Зуєв Максим Сергійович

Життєпис

Максим Зуєв – обраний народним депутатом IX скликання (#207 округ, місто Новгород-Сіверський, також Городнянський, Коропський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Семенівський, Сновський і Сосницький райони Чернігівської області) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Став членом однойменної фракції. На момент балотування був генеральним директором товариства “Артмедія АДВ”. Обраний членом Комітету з питань транспорту та інфраструктури. Був головою підкомітету з питань поштового зв’язку. Увійшов до так званої “групи Коломойського”. Про це писала “Українська правда”. 

Зуєв став одним з нардепів, який оскаржував “антиколомойський закон” у Конституційному суді. При цьому він не голосував за заборону московської “церкви”, хоча в той день голосував за інші питання порядку денного.

Раніше під час місцевих та парламентських виборів Зуєв балотувався від партії “Україна майбутнього”, яку очолив екснардеп Святослав Олійник. Він свого часу виконував обов’язки заступника голови Дніпропетровської облдержадміністрації і на цю посаду його призначив тогочасний голова Ігор Коломойський і після звільнення олігарха з посади – Олійник звільнився разом з ним. Таким чином зв’язки Зуєва з командою Коломойського почалися задовго до того, як він став народним депутатом.

Вперше Зуєв став депутатом на місцевому рівні у місті Дніпропетровськ у 2010 році. І представляв тоді політик вже згаданий політичний проєкт “Україна майбутнього”. У цій партії він був заступником голови. 

Важливо розуміти, що бізнесмен і політик, який проживав на Дніпропетровщині, вирішив балотуватися у парламент від Чернігівщини. Конкуренти намагалися оскаржити законність його реєстрації як кандидата, мотивуючи це тим, що він не проживав останні 5 років на території України. Зуєв виправдовувався тим, що у нього були відрядження.

Хронологія подій

У 2025 році голосував за ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Також депутат підтримав проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосував за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Цього ж року підтримав скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутат став одним з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Не голосував за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України. При цьому голосував за інші питання порядку денного.

У 2023 році не голосував за проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

Не підтримав негайного відкриття електронних декларацій під час воєнного стану.

Не голосував за деколонізацію географічних назв, тому що вийняв картку зі слоту та покинув сесійну залу.

У 2022 році проголосував за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

У 2020 році підтримав постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Став одним з 53 нардепів, які оскаржили в Конституційному Суді особливу процедуру, згідно з якою ухвалили “антиколомойський” закон (проєкт #2571-д). Цей закон передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам.

У 2019 році обраний народним депутатом IX скликання (#207 округ, місто Новгород-Сіверський, також Городнянський, Коропський, Корюківський, Новгород-Сіверський, Семенівський, Сновський і Сосницький райони Чернігівської області) від партії “Слуга народу” як безпартійний. Став членом однойменної фракції. Обраний членом Комітету з питань транспорту та інфраструктури. 

У цьому ж році був головою підкомітету з питань поштового зв’язку Комітету Верховної Ради України з питань транспорту та інфраструктури.

Під час виборчої кампанії опоненти Зуєва подали до суду, намагаючись довести, що він не мав права балотуватися до парламенту, оскільки нібито не проживав в Україні протягом останніх п’яти років. Депутат пояснював свою відсутність тривалими службовими відрядженнями (на які відправляв себе сам як керівник компанії). У підсумку суд закрив справу через недостатність доказів.

У 2014 році балотувався до Верховної Ради від партії “Україна Майбутнього” як член політичного проєкту під #22. Але партія виконувала найбільш ймовірно суто технічну функцію, з огляду на те, що не набрала навіть 1%. Список очолював екснардеп Святослав Олійник, який на той момент виконував обов’язки заступника голови облдержадміністрації на Дніпропетровщині.

На той мемент Зуєв проживав на Дніпропетровщині і очолював товариство “Артмедія АДВ”. 

У 2012 році балотувався до Верховної Ради за списком партії “Україна Майбутнього” #10 як член партії.

У 2010 році обраний депутатом Дніпропетровської міської ради від “України Майбутнього” як заступник голови партії. На той момент партію очолив народний депутат Святослав Олійник, який вийшов з “Блоку Юлії Тимошенко”.

Зуєв був членом комісії з питань розвитку місцевого самоврядування та партнерських відносин. На момент балотування працював генеральним директором товариства “Артмедія АДВ”. У 2014 році склав мандат за власною заявою через стан здоров’я.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.