Нацбезпека і новорічний розпродаж держвласності. Що задумав Стефанчук?
9 січня парламент розглядає законопроєкт, який лобіює спікер Руслан Стефанчук (6013).
Ця законодавча ініціатива може завдати непоправних ударів по національній безпеці, про що раніше писала громадська ініціатива “Голка”.
Стефанчук шукає голоси особисто. І щоб їх знайти, народних депутатів переконують, що критичні зауваження, які висловлювали раніше громадськість, судді, науковці, фермери та представники місцевих громад – уже виправили.
Профільний комітет з питань економічного розвитку, який очолює Дмитро Наталуха (“Слуга народу”), дійсно розглядав проєкт на початку цього тижня.
До другого читання народні депутати встигли “розглянути” 1117 правок до проєкту закону, з яких враховано було лише 108 пропозицій, а 1096 – відхилено.
Фрагмент з висновку Комітету ВРУ з питань економічного розвитку
В результаті порівняльна таблиця законопроєкту до другого читання, яка містить усі внесені та не відкликані пропозиції, збільшилася об’ємом до 700 сторінок. Аналізувати документ довелося, як це часто буває тепер у Верховній Раді, в екстреному режимі. Навряд чи це зробили всі народні депутати, щоб розуміти ризики законопроєкту і голосувати усвідомлено.
8 січня, напередодні голосування, правки “розглянули”. Це відбулося порожньому залі. Ось як виглядала ця профанація.
Фото народного депутата Романа Бабія з Facebook
Народний депутат Роман Бабій презентував свої 40 правок майже у порожній залі, де сиділо кілька десятків депутатів.
– говорить Бабій і нагадує, що про ризики цього проєкту він писав наприкінці минулого року.
Про те, що проєкт 6013 знищить галузь господарського права на шляху до реформ писало “Дзеркало тижня”.
Законопроєкт пропонує скасувати Господарський кодекс, який дійсно потрібно змінювати, але це зруйнує чинну систему організації бізнесу та поховає напрацьовану роками судову практику застосування господарського законодавства.
Народний депутат і член комітету з питань правової політики Сергій Власенко (“Батьківщина”), наголошує:
Громадська ініціатива “Голка” вже писала, що законопроєкт може фактично провести найбільш масштабний за період незалежності України перерозподіл державної власності у позаприватизаційний спосіб, зобов’язавши бізнес до примусового перетворення компаній в акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.
Проте ризики все ще залишилися. Крім громадськості, суддів, науковців, фермерів та представників місцевих громад, негативно щодо проєкту закону висловилося сьогодні (!) й Головне юридичне управління Верховної Ради України. Тут зазначили, що провели повторно юридичну експертизу “у вкрай стислі строки” і попередні висновки управління актуальні й натепер. Про критичну позицію Головного юридичного управління “Голка” писала раніше.
Фрагмент з зауважень Головного юридичного управління ВРУ щодо законопроєкту
Протягом шести місяців після прийняття законопроєкту держава повинна буде ліквідувати або реорганізувати всі підприємства, де вона є власницею. Тобто фактично провести процедуру корпоратизації.
Фрагмент частини 1 статті 14 законопроєкту 6013
Які можуть бути наслідки, стає очевидно з того, що відбувається зараз з державним підприємством “Ліси України” та майном акціонерного товариства “Укрпошта”.
У випадку, якщо на день прийняття рішення про перетворення за державним підприємством закріплено якесь майно, уповноважений суб’єкт управління об’єктами державної власності або уповноважений орган місцевого самоврядування на основі результатів інвентаризації майна підприємства буде змушене прийняти рішення про внесення майна, закріпленого на праві господарського відання до статутного капіталу юридичної особи – правонаступника такого підприємства, крім майна, що не підлягає приватизації. Тобто держава на рівні закону ліквідує державні підприємства і передає у приватні руки абсолютно все майно, що передається в статутний фонд.
Фрагмент частини 8 статті 14 законопроєкту 6013
Якщо ж таке майно буде передано до статутного капіталу сформованого внаслідок перетворення то відповідно до статті 11 Закону України “Про управління об’єктами державної власності”, майно, що внесене до статутного капіталу такого господарського товариства, є його власністю.
