Журналістика та активізм або Чи треба друга точка зору, коли говоримо про ФСБ в рясах?
Чи можуть журналісти збирати кошти на допомогу армії?
Де завершується журналістика і починається активізм?
Цього тижня в Бонні зібралося кілька тисяч журналістів та представників громадського сектору на Global Media Forum 2024. Я була спікером на одній з панельних дискусій і є ті речі, які я вважаю важливо обговорити не лише на форумі, а й ширшим колом.
Чи може журналіст бути активістом?
Оскільки на форум вони запросили не лише працівників ЗМІ, а й представників громадського сектору. Зважте, не медиків, не економістів чи представників інших секторів. Були присутні саме журналісти та активісти і з-поміж учасників також були і ті, хто поєднує журналістику з активістом.
Дискусійну панель “Чому журналістика не може бути активізмом” ініціювала Фундація Конрада Аденауера (Konrad Adenauer Foundation).
І от тут постало під час обговорення дуже важливе питання. Чи може журналіст зайняти чиюсь сторону чи просто має бути дзеркалом і відображати реальність, подаючи різні точки зору. Ті журналісти, які живуть в країнах, де є авторитаризм і диктатура, на старті обговорення наголосили, що журналісти там стають на захист свободи слова – і це вже громадянська позиція. І є ті історичні моменти, коли саме журналісти виконують дуже важливу роль для свого народу. Тут варто згадати Чорновола.
На мою думку, там, де мова про демократичні цінності, про екзистенційну боротьбу народу, відсутність позиції – це точно не про журналістику.
В Україні, на яку напала росія, йде екзистенційна війна. І якщо, наприклад, говорити про заборону діяльності фсб в рясах (так званих московських попів), то тут ніхто з притомних журналістів не буде бігати за фсбшниками, аби вони дали свою позицію щодо цього питання. Звісно, є й такі медіа та “журналісти”, які свідомо тягнуть на свої аудиторії спікерів, які несуть прокремлівські наративи.
На форумі я презентувала дослідження громадської ініціативи “Голка”, яке виявило кремлівську мережу Telegram-каналів, до якої увійшли зокрема канал адвоката не України Ростислава Кравця, Максима Бужанського, Олександра Дубінського, Андрія Портнова та низки анонімних Telegram-каналів.
І ця робота – це прекрасний симбіоз громадського сектору і дата-журналістів з TEXTY.org.ua, які працювали з даними.
Після цього дослідження народні депутати зареєстрували законопроєкт, головна мета якого регулювати роботу соцмереж. А це говорить, що політична система належним чином відреагувала і на журналістську роботу, і на діяльність громадського сектору.
І тут не йдеться про цензуру, як це могла сприйняти частина колег, що брали участь у обговоренні. Мова про те, що ці нові медіа не несуть відповідальності за фейки, які зокрема неодноразово виявляли наші колеги з “Детектор медіа”. Соцмережі – це величезний ринок чорної реклами, а держава з цього всього має отримувати податки. Це цілком справедливо, бо ми маємо тут можливість мати додаткове джерело доходів під час війни, коли просимо ресурси у партнерів.
Під час останньої дискусійної панелі про Україну, де, на жаль, не було жодного спікера з України, прозвучала теза, що медіа в Україні, які зараз беруть участь в тому, щоб збирати кошти на допомогу фронту, може бути важко повернутися до тих “довоєнних стандартів” журналістики.
Тут нам всім треба повторювати одну дуже просту річ: у демократичних країнах журналісти підтримують демократичні цінності. Свобода віросповідання – це одне, а заборона діяльності спецслужб в росії під прикриттям ряс під час повномасштабної війни – це інше. І це ніяка не друга сторона, в якої варто брати коментарі і давати вихід на наші аудиторії.
Так само підтримка армії в країні, де йде екзистенційна війна, розпочата не нами, не має виникати і думки про те, чому журналісти не просто донатять як громадяни, а завдяки довірі до свого імені допомагають фронту. Більше того, є журналісти, які взяли в руки зброю і пішли боронити країну і народ. Чи вони перестали бути журналістами, коли взяли в руки зброю?
Національна безпека – це така ж цінність, як і свобода слова. Вона потребує захисту. Бути по іншу сторону – одначає опинитися по іншу сторону демократії.
Окрему увагу на медіафорумі присвятили залученню громадян. Насправді громадянська журналістика почала дуже жваво розвиватися завдяки соцмрежам та блогосфері. Але роль традиційних ЗМІ досі доволі значна, бо вони мають довіру великої аудиторії, зокрема політиків, які можуть вирішити важливе для суспільства питання. Тому для активістів важливо, щоб про суспільно важливі теми та їхню боротьбу писали і в таких ЗМІ.
Саме тому громадська ініціатива “Голка” допомагає активним громадянам у написанні текстів і залучає до коментарів нардепів, урядовців та представників місцевого самоврядування. Це дає можливість активістам ставати більш видимими і далі самостійно впливати на зміни у своїй громаді чи на рівні країни. Так вони беруть активну участь у житті країни і контролюють дії влади.
Так, у Києві 17-річні Марія Косовцова та Михайло Соболєв стали на захист Літературного скверу, який намагаються забудувати. Окрім того, Косовцова захищає територію поблизу Пирогово та Музею видатних діячів. Випусник школи Михайло і студентка Марія вже мають свій авторський кабінет на “Лівому березі”.
Після таких адвокаційних публікацій ми знімаємо відеосюжети і розміщуємо їх на своєму Youtube-каналі та у наших медіапартнерів – “Еспресо”, “Погляд” та інших ЗМІ, які мають більші аудиторії і можливості, ніж одна громадська організація.
І якщо активісти хочуть долучитися до проєкту – їм для цього треба лише заповнити Google-форму. European Endoument for Democracy підтримує цей проєкт та організував на Global Media Forum обговорення щодо того, як важливо з боку ЗМІ залучати громадян до активної участі у політичному житті громади та країни.
Після перемоги у війні у нас постане питання, за кого голосувати, як контролювати тих, кого ми обираємо і для якісної зміни суспільства нам треба посилено розвивати громадянську журналістику.
І завжди треба пам’ятати, що є професійні функції, які ми виконуємо на тій чи іншій посаді чи роботі. Але всіх нас об’єднує не функція, а роль. Всі ми – громадяни. І маємо бути свідомими та мати активну життєву позицію.
Саме тому на Global Media Forum 2024 були журналісти, активісти і ті, хто поєднує журналістику з активізмом.
Спеціально для “Детектор медіа“
