховній Раді увійшов до Комітету з питань бюджету. Фігурує у антикорупційних розслідуваннях.

Хронологія подій

У 2025 році підтримав скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону.

Підтримав за так званий “закон Ігоря Мазепи” (проєкт #12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту потрапляння у приватні руки пройшло 10 років. 

Підтримав законопроєкт, який обмежив повноваження Національного антикорупційного бюро та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури і посилив повноваження Генерального прокурора (#12414). На думку низки громадських організацій, зокрема Transparency International Ukraine він становить пряму загрозу незалежності НАБУ – одного з ключових антикорупційних органів, створеного за підтримки міжнародних партнерів як інституцію, захищену від політичного впливу. В Єврокомісії вважають ухвалення цього закону серйозним кроком назад.

У 2024 році не підтримав закон про заборону діяльності релігійних організацій, керівний центр яких розташований у Росії, зокрема РПЦ (#8371). Перед тим разом з проросійськими депутатами намагався зупинити його розгляд вимагаючи у голови Верховної Ради звернутися до Венеціанської комісії про необхідність висновку на цей законопроєкт.

У тому ж році підтримав законопроєкт щодо спрощення процедури зміни цільового призначення землі з сільськогосподарської на промислову (#9627), який за оцінками експертів містить значні корупційні ризики і дає можливість за відсутності містобудівної документації протягом воєнного стану та п’яти років після його скасування змінювати цільове призначення земельних ділянок, передусім сільгосппризначення, за межами населених пунктів для будівництва промислових об’єктів. 

Підтримав законопроєкт, який посилює кримінальну відповідальність щодо несанкціонованого розповсюдження конфіденційної інформації з публічних реєстрів (#10242). Такі зміни можуть суттєво обмежити роботу журналістів-викривачів, що ведуть антикорупційні розслідування.

У 2023 році не голосував за законопроєкт “Про легалізацію медичного канабісу” (#7457), який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу.

У тому ж році не голосував за законопроєкт про деколонізацію (#7253), який забороняє пропаганду імперської політики Росії та деколонізує місцеві назви. 

У 2022 році в ефірі каналу “Наш”, коментуючи загрозу повномасштабного вторгнення РФ, заявив, що Захід намагається втягнути Росію у війну з Україною для того, щоб налаштувати всі європейські країни проти Росії.

Того ж року увійшов до Комітету з питань бюджету, склавши обов’язки члена Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.

Окрім того, як з’ясували журналісти Bihus.Info, 87-річна теща Качного подарувала своїй дочці, дружині Качного, 6.5 мільйонів гривень. Юристи Bihus.Info звернулись до НАЗК із заявою про невідповідність рівня життя депутата наявним у нього та родини статкам.

Голосував за містобудівну “реформу” (#5655), авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Підтримав законопроєкт про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва (#5369), так званого “вовчого суду”.

У 2021 році на одному з ток-шоу відмовився визнавати агресію РФ і залишив студію. Зазначив, що на Донбасі “одні українці стоять проти інших”, фактично це означало, що, на його думку, в Україні громадянська війна.

У тому ж році журналісти виявили у Олександра Качного переписку з колишнім губернатором Луганської області часів Януковича Володимиром Пристюком, який організовував проросійські мітинги у Луганську у 2014 році.

У 2020 році був одним із ініціаторів подання до Конституційного Суду щодо відповідності Конституції низки положень антикорупційного законодавства, внаслідок чого відповідальність за недостовірне декларування була скасована. Також він був з-поміж тих, хто звертався до Конституційного Суду, щоб оскаржити створення Вищого антикорупційного суду.

У тому ж році обраний головою підкомітету з питань розвитку гуманітарної сфери в умовах децентралізації Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики

У 2019 році обраний народним депутатом України від партії “Опозиційна платформа – За життя”  (#36 у списку), увійшов до однойменної фракції. У Верховній Раді увійшов до Комітету з питань гуманітарної та інформаційної політики.     

У 2018 році разом з київською обласною організацією Опозиційного блоку перейшов до партії “Опозиційна платформа – За Життя”.      

У 2015 році обраний депутатом Київської обласної ради від Опозиційного блоку як член партії (#1 у списку). Був головою фракції та Київської обласної організації Опозиційного блоку. 

У 2014 році після Євромайдану подав у відставку з посади голови обласної ради.

У тому ж році балотувався до Верховної Ради VIII скликання від Опозиційного блоку (#28 у списку) але не пройшов до парламенту. 

У 2013 році Київська облрада під керівництвом Качного незаконно надала ТОВ “Томилівська дача” у користування на 25 років мисливські угіддя площею 4874 га на території Білоцерківського району. Суд скасував це рішення.

У 2012 році Київська облрада з дозволу голови Качного віддала 30 тис. га лісу біля Сухолуччя в користування товариства мисливців та рибалок “Кедр”, засновниками якого були Юрій Бойко, Володимир Демішкан і Сергій Тулуб. На території цього лісгоспу знаходився “мисливський будинок” Януковича.

У 2010 році обраний депутатом Київської обласної ради за списком Партії регіонів як заступник голови партійного осередку Київщини, обраний головою Київської обласної ради. На момент балотування був головою Київської обласної ради. Перед виборами, навесні 2010 року, у Київській облраді “Партія регіонів” зуміла створити більшість, до якої долучилися і “Батьківщина”, і “Наша Україна”. Опозиційні депутати заявляли про те, що під час таємного голосування за кандидатуру голови облради були фальсифікації.

У 2007 році балотувався до Верховної Ради VI скликання від Соціалістичної партії України (#139 у списку). 

У 2006 році обраний до Київської обласної ради за списком Соціалістичної партії України, обраний першим заступником голови Київської обласної ради. Був першим заступником голови Київської обласної організації СПУ.

У 2005 році призначений головою Державного департаменту рибного господарства Міністерства агропромислової політики України. 

Якщо у профілі, на Вашу думку,  відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.