Яцик Юлія Григорівна

Життєпис

Юлія Яцик – стала депутаткою Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#79 округ, місто Енергодар, а також Василівський, Великобілозерський, Кам’янсько-Дніпровський райони та частина Оріхівського району Запорізької області). Стала членкинею однойменної фракції. Народну депутатку обрали головою підкомітету з питань кримінального процесуального законодавства та оперативно-розшукової діяльності Комітету з питань правоохоронної діяльності. 

Вона пішла з партії “Слуга народу”, нібито через корупційну складову діяльності в запорізькому осередку цієї політсили, згодом вийшла зі складу фракції “Слуга народу” у парламенті.

Намагалася очолити Національне антикорупційне бюро України, але Центр протидії корупції вніс її до переліку недоброчесних кандидатів. За даними організації, Яцик провалила тест на знання законодавства.

Помічником нардепки працював Микола Духонченко, який був її бізнес-партнером та згодом став власником її адвокатського бюро. У 2015 році він був заарештований за спробу отримання хабаря за нерозслідування справи про збут наркотиків. У 2019 році суд призначив йому покарання у вигляді ув’язнення строком п’ять років. 

Хронологія подій

У 2025 році утрималась за ліквідацію незалежності антикорупційних органів – Національного антикорупційного бюро України та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того, як закон був прийнятий поблизу Банкової розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом президент подав проєкт, яким відновили незалежність антикорупційних органів. А вже наприкінці липня у результаті суспільного тиску та тиску міжнародних партнерів парламент з ініціативи президента, парламентська більшість проголосувала за проєкт #13533, який повернув повноваження антикорупційним органам. 

Підтримала проєкт, який стосувався спеціального порядку примусового відчуження земель в Ужгородському районі Закарпатської області (#9549). Ініціатива містила низку скандальних норм, що створюють ризики як вирубки лісів, так і розбудови корупційної схеми із викупом за кошти бюджету у потрібних людей нерухомості за ціною в 3-3.6 рази вище ринкової. Зазначені норми порушували низку положень Конституції, тому Президент наклав вето. Попри це, більшість зауважень при доопрацюванні нардепи проігнорували. Крім іншого, при доопрацюванні до повторного другого читання в закон було додано норми, що легалізують до початку 2028 року корупційну схему органів місцевого самоврядування із розробкою детальних планів всупереч положенням генпланів населених пунктів. 

У цьому ж році проголосувала за так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

Утрималась при голосуванні за закупівлю російських реакторів у Болгарії для добудови третього та четвертого енергоблоків Хмельницької атомної електростанції (законопроєкт #11392).

Підтримала скандальний проєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України (#6013). Ініціатори цього закону декларували розширення економічних свобод, але Закон скасував норми-засади взаємодії держави і бізнесу, засади управління господарською діяльністю у державному та комунальному секторах економіки. Низка громадських організацій наголошувала на тому, що цей закон несе ризики для національної безпеки та в результаті його прийняття відбудеться масштабний перерозподіл країни з огляду на те, що Верховна Рада не затвердила список майна, яке не підлягає приватизації.

У 2024 році депутатка стала однією з 212 нардепів, які проголосували за законопроєкт #10242 про тиск на журналістів та їхні джерела. Цей законопроєкт створював серйозні ризики для свободи слова, діяльності журналістів та захисту їхніх джерел і викривачів корупції. Під виглядом боротьби зі “зловживанням даними” пропонувалося внести зміни до Кримінального кодексу, передбачивши посилення покарання за розголошення інформації з державних реєстрів під час воєнного стану – до 8 років ув’язнення, без жодних винятків для журналістів чи викривачів корупції.

Проголосувала за законопроєкт #8371, що передбачав заборону діяльності в Україні релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює збройну агресію проти України.

У тому ж році вийшла зі складу фракції “Слуга народу” у парламенті.

У соціальних мережах розкритикувала “популяризацію” та публічну підтримку, а також “пропаганду” та проведення масових заходів на захист ЛГБТ-спільноти. Окрім цього депутатка заявила, що “культивує традиційні відносини та сімейні цінності”. 

У 2023 році не голосувала за проєкт #7457 “Про легалізацію медичного канабісу”, який дозволив виробництво в Україні медичного канабісу задля відновлення військових після поранення, зокрема з метою лікуванні ПТСР. Прийняття закону адвокатувала громадська організація “Пацієнти України”.

У 2022 році не голосувала за містобудівну “реформу” #5655, авторкою якої стала голова партії “Слуга народу” Олена Шуляк. Громадський сектор та ЗМІ розкритикували цю законодавчу ініціативу, Королівський інститут Chatham House (Британія) наголосив на тому, що з такими правилами гри є всі шанси для виникнення будівельних картелів. Європарламент застеріг президента Зеленського від підписання цього закону, Єврокомісія також надала свої критичні зауваження.

