Березін Максим Юрійович

Життєпис

Максим Березін – став народним депутатом IX скликання (#151 округ, місто Гадяч, а також Гадяцький, Гребінківський, Лохвицький, Пирятинський, Чорнухинський райони, частина Лубенського району Полтавської області) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Політик увійшов до однойменної фракції. Обраний головою підкомітету по соціальним питанням у сферах національної безпеки і оборони Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки. Народний депутат увійшов до “групи Коломойського”, за інформацією “Української правди”. Фігурант антикорупційних розслідувань.

До того як стати політиком Березін був директором комунального підприємства “Муніципальна варта” Кременчуцької міської ради. 

До того, як стати народним депутатом, Березін брав участь у бойових діях Антитерористичної операції на сході України у складі Збройних сил України. Був слідчим Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Хронологія подій

У 2026 році голосував у першому читанні за скандальний проєкт Цивільного кодексу (15150), який подав голова Верховної Ради Руслан Стефанчук. Проєкт, який має обсяг 803 сторінки і з яким не встиг за три тижні після реєстрації ознайомитися навіть Мін’юст, у турборежимі винесли на розгляд парламенту. Законодавча ініціатива містила норми, які дозволяють дерибан державної та комунальної власності – лісів, узбереж, надр. Окрім того, у проєкті є ризики і для свободи слова. Після голосування Верховної Ради у низці регіонів відбулися вуличні протести. Зокрема, мітингувальників обурили пропозиції законотворців, які утискали права жінок та ЛГБТ спільноти. Петиція зі зверненням до президента Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт набрала понад 25 000 голосів у перший же день реєстрації. До проєкту мали ґрунтовні  зауваження і судді Верховного Суду. Проєкт Цивільного кодексу, який не пройшов належного обговорення, по суті знищував судову практику, яку третя гілка влади напрацьовувала з моменту прийняття чинного Цивільного кодексу – понад 20 років.

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році не голосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

Став одним з ініціаторів постанови про відкликання Мар’яни Безуглої з посади заступниці оборонного комітету Верховної Ради за низку її звинувачень на адресу головнокомандувача Збройних сил України Валерія Залужного.

У 2023 році підтримав проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Цього ж року голосував за законопроєкт #9296-д про посилення фінансового моніторингу PEP, тобто політично значущих осіб. Ключовою зміною, передбаченою законопроєктом, було запровадження для топпосадовців довічного статусу РЕР замість чинного обмеження в три роки після звільнення з посади. Крім того, документ посилював відповідальність суб’єктів первинного фінансового моніторингу (зокрема банків) за безпідставну відмову у наданні фінансових послуг.

Утримався при голосуванні за негайне відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

У 2022 році підтримав закон #2693-д “Про медіа”, який передбачав послаблення обмежень щодо російського контенту та виконавців, запровадження регуляції онлайн-ЗМІ, діяльність блогерів та різних вебплатформ. Також документ передбачав розширення повноважень регулятора – Нацради з питань телебачення та радіомовлення. Ухвалення цього  було однією з умов для початку переговорів про вступ України до ЄС. При цьому журналістські, медійні та громадські організації, ЗМІ та дописувачі у соціальних мережах звернулися до влади з приводу даного законопроєкту. У зверненні йшлося про те, що закон порушував право на свободу вираження поглядів, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2021 році Національне агентство з питань запобігання корупції склало 23 адміністративні протоколи щодо порушень у сфері політичної доброчесності. Серед фігурантів був Березін, стосовно якого було складено протокол за ознаками порушення вимог щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів. 

У 2020 році не голосував за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

У 2019 році увійшов до так званої “групи Коломойського”, за інформацією “Української правди”. Зокрема, цю інформацію підтверджує той факт, що у цьому році нардеп не голосував за арешт свого колеги по парламенту з підконтрольної Коломойському групи “За майбутнє” – Ярослава Дубневича, якого звинувачували у привласненні 93 млн гривень “Укрзалізниці”.

На початку каденції намагався влаштувати собі у помічники рідного брата із зарплатою у 48 тисяч гривень. Але оскільки законодавство визначало працевлаштування родича як порушення, нардеп оформив його помічником на громадських засадах.

Не голосував за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Обраний народним депутатом IX скликання (#151 округ, місто Гадяч, а також Гадяцький, Гребінківський, Лохвицький, Пирятинський, Чорнухинський райони, частина Лубенського району Полтавської області) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний головою підкомітету по соціальним питанням у сферах національної безпеки і оборони Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки, оборони та розвідки.

У 2017 році став фігурантом антикорупційного розслідування за несвоєчасну подачу електронної декларації за 2016 рік та низку порушень у вже поданому документі. Зокрема, він не вказав, де проживає його родина.

У 2016 році балотувався до Верховної Ради VIII скликання на довиборах за #151 округом (Полтавська область), від “Європейської партії України” як її член.

Став директором комунального підприємства “Муніципальна варта” Кременчуцької міської ради, заступником голови та співзасновником громадської організації “Природо-екологічний контроль”, заступником голови з міжнародних відносин громадської організації “Всеукраїнська спілка учасників АТО, бойових дій та миротворчих місій”. 

З 2014 по 2015 роки брав участь у бойових діях Антитерористичної операції на сході України у складі Збройних сил України. 

З 2010 по 2012 роки працював у Кременчуцькому міському відділенні Міжнародного товариства прав людини. 

З 2005 по 2010 роки був слідчим Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.