Савченко Ольга Станіславівна

Життєпис

Савченко Ольга  — народний депутат ІХ скликання. Пройшла до парламенту у 2019 році від “Слуги народу” (#66 у списку) та стала заступницею голови Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України та заступницею голови фракції “Слуга народу”. 

Була з-поміж тих політиків, хто підписався під зверненням до Венеціанської комісії, аби заблокувати розгляд законопроєкту щодо заборони діяльності Російської православної церкви. А також стала одним з чотирьох народних депутатів, хто проголосував проти постанови, якою Верховна Рада не визнавала результати виборів у Білорусі, на яких “переміг” проросійський диктатор Олександр Лукашенко.

Попри те, що Савченко родом з Київщини, навчалася і працювала в Києві, на місцевих виборах 2020 року вона очолила осередок партії на Полтавщині, брала участь у формуванні кандидатів на посаду мера та депутатів міської та обласної рад, але через рік партія її зняла з цієї позиції.

Після повномасштабного вторгнення стала підписантом у благодійному фонді “Залізний купол”.

У 2025 році підтримала ліквідацію незалежності антикорупційних органів НАБУ та Спеціалізованої антикорупційної прокуратури (проєкт #12414). Після того як закон був прийнятий поблизу Банкової того ж дня розпочався протест, але Володимир Зеленський закон підписав того ж дня. Згодом парламент прийняв інший закон, аби скасувати дію попереднього. Стала однією з 5 депутаток від “Слуги народу”, які не проголосували за закон про відновлення незалежності НАБУ та САП.

Проголосувала за скандальний законопроєкт спікера Руслана Стефанчука, яким скасували Господарський кодекс України. Законодавча ініціатива визначила загальні засади взаємодії бізнесу та держави (#6013). Цей закон несе ризики для національної безпеки. Проти нього виступили громадська ініціатива “Голка”, “Екологія. Право. Людина”, “Українська природоохоронна група” та інші організації, які звернулися до Зеленського з вимогою ветувати проєкт. Асоціація міст України теж виступала проти цього закону. 

Крім того, у 2025 році Савченко підтримала так званий закон Ігоря Мазепи (проєкт 12089). Це законодавча ініціатива, яка по суті відобразила вимоги недоброчесного бізнесу, зокрема Ігоря Мазепи.  Закон передбачає “обнулення” претензій до дерибанників лісів та прибережних смуг, якщо з моменту дерибану пройшло 10 років і вони потрапили у приватні руки. Це означає, що усі дерибани, які відбулися за останнє десятиліття можуть узаконити. Якщо ж 10-річний строк дерибану ще не минув, то перед тим, як позиватися до суду аби врятувати майно, з державного чи місцевого бюджету треба буде покласти на депозит вартість майна, яке захотіли повернути. Президент Володимир Зеленський попри те, що петиція з вимогою ветувати закон зібрала понад 25 000 голосів, документ підписав. Першою жертвою “закону Ігоря Мазепи” стала справа щодо Протасового Яру, який захищав загиблий розвідник та киянин Роман Ратушний.

У цьому ж році проголосувала за законопроєкт #11321 “Про відновлення відкритості роботи комітетів”. Низка громадських організацій та медіа підтримали цей проєкт, щоб зробити роботу комітетів Верховної Ради більш прозорою.

У 2024 році підтримала законопроєкт про заборону релігійних організацій, що мають керівний центр у державі, яка здійснює проти України агресію (#8371).

У 2022 році перейшла до Комітету з питань правоохоронної діяльності. Припинила участь у Лічильній комісії Верховної Ради. 

Підтримала заборону проросійських партій та ліквідацію “вовчого суду” – Окружного адміністративного суду міста Києва.  

У 2021 році припинила бути головою Полтавської обласної організації “Слуги народу”.  Цього року медіа її помітили з дорогою сумкою, яка могла коштувати 130 тис. грн. При цьому раніше народна депутатка отримувала соцдопомогу і декларувала понад 10 млн готівкою. 

У 2020 році очолила Полтавську обласну організацію партії “Слуга народу”. Вона змінила Юрія Корявченкова (“Юзіка”) з “95 кварталу”.

Стала однією з 4 депутатів від “Слуги народу”, що проголосували проти постанови Верховної Ради щодо ситуації в Республіці Білорусь, у якій парламент не визнав перемогу Олександра Лукашенка та засудив насильство щодо протестувальників.

У 2019 році пройшла до парламенту від “Слуги народу” (#66 у списку) та стала заступницею голови Комітету з питань регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України, увійшла до складу Лічильної комісії Верховної Ради. До обрання працювала юристом, спеціалізувалась на міжнародному та фінансовому праві, супроводі справ у ЄСПЛ. 

Під час президентських виборів була довіреною особою Володимира Зеленського в єдиному загальнодержавному виборчому окрузі. 

У 2012 році була довіреною особою кандидата-самовисуванця в народні депутати Ігоря Фоміна (округ #221, місто Київ), кандидат не пройшов до Верховної Ради. На момент балотування Фомін був головою ради директорів корпорації “Українська правнича група”, в цій же компанії тоді працювала Савченко. 

Якщо у профілі відображена неточна інформація, звертайтеся, будь ласка, письмово за адресою: ngo.holka # gmail.com і команда громадської ініціативи “Голка” обов’язково розгляне звернення і Вам відповість.