Пішла з партії “Слуга народу”, нібито через корупційну складову діяльності в запорізькому осередку цієї політсили, однак залишилася у фракції.

У тому ж році за даними місцевих медіа депутатка займалась “гречкосійством”. За даними журналістів Яцик роздавала гуманітарну допомогу мешканцям Запорізької області, розподілену обласною військовою адміністрацією під власним ім’ям.

Того ж року стала кандидаткою на посаду голови Національного антикорупційного бюро України. Згодом Центр протидії корупції вніс її до переліку недоброчесних кандидатів. Окрім цього, за даними ЦПК, Яцик провалила тест на знання законодавства.

Після початку повномасштабного вторгнення Польща відправила в Україну 120 вагонів з гуманітарною допомогою, з яких 35 отримав Харків, а інші 85 – Запоріжжя. Як повідомила нардепка, ця допомога не надійшла людям, які її потребували. Але, згідно з документами, які опублікувала Запорізька облдержадміністрація, саме Яцик отримала частину допомоги (7 вагонів) і відправила її мешканцям свого округу, який на той час вже був окупований військами рф.

У 2020 році підтримала постанову #4104, якою парламент затвердив своїх представників до складу конкурсної комісії з обрання керівництва Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Склад цієї комісії викликав масштабну критику з боку громадянського суспільства, делегацій ЄС та країн G7, оскільки до неї увійшли особи, щодо яких були сумніви в незалежності та доброчесності.

Голосувала за “антиколомойський закон” (проєкт #2571-д), який передбачав заборону повернення виведених з ринку неплатоспроможних банків їх колишнім власникам. 

Виступила проти створення консультативної ради в Тристоронній контактній групі за участі представників ОРДЛО попри позицію фракції “Слуга народу”. Відповідно до інформації “Української правда” – “нардепи натякають, що хоч консультативна рада є лише дорадчим органом без права прийняття рішень, але сам факт її створення може поставити під сумнів закріплену в законодавстві позицію, що на сході України – збройна агресія з боку рф. Зазначається, що такий підхід може поставити під сумнів продовження санкцій наших західних партнерів і жодним чином не вирішує безпекову складову конфлікту на Донбасі”. Після підписання заяви з народними депутатами-підписантами зустрівся голова Офісу президента – Андрій Єрмак.

Український парламент більшістю голосів підтримав закон України #0901 “Про повну загальну середню освіту”. Згідно з законом, учні мали поступово рухатися до вивчення української мови. Згодом обранці від партії “Опозиційна платформа – За життя” – Наталія Королевська та Михайло Папієв зареєстрували постанову #0901-П про скасування цього законопроєкту, адже він не передбачав існування повністю російськомовних шкіл в Україні. Під час голосування за цю постанову проголосувало 58 нардепів, серед яких була і Яцик. 16 січня  

У 2019 році голосувала за законопроєкт #1031 про відновлення покарання за незаконне збагачення та встановлення цивільної конфіскації необґрунтовано набутого майна. 

Обрана депутаткою Верховної Ради IX скликання від партії “Слуга Народу” (#79 округ, місто Енергодар, а також Василівський, Великобілозерський, Кам’янсько-Дніпровський райони та частина Оріхівського району Запорізької області). Стала членкинею однойменної фракції. Обрана головою підкомітету з питань кримінального процесуального законодавства та оперативно-розшукової діяльності Комітету Верховної Ради України з питань правоохоронної діяльності. На момент виборів була членкинею партії “Слуга Народу”, керувала адвокатським бюро “Адвокатська компанія Юлії Яцик”.

Стало відомо, що помічником нардепки працює Микола Духонченко, який був її бізнес-партнером та згодом став власником її адвокатського бюро. Також у 2015 році він був заарештований за спробу отримання хабаря за нерозслідування справи про збут наркотиків. У 2019 році суд призначив йому покарання у вигляді ув’язнення строком п’ять років. На початок парламентської кампанії у цій справі тривали судові процеси.

У 2012 році балотувалась до Верховної Ради VII скликання від “Радикальної партії Олега Ляшка” (#28 у списку), але не пройшла.

З 2011 по 2018 роки вдруге обіймала посаду генеральної директорки товариства “Юридична фірма “Діксі”.

З 2008 по 2011 роки була заступницею Голови Правління з правових питань відкритого акціонерного товариства “Науково-дослідний інститут “Перетворювач”. З цього ж року і по 2010 була генеральною директоркою “Юридичної фірми “Діксі”.

З 2002 по 2006 роки перебувала на державній службі, зокрема працювала в Головному управлінні Державної інспекції з контролю за цінами в Запорізькій області.

Якщо у профілі, на Вашу думку, відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.