Такі зміни під час війни є недопустимими та фактично матимуть форму тіньової приватизації, на що вказали у своїх зауваженням Міністерство фінансів, Фонд державного майна, Міністерство освіти та науки, Головне Юридичне управління Парламенту, про що писали раніше.
Водночас міжнародний досвід свідчить про важливість державних підприємств у багатьох розвинених країнах.
У країнах ЄС державні підприємства працюють у таких ключових секторах, як енергетика, транспорт і комунальні послуги. Наприклад, у Франції підприємства, що перебувають у державній власності, продовжують залишатися конкурентоздатними та ефективними. Аналогічна ситуація спостерігається у Польщі, де держава зберігає контроль над стратегічними галузями. Така практика демонструє, що державні підприємства можуть бути важливими учасниками ринку, якщо їхня діяльність регулюється чіткими нормами.
Крім того, Європейська комісія наполягає на необхідності вдосконалення управління державними підприємствами, а не на їхньому знищенні, зокрема, коли розглядає ситуацію з держпідприємствами Болгарії:
Зведені звіти також оцінюють відповідність державних підприємств встановленим стандартам корпоративного управління та розкриття інформації.
Таким чином створюються у держпідприємстві стандарти корпоративного управління, але держпідприємства не знищують.
Досвід Фінляндії, яка організовує комерційну діяльність через спеціальні акціонерні товариства, демонструє важливість прозорого регулювання, що зберігає економічну стабільність. У Німеччині державні підприємства відіграють важливу роль у сферах інфраструктури, транспорту та соціальних послуг.
Скасування Господарського кодексу без належної підготовки лише поглибить існуючі проблеми, створюючи нові загрози для правової та економічної стабільності України. Як показує практика інших країн, погано продумані реформи лише ускладнюють ситуацію, тоді як стратегічний підхід дозволяє досягти значного успіху.
На додаток, законопроєкт 6013 торкається не лише державних підприємств, алей усіх державних установ та організацій, комунальних підприємств та організацій. Стаючи товариствами, ці організації ставатимуть власниками закріпленого за ними майна, а їхнє управління повинно бути здійснюватися через наглядові ради, а не безпосередньо органами державної влади та місцевого самоврядування.
Олег Подцерковний, завідувач кафедри господарського права і процесу Національного університету “Одеська юридична академія”, д.ю.н., професор, так коментує ці зміни:
Також це означатиме комерціалізацію комунального сектору. Адже товариства почнуть підпорядковуватимуться ринковим правилам, що негативно відобразиться в першу чергу на простих людях.
Голова комітету господарського права та процесу Ради адвокатів Одеської області зазначає у своєму матеріалі на “Дзеркалі тижня”, що пропозиція щодо приватизації комунальних підприємств громад є дуже спірною:
Можливі ризики для громад прораховані авторами законопроєкту не повною мірою, сама по собі ідея приватизації може бути й непоганою, однак у випадку із такою чутливою галуззю мають бути закладені чіткі механізми захисту інтересів громади і зобов’язання для інвестора із відчутною відповідальністю за недотримання таких зобов’язань.
Скасування Господарського кодексу загрожує втратою контролю над державним майном. Відсутність чітких правил і механізмів захисту відкриває шлях для зловживань і корупції. Законопроект 6013 фактично усуває бар’єри, які перешкоджають незаконним операціям з державними активами, що може призвести до їх розкрадання та передачі в приватні руки.
Замість радикального скасування кодексу доцільно сфокусуватися на його модернізації, усуненні застарілих норм та адаптації його до сучасних реалій. Це дозволить уникнути правового хаосу і зберегти довіру бізнесу до правової системи.
Необхідно також залучити громадськість до обговорення цих змін. Відкриті консультації з експертами, бізнес-спільнотою та громадянами дадуть змогу врахувати всі ризики й уникнути поспішних рішень. Участь суспільства є ключовим фактором для забезпечення прозорості.
Крім того, важливо впроваджувати реформи поступово. Поетапний підхід дозволить синхронізувати нововведення з чинним законодавством і мінімізувати ризики, пов’язані з їхнім застосуванням.
Спеціальноо для “Лівого берега“
