Повоєнні вибори: як Telegram-канали можуть підірвати рівність кандидатів?
На повоєнних виборах розвинуті Telegram-канали чиновників можуть дати суттєву перевагу кандидатам. Попри те, що військовим заборонили використовувати засновану росіянином соцмережу, низка перших осіб держави продовжують вести в ній свої канали. Так, наприклад, робить президент Володимир Зеленський, новопризначений міністр оборони Михайло Федоров та генпрокурор Руслан Кравченко. Те ж саме роблять і керівники військово-цивільних адміністрацій.
“Голка” дослідила канали комунікацій військово-цивільних адміністрацій і виявила, що username кожного другого Telegram-каналу має прізвище голови адміністрації. Більше того, канали голів ВЦА можуть “мігрувати” з чиновниками далі з посади на посаду і це при тому, що розвивати їх могли у робочий час прес-служби, яким платять зарплату з бюджетних коштів.
По суті чиновники стають власниками медіа з великою аудиторією і така перевага може вплинути на рівність кандидатів під час повоєнного виборчого процесу. Якщо держава такі питання не врегулює – посадовці матимуть значно більше шансів потрапити у політику. Тим більше, що і голови ВЦА, і мери і так мають доступ до ресурсів. Відтак масштабного оновлення політичної системи годі чекати.
Наразі у Верховній Раді працює робоча група, яка напрацьовує зміни до законодавства, зокрема в частині соцмереж.
Після повномасштабного вторгнення Telegram-канали низки політиків та чиновників почали стрімко розвиватися і мають часто більші охоплення, ніж деякі медіа, які раніше розміщували на виборах політичну рекламу кандидатів і партій. Відповідно власники великих каналів уже матимуть суттєву перевагу на старті кампанії у повоєнних виборах.
Так, до прикладу Telegram-канал Олексія Гончаренка (“Європейська солідарність”) має понад 230 000 підписників, а канал “Залізний нардеп” Ярослава Железняка (“Голос”) – майже 100 000. Окрім Telegram-каналів політиків, є ще й Telegram-канали високопосадовців. Використання заснованої росіянином соцмережі стало частиною культури комунікацій в офіційних установах.
Такі канали можуть наповнюватися в робочий час працівниками прес-служб. Версія про те, що це роблять у позаробочий час відкладеними постами не спрацьовує. Бо дуже часто на Telegram-каналах публікується інформація оперативно після події. Це одна з особливостей Telegram-спільноти давати інформацію про події і позиції максимально оперативно.
Знімки екрану з Telegram-каналу Генпрокурора Кравченка, де повідомлення у робочий час розміщувалися від його імені як голови Державної податкової служби і як Генпрокурор
Якщо ж чиновник втрачає посаду і його нікуди не призначають, то його особистий канал може “засинати”. Так сталося із каналом, який вів колишній очільник Рівненської обласної військової адміністрації, який потім очолив Фонд держмайна, а згодом і Мінагро – Віталій Коваль. Після ліквідації міністерства канал Коваля з 62 000 підписників по суті не ведеться. До речі, канал Андрія Єрмака після обшуків антикорупційних органів теж “заснув”.
Наразі кожен другий голова військової адміністрації персоналізував назву Telegram-каналу. При цьому прес-службам ВЦА закон не забороняє працювати в робочий час над розвитком особистих каналів посадовців.
Втім, не варто радіти, що 50% каналів по суті інституціоналізовані. Якщо офіційно канал не закріплений за військовою адмінстрацією, то після звільнення голови або на виборах його просто можуть забрати, переназвати і використовувати.
Уже були випадки, коли офіційні установи втрачали сторінки інституцій в соцмережах, які розвивали за бюджетні кошти. Про це розповідає головний експерт з медіаправа Центру демократії та верховенства права Ігор Розкладай:
Знімок екрану посту на сторінці Урядового контактного центру в Facebook про те, що права вдалося відновити
Заборонити держустановам чи меріям розвивати сторінку їхнього очільника – видається малоймовірним. Мало хто зізнається у тому, що робиться це бюджетним коштом.
Олександр Маркушин, якого в 2020 році обрали мером Ірпеня і якого торік, на його думку, зняли з посади за домовленістю забудовника Володимира Карплюка з політичними партіями, погоджується, що під час виборів ті кандидати, які мали доступ до адмінресурсу, вже будуть мати суттєву перевагу:
Маркушин каже, що варто було б зробити так, щоб персональні канали у соцмережах, які адмініструються за бюджетні кошти, не “мігрували” разом з тим, чиє ім’я вони мають:
Фактично, відчуження такої сторінки може бути формою корупційного привласнення державного чи комунального майна громади.
Директорка Центру розвитку інновацій Катерина Іванченко наголошує, що персональні цифрові канали посадовців де-факто зараз виконують публічну функцію:
Для того, щоб розуміти масштаби залучення аудиторії і впливу можна просто порівняти кількість виборців, які віддали голоси за мерів міст обласних центрів та кількість їхніх підписників. Якщо дивитися на Telegram-канали мера Києва Віталія Кличка, мера Львова Андрія Садового чи мера Дніпра Бориса Філатова і порівняти кількість підписників із кількістю виборців, які віддали за них голоси у 2020 році, то кількість підписників буде меншою десь на 50%.
А канали деяких голів військових обласних адміністрацій мають значно більше підписників, ніж мерів міст обласних центрів. Так сторінка голови військово-цивільної адміністрації Львівщини Максима Козицького має вдвічі більше підписників, ніж сторінка мера Львова.
З-поміж мерів трапляються і винятки. До прикладу, мер Ужгорода не веде свій канал. У міста є канал місцевої ради. Також персоналізовані канали відсутні там, де обраних громадою голів уже нема. Наприклад, у Житомирі, Запоріжжі, Чернігові.
Схожа історія відбувається і зі сторінками Facebook. Коли і сторінки інституцій, і особисті сторінки посадовців розвивають прес-служби. Сторінки зі значною аудиторією мають вищий рівень довіри у алгоритмів Meta чи Google. Будь-які пости, зокрема і агітаційні, на такій сторінці отримують в рази вище органічне охоплення, ніж повідомлення нового кандидата, що створює профіль з нуля або має меншу аудиторію.
Для того, щоб хоча б зрівняти можливості, кандидатам на повоєнних виборах треба буде шукати чималі кошти для оплати політичної реклами.
Член національної ради з питань телебачення та радіомовлення Олександр Бурмагін зазначає, що якщо Telegram-канал умовно має близько 10 000 підписників – його можна вважати медіа:
Очільниця Українського альянсу цифрового суверенітету Тетяна Хабібрахманова акцентує увагу на тому, що головна небезпека Telegram – у відсутності прозорості та реального наскрізного шифрування за замовчуванням:
Голова комітету з питань свободи слова Ярослав Юрчишин з тим, що Telegram варто заборонити на законодавчому рівні, – погоджується:
З огляду на те, що ключові посадовці та політики розвивають свої канали комунікації саме у Telegram – найближчим часом її заборонити буде досить важко.
Тим часом слід провести цифрову інвентаризацію всіх сторінок у соцмережах і запровадити обов’язкову реєстрацію офіційних сторінок посадовців як активів державної установи. Будь-яка сторінка, що верифікована як офіційна, не може змінювати власника чи назву після того, як чиновник йде з посади.
Додатково на час виборів можна зобов’язати відповідні органи проводити перевірку історії створення великих каналів кандидатів. Якщо канал був створений на базі державного чи комунального ресурсу – він має бути заборонений для використання з ціллю агітації на період виборів.
Спеціально для “Главкому“
